Серед різних фальшивих доктрин матеріялістів, а зокрема леніністів, про походження релігії, є їхня доктрина про походження монотеїзму, віри в одного Бога. Про це говорить обов’язково кожний підручник та брошурка, що присвячені атеїзму і походженню релігії. Ця теорія сама в собі фантастична, відірвана від дійсности й історичної правди, стала основною істиною атеїзму, передовсім у поглядах атеїстів на християнство. Марксисти вважають релігію тільки надбудовою економічної бази людства. Релігія, за їхнім ученням, – це ніщо інше, як тільки якесь фантастичне віддзеркалення дійсного економічного та соціяльного життя в людському розумі. На думку марксистів, економічні та суспільні відносини між людьми мали вирішальний вплив на походження релігії. Тому й постання монотеїзму можливе тільки на певному вже прогресивному ступені людської цивілізації, у великих та потужних імперіях, що були зцентралізовані під однією владою та опановані могутніми, абсолютними володарями. За прикладом такого всемогутнього земного монарха-царя, абсолютного пана життя і смерти підданих, мали б також люди створити собі фантастичне поняття про одного всемогучого Бога. Товариш Антоненко в цитованій вже нами брошурці за 1958 рік про походження релігії пише дослівно таке: «Розвиток стародавніх держав, утворення деспотичних, рабовласницьких монархій відповідно змінюють релігійні уявлення: боги створюються за образом і подобою земних царів; поступово виникає віра в єдиного бога – монотеїзм». І далі пише, нібито християнство виникло в рабовласницькій Римській імперії. А що той один, всемогутній, абсолютний Бог є безконечний, всюдиприсутній, то це, за їхньою теорією, мало б походити з того, що цю ідею винайшли, виплекали купці-торговці. Вони, подорожуючи скрізь по тодішньому світі, призивали Його завжди та всюди під час своїх невпинних і далеких мандрівок. Таким чином, вони мали б створити собі уявлення, що їхній бог є присутній не тільки у святинях, йому присвячених, але на кожному місці. Отже, на думку марксистів, монотеїзм мав би розвинутися з часом та поступово з многобожжя (політеїзму) відповідно до того, як розвивалася соціяльна та політична структура людства.
Що ж сказати про таке «вчення», про таке спрощення проблеми, про таку, якоюсь мірою, казкову систему та теорію? Чи це справді «наука», якою чваняться атеїсти, що проповідують так званий «науковий атеїзм»? Очевидно, немає змоги в коротких радіопередачах вичерпно обговорити тему, про яку написано цілі книги; нашим завданням не є давати повні виклади того чи іншого питання. Ми хочемо тільки піддати сумніву свого роду анальфабетичну самовпевненість атеїстів. Про дуже складні речі вони говорять та пишуть з якоюсь казковою безвідповідальністю, начебто вони щойно на світ народилися, а всі довкола них – якісь телепні. Хочемо захитати оту їхню самовпевненість, щоб таким чином насторожити до їхніх слів людей, приневолених їх слухати, що однак самі неспроможні робити висновки, через брак часу та несприятливі обставини. Отже, ця теорія з погляду психології найперше, є цілковито фальшива. Крім того, в ній повно очевидних суперечностей та історичного фальшу. Атеїсти, як ми вже згадали, твердять, наприклад, без жодних доказів, що релігія постала перед людством ще в часи його безкласової доби. Та тут відразу людина, зміркувавши, запитає: «Як же ж то так відразу релігія стала суто економічною надбудовою та результатом соціяльних і навіть чисто політичних відносин?» На це питання нехай дадуть вам відповідь пропагандисти атеїзму на якомусь атеїстичному мітингу. Ми приглянемося зблизька не тільки до психологічної, а й до історичної дійсности, що заперечує їхні теорії. Її можна легко простежити, тож від неї марксистам не втекти, хіба що почнуть відкидати очевидні факти.
