Про майбутню Україну

Не сумніваюся, що Українська держава після довгих періодів поневолення, після завзятих змагань і багатьох жертв таки буде. Та якою вона буде? Якщо слухати політиків-популістів, то вона буде такою, що кращої годі собі уявити. Одначе, якщо об’єктивно оцінити те, що чинять відповідальні особи, то дочекаємось, навпаки, чогось дуже малого.

Якою буде наша Україна залежить від нас, від кожного з нас. Що маю на думці? Усе залежить від того, скільки добра ми бажаємо громадянам нашої Батьківщини і скільки зусиль готові докласти, щоб те всенародне благо стало дійсністю. Не милозвучні слова, а конкретні позитивні вчинки – це основа відповіді на поставлене запитання. Іншими словами: Україна буде такою, якою ми її зробимо.

…Через несприятливі життєві обставини в нашого народу з’явився небувалий жертовний дух. Його носіями стали воїни-добровольці та волонтери. Відбулося те, чим справді можна захоплюватися. Але в цьому прихована певна небезпека: дивлячись на героїв, ми, пересічні громадяни, забуваємо про власну – може, не таку героїчну – роль у розбудові великої держави. Майбутню Україну мусять будувати й так звані пересічні громадяни. Хто вони, наведу кілька прикладів: суддя, який пильно захищає права громадян; сумлінний поліціянт, який дбає про безпеку громадян; викладач, який заохочує студентів до інтелектуальної роботи; вчителька, яка допомагає відчути учням, які вони для неї важливі та які дорогі; працівник міської ради, який сумлінно готує потрібні документи для співгромадян; підприємець, який використовує тільки якісну сировину для приготування продовольства; водій, який належно готується сам і готує свій транспорт, щоб безпечно перевозити пасажирів; двірник, який дбає, щоб вулиці його міста були чисті тощо. Особливо треба ще згадати тих, які чесно і пунктуально платять податки. При цьому – жодних хабарів.

Якщо представники перелічених професій та інші громадяни нашої Батьківщини будуть мати щире бажання чесно працювати – майбутнє Української держави більше ніж запевнене.

* * *

Усе, що нам треба, – довести справу до кінця. Закінчити революцію. Зламати хребет радянській системі. І то не символічно – поваливши по всій країні кам’яних і металевих Ленінів і помінявши вивіски. Зламати її в корені, по суті – у системі суспільних відносин, освіти, державній системі, у словах, думках і вчинках. Зробити людську гідність мірою усіх речей. І тоді революція буде завершена – і Революція гідности, і Євромайдан, і Помаранчева революція, і Революція на граніті. Тому що це стало б торжеством тих цінностей, на яких виросла європейська цивілізація, – цінностей християнських, які ставлять на перше місце людину як Образ і Подобу Божу.

КІНЕЦЬ

Попередній запис

Про розбудову країни

Наступний запис

ВСТУП