– Людина, попри страждання і смерть Ісуса, і далі грішить. Чому так відбувається?
– Це складне питання. Відповідь залежить від віри людини, яка має не лише вірити в Бога, але також усвідомлювати, що все отримала від Нього. Тому той, хто не вірить, що все отримав від Бога, починає жити так, ніби все залежить від нього самого. І тоді людина вважає, що вона сама собі є богом. Унаслідок цього вона думає, що не зобов’язана слухатися Бога, хоче бути незалежною.
Я став монахом. Я міг ним не бути, оскільки був вільною людиною і відчував себе незалежним від багатьох речей. Але ця перша річ, тобто усвідомлення того, що нас створив Бог, допомогла мені обрати шлях монаха.
Всі форми вільного життя ми отримали від Бога. Це Він наділив нас можливістю розрізняти добро і зло. Бог дав нам свободу вибору, але також – здатність розрізняти добро і зло. І я зобов’язаний користуватися цією здатністю. Якби я нею не користувався, тоді міг би стати проти Бога і проігнорувати той факт, що все отримав від Нього.
Завжди існує якась форма спротиву, якщо людина не хоче визнати, що її створив Бог. Це завжди непослух щодо Бога, якщо ми не бажаємо визнати, що все отримали від Нього.
Але чи Бог наділив людину здатністю чинити зло? Ні, Він наділив її здатністю чинити добро і водночас обдарував свободою. Це був великий ризик. “Господи, чи не був це завеликий ризик з Твого боку, що Ти обдарував людину свободою? Чи не занадто Ти ризикнув, вчинивши це? Чи не було б краще, якби людина не мала вільного вибору? Вона б тоді не згрішила?”
І, здається, Бог мені тоді відповідає: “Ну що ж, тоді ви були б неначе віслюк, мул або кінь. Натомість Я цього не вчинив. Я бажав, щоб ви були вільними створіннями”.
Тому можна сказати, що можливість вільного вибору – чинити добро або зло – свідчить про велич людини. Це відрізняє нас від всього іншого, що створив Господь: від тварин, рослин і риб. У цьому наша велич.
Подружня любов
Чому ми не дотримуємося Божих законів, не виконуємо Десять Заповідей? В Італії більшість молодих сімей розпадається. Сьогодні молоді люди живуть разом без таїнства Подружжя або укладають тільки цивільний шлюб. А багато шлюбів, укладених у церкві, розпадаються. Чому? Тому що не виконують Божих Заповідей. “Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! ” (Мт. 19:6). Отож нехай людина не розлучає того, що походить від Бога.
Зовсім недавно прийшла до мене одна жінка і сказала:
– Отче, я вирішила розлучитися зі своїм чоловіком.
– Чому бажаєш це зробити?
– Тому що я його вже не кохаю.
– Як давно ви перебуваєте в шлюбі?
– Вже тридцять років.
– Отож ти його вже не кохаєш? Чому?
– Тому що він уже не той, за кого я тридцять років тому виходила заміж.
– Гадаєш, що ти є тією ж самою жінкою, з якою він тридцять років тому одружувався? Чи ви свідомі того, що з часом люди змінюються, що вони старіють, що любов розвивається тоді, коли її підтримувати, про неї дбати? Натомість якщо любов постійно не підживлювати, тоді вона почне зникати.
Так само відбувається з усім. Так само відбувається з вірою. Якщо будемо про неї дбати, то вона зростатиме. Однак, якщо не дбатимемо про її розвиток, то вона зникне.
Погляньте, ця закономірність стосується всього. Якщо ми про щось не дбаємо, то воно зникає. Так само може зникнути людська любов.
Цю істину я дуже часто повторюю закоханим або нареченим: “Підтримуйте свою любов, дбайте про неї. Пам’ятайте, що в людській любові величезне значення має вміння пробачати. Горе вам, якщо не вмієте пробачати. Адже непорозуміння трапляються часто. Тому ви мусите одне одному пробачати, маєте навчитися забувати кривду, а також – поважати одне одного. Інакше ви не зможете далі жити разом”.
Я бачу справжню любов, коли дивлюся на подружжя в поважному віці. Вони люблять одне одного по-справжньому. Інколи вистачить лише одного погляду, і кожен з них знає, що відчуває друга половинка. Це справжній тріумф любові. Але так відбувається лише тоді, коли люди дбають про свою любов.