Текст для проповіді: “Отже, насамперед прошу, щоби звершувати молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів і за всіх, хто при владі, щоб нам жити тихим і спокійним життям – в усякій побожності та чистоті. [Бо] це добре і до вподоби нашому Спасителеві, Богові, Який бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини. Адже один є Бог і один Посередник між Богом та людьми – Людина Ісус Христос, Який дав Себе як викуп за всіх, – свідчення свого часу” (1-е Тимофія 2:1-6а).
Дорогі брати та сестри!
Минулої неділі ми говорили про значення співу в церковному та особистому житті. Сьогодні ми звернемо особливу увагу на важливість молитви, розглянувши епізод з книги Вихід, коли євреї створили золотого тельця. Ця, добре відома всім історія містить багато цікавих моментів.
Мойсей, згідно веління Божого, вивів народ Ізраїльський з єгипетської неволі. Десять кар єгипетських, перехід через море, а також активна участь Бога в житті євреїв, як от: манна небесна, перепели або вода для пиття – на жаль, усього цього виявилось недостатньо для того, аби люди могли цілковито довіритися невидимому Богові. Мойсей піднявся вгору для спілкування з Богом та отримання заповідей для свого народу, а народ, після його тривалої відсутності, втративши свій символ, свого видимого вождя, представника Бога, намагався замінити його на щось інше. У бідних єгипетських рабів знайшлося достатньо золота, аби зробити собі ідола, бога видимого, щоб святкувати та більше не втрачати бога з поля зору.
Власне, нічого нового в цьому немає. Люди й сьогодні повсюди потребують символів, що підкреслювали би присутність Божу та повсякчас вказували та нагадували про Нього. Люди підносять святих, щоб мати заступників у молитвах про свої потреби. Люди створюють ікони, статуї, хрести та хрестики, багато церковної атрибутики, використовують мощі, тільки для того, аби релігійний елемент був присутнім та задовільняв потребу у “видимому” Бозі.
Ми увесь час потребуємо доказів та підтверджень. Людина вірить в існування Бога, але дуже боїться близькості та стосунків з Ним, що є невидимим. Та, на жаль, більшість так і не зустрічається з живим Богом у своєму житті, обмежуючись лише релігійними атрибутами.
Віра запрошує нас до стосунків з невидимим живим Богом. Молитва – важлива частина цих стосунків. Вона – розмова двох сторін: сина або доньки з Небесним Батьком. Як і будь-яка розмова, вона не може бути формальністю та нагадувати заклинання. Вона – не якийсь магічний текст і не чиясь “сильна молитва”. Ми не можемо перетворити Бога на автомат з реалізації наших потреб або бажань. Бог лишається суверенним та Його воля стоїть над усім, що хвилює нас самих. На щастя, Богу відомі всі наші потреби, Він знає, що слугуватиме нам на краще.
Проте, текст з книги Вихід відкриває нам ще одну цікаву сторону розмови з Богом: Бога потрібно слухати і Його можна переконувати. Перед нами розмова Бога з Мойсеєм. Бог розгніваний, Він невдоволений народом, який Він вивів з єгипетської неволі. Бажання людей замінити живого Бога зробленим із золота бичком призводить до єдиного можливого Божого рішення: “Я знищу їх, а тебе зроблю великим народом” (Вихід 32:10). Цілком природня реакція, коли інша сторона розчаровує, і коли вже немає сенсу вкладатися в стосунки та знову виявляти любов до того, хто не гідний її. Але Бог скасовує Своє рішення після аргументів та численних переконань Мойсея. Зверніть увагу, що у звинувачувальній мові Бога звучать слова: “Спускайся вниз, бо твій народ, якого ти вивів з єгипетського краю, зіпсувався!” (Вихід 32:7)
У мові захисту Мойсей проголошує: “Чому, ГОСПОДИ, Ти палаєш гнівом на Свій народ, який великою силою і могутньою рукою Ти вивів з єгипетської землі?” (Вихід 32:11). Повернувши відповідальність за народ Богові, Мойсей додає до цього аргументацію на кшталт: “а що скажуть люди?” що подумають про Тебе, якщо Ти так вчиниш з нами та винищиш нас? Жива розмова змінює Божі плани та приносить інші наслідки. З Богом можна і треба говорити!
