Текст для проповіді: “І ось, один законник підвівся і сказав, випробовуючи Його: Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя? Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш? Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе. Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, – і житимеш! А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: А хто є моїм ближнім? У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим. Та випадково тією дорогою проходив один священик і, побачивши його, обминув; так само і левіт, прийшовши на те місце, поглянув – і оминув. А якийсь самарієць, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього. А другого дня, [як відходив], вийняв два динари, дав власникові гостиниці та сказав: Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся. Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам? Він відповів: Того, хто змилосердився над ним! Тож сказав йому Ісус: Іди і ти чини так само”. (Луки 10:25-37)
Приблизно 35 років тому, у залі аеропорту сиділи маленький хлопчик разом зі своїм дідусем, коли раптом хлопчик когось побачив, і не повірив своїм очам! Це був Джеймс Бонд! Звичайно, це не був справжній Джеймс Бонд, але актор Роджер Мур. Тим не менш, хлопчик вигукнув: “Дідусю, дідусю, це Джеймс Бонд! Можна взяти в нього автограф?!” Він був його великим шанувальником, але дідусь не знав, хто такі Джеймс Бонд чи Роджер Мур, тому він підійшов до актора і дуже ввічливо сказав: “Вибачте, сер, мій онук каже, що ви відомий чоловік. Він дуже схвильований і хотів попросити у вас автограф”. Роджер Мур, який був дуже доброю людиною, сказав: “Звичайно!” – і, не маючи фото, взяв у дитини квиток на літак і підписав його на звороті. Малюк був настільки схвильований, що попросив дідуся прочитати написане. Актор залишив хлопчику дуже добре послання з побажаннями всього найкращого, і дідусь прочитав у підписі ім’я Роджера Мура.
“Роджер Мур!” – вигукнув хлопчик, – Але дідусю, це не Роджер Мур, а Джеймс Бонд, навіщо йому підписуватися Роджером?” Дідусь, побачивши, що хлопчик був щиро розчарований, повів свого онука назад. “Вибачте, сер, ви підписали це для мого онука, але ви підписались Роджером Муром, а він стверджує, що вас звуть Джеймс Бонд”.
Актор посміхнувся, ставши навколішки, підвів хлопця ближче й прошепотів йому: “Роджер Мур – це мій псевдонім, ворог має повсюди своїх шпигунів, тому я використовую ім’я Роджер Мур, щоб вони мене не знайшли. Тому я даю тобі секретне завдання: не кажи нікому, що ти бачив тут сьогодні Джеймса Бонда, домовились?”
Очі хлопця розширились від подиву, і він сказав: “Так, сер! Ваш секрет зі мною в безпеці!” Хлопець був такий щасливий, що Джеймс Бонд, найкрутіший секретний агент у світі, дав йому завдання!
Отже, я ділюсь цією історією, щоб показати: якщо той маленький хлопчик був настільки схвильований отримавши таке доручення, наскільки більш хвилюючим для нас має бути таке: Господь Всемогутній, Альфа й Омега, Воєначальник небесних армій, неймовірно, набагато величніший за Джеймса Бонда, доручає нам місію. Ми бачимо цю місію в тексті для проповіді. Це дуже проста місія, всього лише декілька слів. Ісус каже: “Іди і ти чини так само”.
У 10-му розділі Євангелії від Луки учитель Закону запитав Ісуса: “Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя? Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш? Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе. Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, – і житимеш! А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: А хто є моїм ближнім?”
Ісус відповідає йому однією з найвідоміших притч в історії. Чоловіка пограбували та забили майже до смерті, залишивши на вулиці. Повз нього проходить священик і відмовляється допомогти, потім проходить левіт і також відмовляється допомогти. Нарешті, неподалік проходить самарієць, який дійсно допомагає чоловікові, відводить його в готель і оплачує його перебування. Ми можемо лише уявити реакцію тих, хто це слухав, бо, звісно, йому мали допомогти релігійні лідери, а не самарянин. Самарійці та євреї були ворогами. Для нас сьогодні це було чимось на кшталт історії про побиття українця, якому допоміг російський солдат. Росіяни – наші вороги; як росіянин може бути тим, хто допомагає? Це образливо для слухача.
