Це тобі, улюблений, повідомляємо із страхом, але прихильно, з надмірної любові Христової. Бо якщо блаженні пророки, що були раніше нас, бачачи це, не хотіли проповідувати відкрито, щоб не обурити душ людських, але викладали таємничо в притчах і загадках, кажучи: «Тут розум, що має мудрість» (Одкр. 17:9): то наскільки більше наражаємося на небезпеку ми, осмілюючись говорити явно, сказане ними таємно? Подивимося тепер, що, нарешті, має статися над цією нечистою (римською) блудницею, яка і наскільки за гнівом Божим буде їй раніше (загального) суду дана приватна мука?
Прийди, блаженний Ісаю, скажи ясно те, що ти пророкував про великий Вавилон. Бо ти сказав і про Єрусалим, і це збулося. Ти сказав про нього ясно: «Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорожніло, як після руйнування чужинцями. І залишилася дочка Сиону, як намет у винограднику, як курінь на городі, як обложене місто» (Іс. 1:7-8). Що ж? чи не збулося вже це? чи не виконалося сказане тобою? чи не спустошена їх Іудейська земля? чи не спалено святилище? чи не зруйновані їх стіни? чи не розорені міста? чи не чужі з’юдають країну? чи не римляни мають землю? І ось нечестиві, зненавидівши тебе, розпиляли, так само як і Христа розіп’яли. Помер ти у світі, але тепер живеш у Христі.
Кого ж з вас більше полюблю, чи тебе? але і Єремія камінням побитий. Якщо більше Єремію, то і Даниїл свідчить мученицькі. Даниїле, – більше за всіх похвалю тебе; але і Іоанн не бреше. Якими вустами і мовою прославлю вас більше за Слово, що говорило у вас? Померли ви з Христом, але і оживете з Христом. Послухайте і зрадійте: ось сказане вами з часом збулося. Ви бачили це спершу і сповістили потім усім родам, словами Божими послужили усім родам. Ви наречені пророками, щоб могли врятувати усіх. Бо тоді дійсно пророк (є пророком), коли, провістивши майбутнє, нарешті покаже це тим, що виконалося. Ви були учні доброго Учителя. Це за належне виголошую вам, як живим: «А тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь» (2Тим. 4:8).
Скажи мені, блаженний Даниїле, запевни мене, прошу. Ти пророкуватимеш про лева у Вавилоні, бо був там полоненим; відкриваєш майбутнє про ведмедя: ти тоді ще жив у світі і бачив це, що воно виконалося. Потім кажеш мені про барса: і звідки тобі це знати? бо тоді ти вже спочив. Хто навчив тебе сказати це, як «Той, Хто створив тебе в утробі матері» (пор. Єр. 1:5)? Бог, кажеш. Зрадій, блаженний Даниїле: ти не схибив, – збулося усе це.
Після цього ще повідай мені про четвертого звіра, страшного і жахливого: «у нього великі залізні зуби» і нігті його мідні, «він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами». Дійсно нині панує це залізо, ось воно нищить усе, ось усіх мимоволі підкорює собі. Це ми бачимо тепер, і тепер тобою навчені прославляємо Бога.