Прибуття Месії. Матвій 3

Із таким підґрунтям нам легше сприйняти те, чому Іван Христитель приваблював таку велику кількість послідовників. Його хрищення людей у Йордані вселяло надію на новий тип виходу: цього разу надію на звільнення від римлян. А його поява у вигляді Іллі вказувала на те, що ізраїльський довгоочікуваний Месія-Цар має скоро прибути, щоби провадити народ до свободи та віднови царства.

Незважаючи на це, Іван дав чітко зрозуміти, що він не є чільником виходу. Він особисто не був Месією: «Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем» (Мт. 3:11).

Іван розглядав себе лише як предтечу, який готував дорогу для Месії.

І це сталося. Месія прибув. «Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього» (Мт. 3:13). Якою чудесною мала бути ця зустріч! Для Івана вона мала бути кульмінацією всієї його діяльності як пророка, який готував народ до приходу їхнього царя. Для Ісуса, однак, ця зустріч означала початок Його місії як Месії.

Сходження Духа

Ісусове хрищення можна розглядати як Його помазання на царя та інавгурацію на ізраїльського Месію.

Слово «месія» («помазаний» з єврейської) часто використовувалося в Старому Заповіті для означення царя Давида, якого намащували оливою, коли той приступав до виконання своїх царських обов’язків. Євреї також використовували слово «месія» для означення майбутнього царя, який здійснить новий вихід та відновить Давидове царство.

Коли Ісус приходив на Йордан, щоби бути охрищеним, сталося те, що для уважного спостерігача вказувало, що ця подія позначає початок Ісусового служіння як Месії, на прихід якого надіялися: «І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Мт. 3:16-17).

Сходження Духа на Ісуса нагадує те, як Дух сходив на єврейських царів Старого Заповіту, коли їх помазували. Наприклад, Самуїл казав Саулу, що одним зі знаків, що він справді помазаний цар, було те, що «злине на тебе Дух Господній» (1Сам. 10:6). Так само було, коли помазували царя Давида: «І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі» (1Сам. 16:13).

Нічого, отже, дивного, що єврейський народ очікував на майбутнього Месію-Царя, щоб прийняти Духа подібним до нього способом. Справді, пророк Ісая писав саме про це, коли провіщав те, як месіанський син Давида прийме Духа на себе, що є джерелом мудрості, розуміння, ради і сили (Іс. 11:2). Отже, сходження Духа на Ісуса в Йордані можна розглядати як царську подію, яка нагадує помазання великих ізраїльських царів, у тому числі й Месію.

Помазаний Слуга

«І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Мт. 3:17), – у цьому також містить месіанський підтекст. Ці слова нагадують нам про важливу особу в книзі пророка Ісаї: Отрока Господнього, який у деяких єврейських колах асоціюється з надіями Ізраїлю стосовно Месії[1].

Ісая провіщав, як Бог пішле Свого Отрока, щоби страждати за гріхи Ізраїлю та принести благословення Нового Заповіту (Іс. 40-55). Бог зішле Свого Духа на Свого Отрока та радітиме Ним: «Оце Отрок Мій, …що Його полюбила душа МояЯ злив Свого Духа на Нього» (Іс. 42:1). У Матвія 3 голос із Неба, що взятий із мови Ісаї, показує, як Ісаєве пророцтво здійснюється в Ісусовому хрищенні, коли Дух сходить на Нього і Отець проголошує, що Його Він уподобав (пор. Мт. 3:17).

Для нашого вивчення важливо розуміти, що це сходження Духа на Ісуса є Ісусовим помазанням. Ісая в особливий спосіб описує прийняття Отроком Духа як помазання-намащення: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене» (Іс. 61:1)[2]. Так зрештою св. ап. Петро пояснює Ісусове хрищення, кажучи про «Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог» (Діяння 10:38).

Таким чином, коли Ісус виходить із Йордану, Він виходить як ізраїльський Месія-Цар, помазаний Святим Духом. Тепер як правдивий «Помазаник» Ісус готовий розпочати Свою месіанську місію побудови Царства. Тут ми можем побачити, що Йордан-ріка в пустелі була місцем нових починань!


[1] Деякі євреї, як виглядає, пояснюють фігуру Отрока в месіанському значенні. Наприклад, Захарія 3:8 змальовує месіанську фігуру як «вітку» (пор. Іс. 11:1; Єр. 23:5; 33:15), як «мій слуга»

[2] Див. Donald Hagner, Matthew 1-13 in Word Biblical Commentary, vol. 33a (Dallas: Word Books, 1993), 58; Timothy Gray, «Holy Oil in the Desert: The Baptism and Anointing of Jesus» Lay Witness (September 1998), 32

Попередній запис

Помазання Царя. Матвій 3

Наступний запис

Битва в пустелі. Матвій 4