Ісус запитує законника, хто з із дійових осіб в історії був ближнім. Чоловік відповідає: “хто змилосердився над ним!” Ісус каже йому йти та чинити так само.
“Іди і ти чини так само” – на перший погляд, це доручення Ісуса є дуже простим. Іди, будь добрим, будь милосердним до інших, навіть до ворогів. Але насправді це не так просто. Ми не хочемо, щоб наші вороги отримали милість, ми хочемо, щоб вони були покарані. Ми хочемо, щоб вони отримали те, на що заслуговують! Та й справді, хто може бути добрим до ворога? Хто може виявити до нього милосердя? Хто може любити ворога? Це неможливо. Але саме це зробив Ісус, про що розповідає апостол Павло: “Бо Христос, коли ми ще були безсилі, у відповідний час помер за нечестивих. Навряд чи хто помре за праведника; хіба, може, хтось за доброчинця наважиться померти. Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками. Тим більше тепер, оправдані Його кров’ю, ми завдяки Йому спасемося від гніву. Коли, ще будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, тим більше, примирившись, спасемося Його життям. І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми тепер одержали примирення” (Римлян 5:6-11).
Бог виявив Свою любов до нас тим, що коли ми були грішниками, Христос помер за нас. Святе Письмо говорить нам, що ми були грішниками, ми були ворогами Бога, але Ісус Христос пішов на Хрест, Він віддав Своє життя за нас, Він узяв те, на що ми заслуговували, на Свої плечі, Він прийняв смерть, яку ми заслужили. Смерть, на яку, на нашу думку, заслуговують російські окупанти – це смерть, яку Ісус прийняв за нас. Це наші гріхи прибили Його до того Хреста. “Іди і ти чини так само” – таким був наказ Ісуса, але ми не виконуємо його кожного дня! Ми вдячні за притчу про милосердного самарянина, тому що, читаючи її, ми знаємо, що Ісус був тим Милосердним Самарійцем. Він є Тим, хто виявив милосердя навіть до ворога. Він є Тим, хто вчинив щось справді неймовірне: Бог у плоті, Той, хто не зробив нічого поганого, прийняв наше покарання. Це – Добра Звістка.
Я би хотів завершити, повернувшись до історії про маленького хлопчика. Він виріс і став письменником. Він створив кілька рекламних роликів, і актором в одному з них був Роджер Мур. Хлопець, який став письменником, був присутнім на зйомках з Роджером Муром. Знову зустрівшись із ним, він розповів свою історію, що трапилася з ним у залі аеропорту. Роджер Мур відповів, що він не пам’ятає цього, але вважає, що це було дуже смішно. Що ж, після зйомок, коли сценарист йшов до своєї машини, яку він випадково припаркував поряд з машиною актора, Роджер Мур підійшов до нього ще раз і сказав: “Привіт, перед тим, як ти підеш, я хочу сказати тобі, що звичайно, я пам’ятаю нашу зустріч в аеропорту. Зараз у студії було людно, тому я не хотів нічого казати, бо ворог і досі має повсюди своїх шпигунів. Але я – Джеймс Бонд і все ще сподіваюсь, що ти збережеш це в таємниці”.
Письменник, який поділився цією історією вже після смерті Роджера Мура, сказав, що почути це в тридцять років було так само круто, як і в п’ять.
Насправді неважливо, скільки вам років, дитина ви чи пенсіонер: Господь Бог, Творець неба і землі, Бог, Який воскресив Ісуса з мертвих, має для вас місію: “Іди і ти чини так само”. Будьте добрими, милосердними, любіть свого ближнього, як самого себе, ідіть і навчіть усі народи. Проголошуйте Добру Звістку про Ісуса Христа, справжнього Доброго Самарійця, який помер, щоб Його вороги могли стати друзями, щоб вони стали дітьми Бога. Ця місія не є нездійсненною, бо Ісус пообіцяв бути з нами аж до кінця віку. Наша найбільша місія – вірити, мати надію на Ісуса, довіряти Йому всім серцем. І оскільки ми знаємо, що саме Ісус зробив для нас на Хресті, чи можемо ми вчинити якось інакше?!
Пастор Скотт Янт, 11.09.2022