Всемогутній Бог звернувся до Гавриїла:
– Йди, візьми дві міри Моєї Природи. Дві людини, якій вони призначені, вже чекають.
З двома виблискуючими пульсуючими вогниками життя в руках Гавриїл відкрив двері між світами і зник. Він вступив у зал, призначений для ще ненароджених.
– Я приніс дві міри природи Божої. Одна з них – віддзеркалення самої Його природи. Вона покриває людину як Боже дихання. Як вода оточує того, хто в морі, так і Його дихання оточує тебе. Поміщений у це дихання Боже, ти отримаєш силу – силу перемагати армії, підкорювати ворогів Божих і здійснювати Його роботу на землі. Ось сила Божа в дар. Ось занурення в Дух.
Один з тих, хто чекав, виступив вперед:
– Дай цей засіб мені.
– Так, – відповів ангел. – І пам’ятай, що той, хто приймає таку силу, стане відомий багатьом. І коли закінчиться твій земний шлях, відкриється твій справжній характер: його оголить ця сила. Така доля усіх, хто отримує і використовує цей дар, бо він торкається лише зовнішньої людини, не чинячи анінайменшого впливу на людину внутрішню. Проте зовнішня сила завжди розкриватиме внутрішні джерела або їх відсутність.
Перший з тих, хто чекав, отримавши те, що було призначено йому, відступив назад.
– Тут у мене ще одна частка Живого Бога. Це не дар, а спадщина. Дар використовується зовнішньою людиною, спадщина ж впроваджується глибоко, як зернина. Хоча це і маленьке зернятко, але воно росте і свого часу наповнює внутрішню людину.
Вперед виступив другий:
– Я вірю, що ця частка належить мені для мого земного шляху.
– Так, – відповів ангел. – Я маю сказати: те, що дане тобі, – прекрасне, це єдиний елемент в усьому всесвіті, відомий Богу або ангелам, який здатен змінити людське серце. Але навіть ця Божа частка не може прорости і наповнити тебе зсередини, якщо не буде добре і щедро перемішана з болем, печаллю і скрухою.
Другий, отримавши призначене для нього, відступив.
Біля Гавриїла сидів ангел, що веде облік. Він акуратно вніс у свій список цих двох.
– Ким же вони стануть, коли пройдуть через двері у видимий світ? – запитав він.
– Кожен з них свого часу стане царем, – тихо відповів Гавриїл.