Блаженний Яків, у благословеннях своїх провіщаючи про Господа і Спасителя нашого, каже так: «Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого. Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його? Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів. Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє; блискучі очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока» (Бут. 49:8-12).
Я міг передати тобі це іншими словами, проте розсудив запропонувати самий текст; але як слова його вимагають пояснення, то я не залишу і цього. Дійсно ці слова божественні і славні, що можуть принести користь душі. Левом назвав пророк Христа, що за плоттю пішов від Іуди і Давида, проте не від сімені Давидового народився, але зачатий від Святого Духа, тоді як походив від святої галузки – від землі. Бо Ісая каже: «І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його» (Іс. 11:1). Цей, названий Ісаєм гілкою, Яків назвав галузкою. Бо спершу Він як галузка виник, потім проріс у світі. А коли сказано: «Схилився він, ліг, як лев і як левиця», то цим показується триденне успіння Христове, як і Ісая каже: «Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер – убивці» (Іс. 1:21). Подібно і Давид: «Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене» (Пс. 3:6), показуючи в цьому вислові і успіння Його і повстання, що сталося згодом. А Яків каже: «Хто підніме його?» Тобто каже те ж саме, що і Давид, як і Павло: і Бог Отець «воскресив Його з мертвих» (Гал. 1:1).
Коли каже: «Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів», то показує пророцтво, що виконалося на Христі. Бо Він є наше сподівання: ми чекаємо на Нього і вірою нашою бачимо прийдешнього з небес у силі.
«Він прив’язує до виноградної лози осля своє», тобто людей сущих від обрізання до покликання свого, бо Сам був лоза (Ін. 15:1). І «до лози кращого винограду сина ослиці своєї», – людей з язичників, закликаючи обрізання в одну віру.
«Миє у вині одяг свій» – розуміє благодать Святого Духа, що від Отця зійшла на Йордані. «І у крові грон убрання своє», – кров’ю якого грона, як не Своєї плоті, подібно до виноградної кисті, вичавленої на дереві? З ребра її вийшли два джерела – вода і кров: ними омиваючись, очищаються народи, які Він вважає Своїм убранням.
«Блискучі очі [його] від вина». Які в Христа очі, як не блаженні пророки? Вони, провідячи Духом і провіщаючи страждання, що випадуть Йому, бачачи Його при цій силі духовними очима, раділи (Ін. 8:56), будучи сповнені самим Словом і Його благодаттю.
Словами: «і білі зуби [його] від молока» означає, що заповіді, які виходять зі святих вуст Христових, чисті як молоко.