Достатньо лиш загально заглибитися в історію людства й релігії, щоб відразу та з легкістю спостерегти, що релігія не розвивалася й не виникла так, як цього навчають совітські пропагандисти атеїзму чи матеріялізму. Що власне говорять вони про походження релігії? Пригадаймо собі їхні основні тези. Первісні люди жили без будь-якої релігії, тож не відчували і її потреби, бо умови були такі обмежені, що не могли собі навіть створити якогось примітивного релігійного уявлення. Але, з плином часу, розвиваючись, людина дійшла до переконання, що таємничі сили природи є сильніші від неї. Вона страхалася їх та почала призивати їхньої милости, почитати їх, згодом навіть уособлювати їх, надаючи їм різного вигляду, найчастіше людського, приписуючи тим силам і розум, і волю. На них людина намагалася впливати та прихилити їх до себе різними способами, навіть чарами. Потім, коли настало невільництво, те убожествлювання сил природи поступилося на користь многобожжя, а однобожжя постало тоді, як виникли у світі велетенські, могутні, централізовані в одних руках імперії. Це в найзагальніших рисах учення марксизму про походження релігії. А що ж каже на це історична дійсність? Що скаже про таку теорію безстороння наука? Очевидно, не ота партійна, що виконує політичні чи соціяльні замовлення без уваги на інші цілі чи інші методи. На основі наукових стислих досліджень, зроблених ученими між деякими примітивними племенами, можна було бездискусійно встановити: що примітивніше таке плем’я, що примітивніші їхні суспільні та соціяльні устрої, то більше наближається таке плем’я до монотеїзму, до віри в одного Бога. А що стосується многобожжя (політеїзму), то його якраз визнають племена і народи з великим культурним розвитком.
Тому справжня етнологія не те що не підтверджує тез марксистів, але їх якраз заперечує та навчає чогось протилежного. І не йдеться тут тільки про віруючих учених, не йдеться про зненавиджених марксистами церковників, але власне про вчених лібералів та матеріялістів, якщо є в них принаймні крихта чесности супроти себе й науки.
Тож і ми пригляньмося дещо загально до відомих фактів історії. Між стародавніми народами побачимо маленький єврейський народ, що твердо та постійно визнавав віру в одного Бога. Це був народ пастухів та хліборобів. Коли він остаточно поселився в Палестині, усі його сусіди – від Єгипту, Малої Азії й Месопотамії – мали вже за собою давню та світлу історію, історію великих імперій, тисячолітніх династій. Єврейський народ був простий та скромний. Усі його сусіди – Вавилон, Ассирія, Єгипет, Греція та Римська Імперія – перевищували його в усьому: і потугою, і славою, і освітою та державним устроєм, тоді як державна єдність ізраїльтян була слабка, а їхня держава існувала дуже мало. Ізраїль розпався на дві частини та згодом став легкою здобиччю для могутніх сусідів. Тому ніяк, навіть приблизно й символічно не можна говорити про цей народ як про велику імперію, що мав великих монархів, перед якими тряслися сусідні народи. Та, незважаючи на твердження марксистів, саме цей упосліджений народ завжди визнавав одного Бога. А довколишні великі імперії з тисячолітніми невмирущими династіями сатрапів та фараонів вшановували ідолів, божищ найнижчої якості. І тому теорія марксистів уже отут зазнає повної невдачі. Як же ж марксисти пояснюють цей факт своєю фантастичною схемою? Взагалі не пояснюють, бо пояснити не можуть, чому саме цей народ так міцно держався своєї ані суспільно, ані політично неоплатної релігії? Він завжди, де б не був, в яких обставинах не жив би – на волі, чи в неволі, – невпинно молився: «Слухай, Ізраїлю! Я є Єгова, Бог твій. Не матимеш інших Богів, крім Мене. Не роби собі ідолів та образів із жодної речі… та не покланяйся їм і не служи їм… А любитимеш Господа Бога твого всім серцем твоїм, всією душею твоєю, усім розумом твоїм, всіма твоїми силами». І коли починав цей народ підпадати під політеїзм й ідолопоклонство сусідів, і вони починали робити собі ідолів, то виступали раз у раз пророки та мужі Божі, щоб винищувати кумирів та взивати народ до покаяння, до повороту на правильну дорогу, до почитання одного правдивого Бога, Творця неба і землі. Ця історична правда повнотою викриває фальш марксистських теорій про початки релігії на землі, а зокрема про виникнення віри в одного Бога – монотеїзму. І коли б ми поширили наш дослід і на інші народи Азії, Африки чи навіть Європи, то побачили б у марксистах справжніх фальшивників історії, що б не сказати виразніше – справжніх неуків. Одне латинське прислів’я каже, що жодні аргументи не можуть заперечити фактів. А навіть товариш Ленін – ідол марксистів – казав: «Про факти не можна дискутувати»; всі теорії проти них безсилі. Історичні факти говорять проти марксистської теорії про походження релігії та про походження монотеїзму зокрема. Тому годі марксистам вдаватись до дискусій, бо їхні аргументи неспроможні заперечити фактів. А мудрому цього досить. Висновків не треба…