Служу сьогодні Богові саме тому, що мої батьки створили для мене й моїх братів і сестер дім, в якому панував страх Господній. Навчили нас молитися й читати Слово Боже. Навчили нас шанувати Божий дім, коли ми ще були малими дітьми.
У дитячому віці я мріяв лише про те, щоб бавитися з товаришами, які разом зі мною ходили до церкви. Пам’ятаю одну неділю. Мені тоді було дев’ять років. Мої батьки опікувалися невеликою церквою в Гендерсоні, у Північній Кароліні. Коли не було органіста, його заміняла моя мама. Я в такі дні сидів у церкві позаду разом з товаришами.
Однієї неділі мама грала на органі, а я був разом з друзями. Один з них приніс маленьке дзеркальце, і, помітивши, що до церкви крізь вікна ллється сонячне проміння, ми вирішили трохи побавитися.
Отож, поставили дзеркальце так, щоб воно відбивало сонячне світло точнісінько у вічі хористам, які стояли попереду. Ми спостерігали, як вони співають, а потім хтось із них на хвилю переставав бачити, засліплений лазерним пучком сонячного світла, який ми спрямовували йому просто в очі. Жодна інша забава не викликала в нас досі такої радости, як ця. Ми сміялися, цілковито поглинуті своєю веселою витівкою.
Я навіть не помітив, як моя мама покинула орган і рушила туди, де сиділи ми. Раптом хтось ухопив мене за руку й почав виводити з церкви. Коли я побачив, що то мама, у мене виникло бажання крикнути: «Брати, моліться за мене!».
Мама сильно стиснула мою руку й сказала: «У тебе що – дідько вселився?». У відчаї я, не пручаючись і не протестуючи, відповів: «Напевне, що так». Коли я зрозумів, що відповів неправильно, було вже запізно. Не розповідатиму вам детально, як розгорталася ця історія далі, однак скажу, що за неповагу до Божого дому я відчув на собі весь тягар дисципліни, яку запровадила мати.
Батьки створили мені безпечне середовище, виховуючи й дисциплінуючи мене, щоб навчити ходити в страху Божому. Слухаючи тогочасних експертів, які радили піти на компроміс і дозволити дітям робити те, що їм хочеться, батьки відповідали дуже просто: «Марна справа». І щоразу, повторюючи ці слова, батьки робили наш дім ще безпечнішим. Щоразу, коли вони вимагали, щоб мої рішення й спосіб життя відповідали їхнім богобоязним стандартам, рятували мене з безодні погибелі, яка намагалася мене поглинути.
Навіть коли я, як підліток, пробував бунтувати проти цього, мама й тато молилися за мене. Так само чинили й щодо моїх двох братів і двох сестер. Коли хтось із нас починав відкидати богобоязні правила, які нам прищеплювали, ми бачили, що вони починають боротися за нас у молитві. Ми завжди разом споживали їжу, і якщо тата, який дуже любив поїсти, не було за столом, ми знали, що він постить за одного з нас. То були для нас величні вчинки. Мама й тато зазвичай разом постили і молилися за своїх дітей.
Звичайно також, коли я пробував грішити, мені не вдавалося зробити цього «добре». Інші після таких витівок виходили сухими з води, а я завжди попадався. Одного дня ми разом із товаришем вирішили спробувати марихуану. Я викурив п’ять самокруток, перш ніж відчув щось схоже на оту славнозвісну «радість».
Люди, які курять марихуану, зазвичай розповідають, що бачать рожевих слонів і прекрасні, психоделічні кольори. Однак не я. Коли я опинився в отому нікчемному стані одурманення, то побачив Мойсея, чотирьох вершників апокаліпсиса й інші жахливі картини.
Якщо батьки борються за тебе в молитві, їхні молитви мають на тебе такий великий вплив, що навіть вечірки з однолітками не тішать тебе. Важко вийти з дому й «скуштувати гріха», коли ти оточений ангелами, опіці яких постійно доручають тебе твої богобоязні батьки. Це виводило мене з рівноваги. Батьки молилися за мене навіть тоді, коли я спав. Боролися за мою душу – і сьогодні я глибоко вдячний їм за це.
Зважаючи на мій характер, я легко міг стати алкоголіком. Коли щось роблю, то віддаюся справі до кінця. Якби я споживав алкоголь у різних компаніях задля підтримання товариських стосунків, то невдовзі мене поглинула б безодня залежности. Коли я в молодості зіткнувся з алкоголем і наркотиками, цінності й спосіб життя моїх батьків, які до того часу формували мій характер, допомогли мені вибрати правильний шлях.
Коли сексуальна вседозволеність здавалася привабливою альтернативою послуху Божій волі в пошуках життєвого партнера, моральні засади, які прищепили мені батьки, були моїм захистом. Дякую за це Богові, бо коли хвилі зла накочувалися на мою незрілу особистість, всередині мене прокидалася сила, яка протистояла їм. Ця сила казала мені: «Якщо вибереш зло, муситимеш відповісти за наслідки цього кроку». Мої батьки виконали свій обов’язок, витворивши атмосферу праведности й страху Господнього, які стали стандартами також і моєї поведінки.
Коли вони боролися за Божу волю для мого життя, Бог боровся на їхньому боці. Коли сьогодні стою перед людьми в церкві, готуючись проповідувати Слово Боже, відчуваю до батьків глибоку вдячність за їхні невтомні й ревні молитви. Це вони заклали підвалини мого служіння. Це вони здобули перемогу в боротьбі за моє майбутнє. Не боялися, бо розуміли, що Бог бореться на їхньому боці.
Коли минуло багато років і мене було покликано до служіння, я часто постив і молився. І тоді одного разу я запитав Господа, чому так наполегливо навідується до мене. А Він відповів: «Бо твоя мама постійно просить Мене про це». Я зрозумів, що якщо часто звертатимемося до Бога в молитві, прохаючи захистити наших дітей і онуків, Бог систематично відвідуватиме їх. Бог утручатиметься в їхнє життя та оберігатиме його від усього злого.
Як батьки й матері, мусите боротися за своїх дітей у молитві. Не сидіть бездіяльно, поринувши в страх і безконечно роздумуючи над тим, що принесе майбутнє. Не бійтеся, що гріх знищить їхнє життя. Будьте сильними у вірі й боріться за свою сім’ю, і тоді Бог боротиметься на вашому боці.