Бог живий, і Він бажає найкращого. Він шукає з нами спілкування. Він готовий слухати нас, і Він бажає цього. Не варто боятися говорити з Ним та переконувати Його. Отець вислухає своє дитя, яким є будь-хто з віруючих. “І кажу вам: просіть – і дасться вам; шукайте – і знайдете; стукайте – і відчинять вам. Бо кожний, хто просить, – одержує; і хто шукає, – знаходить, а тому, хто стукає, – відчиняють. Коли в когось з вас, батьків, попросить син [хліба, то невже подасте йому камінь? Або] риби, – чи замість риби подасте йому змію?” (Луки 11:9-11)
Іншими словами, наші молитви завжди мають Того, Хто слухає і відповідає. Не завжди відповідь є очевидною і зрозумілою. Іноді ми розуміємо її лише згодом, а іноді нам здається, що відповіді взагалі не було. Але вона є, просто може бути іншою. В результаті цієї відповіді ми можемо почути і отримати щось нове, або ж відповіддю Бога буде: “Ні”. Не все, що ми просимо, може статися нам на добро, тому розмова з Богом, як і будь-яка розмова – не гарантія виконання наших бажань.
Зрозумівши користь та важливість молитви, ми можемо подивитися, до яких же саме молитов закликає нас Господь. Апостол Павло в листі до молодого служителя Тимофія пропонує ось що: “Отже, насамперед прошу, щоби звершувати молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів і за всіх, хто при владі”, підкреслюючи тут важливість молитви про владу та керівників, мета якої “щоб нам жити тихим і спокійним життям – в усякій побожності та чистоті”.
Лишивши осторонь думки про різноманітність видів молитви, про які згадує апостол, ми подивимося, на що він звертає особливу увагу. Погодьтеся, що стосовно цього, у людей виникає багато думок. Питання влади – політичне. У нас різні вподобання та переконання. Багато-хто знаходиться під впливом пропаганди, а отже, позбавлений можливості альтернативного, та й взагалі, критичного мислення. Коротка історія незалежної України підтверджує мої слова. Наше суспільство кидається з одних крайнощів до інших, вірячи популізмові та запевненням про “щасливе майбутнє”, що настане незабаром. Своїм власним вибором ми не один раз виявляли нашу слабкість та демонстрували готовність до миру за будь-яких умов. Одним з наслідків цього є сьогоднішня війна.
Любити та захоплюватися владою – ще одна невірна позиція, яка засліплює людину та робить її керованою. Таких прикладів багато у світі. Ми розуміємо, що передаємо владі права на самих себе, на організацію умов нашого життя, наші права та обов’язки. Ми також можемо, навпаки, ненавидіти та критикувати владу, коли щось іде не так. Останнє в нашій країні є чимось на кшталт національної розваги: покласти нездійсненні надії на якихось обранців – не дочекатися дива – почати ненавидіти їх, щоб покласти такі самі надії на когось іншого, розпочавши цикл наново.
У ті часи, коли жив Павло, його слова також сприймалися важко. Вони хоча й відповідали словам Ісуса “кесареві віддайте кесареві, а Боже – Богові” (Марка 12:17), але не були чимось дуже простим для виконання. Тодішня влада доволі жорстоко поводилася з християнами. Про “Тихе й спокійне життя” лишалося тільки мріяти.
З іншого боку, злиття влади з Церквою з IV століття теж ні до чого доброго не призвело. Ідеї на кшталт “руського миру” – це саме результат такого злиття. Баланс між Церквою та державою побудувати не так вже й просто. Проте дуже необхідно.
Молитися за владу та благословляти її – не означає з нею у всьому погоджуватися, але бути в рівній мірі лояльним та критичним, зберігаючи свою незалежність та виголошуючи щодо влади волю Божу. Саме про це говорить апостол. Свідчити владі про Бога через молитву, молячись про тих, хто має владу, та їхню відповідальність: “це добре і до вподоби нашому Спасителеві, Богові, Який бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини”. Молитва про владу має на меті, зрештою, її спасіння.
Завершуючи наші сьогоднішні роздуми, підведемо короткий підсумок. Молитва – це частина не тільки церковного життя, але й, насамперед, особисте життя з Богом, тобто стосується всього, що є в нашому особистому житті, починаючи з простих, дитячих переживань та закінчуючи серйозними питаннями життя та смерті, стосовно як матеріальної складової нашого життя, так і її духовної значущості, як життя простої людини, так і тої, що має владу та відповідальність за життя багатьох людей. Нехай же наші молитви будуть звернені до Небесного Батька та пробудять у нас ще більшу довіру до Нього, зміцняючи надію на живого Бога!
Пастор Олександр Гросс, 14.05.2023