Бути самотньою матір’ю чи самотнім батьком – це найважче завдання у світі. Адже в такій ситуації людина є годувальником і споживачем, наглядачем та охоронцем, опікуном і буркотуном. Бере на себе виховні обов’язки обох батьків, додаючи їх до решти своїх занять. Більшість відомих мені самотніх батьків просто-таки падають із ніг.
У більшості випадків один із батьків залишається самотнім унаслідок смерти подружнього партнера або розлучення. В обох ситуаціях це супроводжується величезним болем, а також почуттям провини та гніву. Людина, що залишилася самотньою, не лише намагається впоратися з буденними проблемами, а й мусить дати собі раду з величезним тягарем емоцій – власних і дитячих! Це нелегке життя. (Я помітив, що на материнство наважується щораз більше незаміжніх жінок. У такій ситуації їхні емоції трохи інші, хоча це не означає, що їм легше).
Отож, чи приречені ви на життя другої категорії? Чи на ваших дітях завжди лежатиме печать розбитої сім’ї? Необов’язково. Знаю чимало дітей з таких сімей, які виросли відповідальними, зуміли стати щасливими та успішними людьми і живуть повноцінним суспільним життям. Це свідчить про силу їхнього характеру, важку працю їхньої матері чи батька та ласку Божу.
Подбайте про себе
Якщо ви – самотня мати, рівень вашого стресу вищий від середнього. Ви завжди маєте пам’ятати десять мільйонів речей, які треба зробити, а часу вистачає лише на дванадцять або тринадцять. То начальник попросить довше затриматися на роботі, то в дітей виникне бажання піти до крамниці, то зателефонують із банку, що ви запізнилися з виплатою кредиту. Одне слово, постійно щось відбувається.
Чимало людей, які живуть у такому стресі, звиваються як муха в окропі, але вже так звикли до цього, що навіть не помічають, наскільки є напруженими і знервованими. Часто, щоб усвідомити це, їм потрібно пережити якусь катастрофу – емоційну, фізичну або в стосунках з іншими людьми. Не чекайте, поки таке станеться. Усвідомте, який великий ваш стрес, і зробіть усе можливе, щоб хоч трохи зменшити його.
Передусім подбайте про головне: відпочинок, їжу та спорт. Спіть сім або вісім годин і тричі на день добре їжте. Уникайте перекусок, а також модних дієт. Якщо не маєте змоги займатися фітнесом, то просто бавтеся з дітьми, тобто за будь-яких обставин знаходьте час на регулярну фізичну активність.
Складіть розпорядок дня. Виявиться, що на багато чого у вас просто не вистачить часу. Якщо ви самотні, то, безперечно, не зможете задовольнити всіх. Навчіться відмовляти людям, які проситимуть зробити те, на що потрібно витратити багато часу. Інакше вас замучать до смерти. Якщо підете назустріч таким прохання – це означатиме для вас самогубство. Зізнайтеся собі, що не можете впоратися з усім.
В особливо напружені миті робіть перерви, щоб відпочити й розслабитися, а також подбайте про те, щоб не вибухнути. Можливо, є щось – пора дня, якийсь вид діяльности, особа або вчинки дітей, – що завжди дратує вас. Хоч там як, постарайтеся зменшити стрес, дозволивши собі мати трохи вільного часу й роблячи іноді невеличкі канікули.
Спробуйте пробудити в дітей бажання допомогти вам. Знаю одну матір, яка запровадила таке правило: перші півгодини після її повернення додому – це час перепочинку, коли її не можна турбувати. Відпочивши, вона з усмішкою починала поратися по господарству й піклуватися про дітей, але їй обов’язково потрібні були тридцять хвилин перепочинку. Її діти збагнули, що їхнє життя стає набагато приємнішим після того, як мама трохи відпочине. Вам теж потрібен час, який ви змогли б присвятити розслабленню. Нехай діти знають, що деколи ваші потреби важливіші за їхні.
Подбайте про себе. Знайдіть те, що приноситиме вам таку приємність і радість, які можна порівняти хіба що з виграшем мільйона, хоча коштують вони небагато. Замовте вечерю, зробіть собі педикюр, прийміть гарячу ванну, підіть з подругами на концерт. Зекономте трохи часу і грошей, щоб витратити їх на власні прості приємності, й не почувайтеся через це винною.
Що це все має спільного з практичною дисципліною? Це вихідний пункт. Мусите бути сильною. Щоб практична дисципліна принесла результати, мусите подбати про себе. Раніше я згадував, що батьки мають знайти добру няню для своїх дітей і час до часу йти на прогулянку лише вдвох. Тільки якщо зв’язок між дружиною і чоловіком буде міцний, вони зможуть бути добрими батьками. Те саме стосується самотньої мами, лише з тою різницею, що вона сама. Присвятіть трохи часу тому, щоб набратися сили. І час до часу відпочивайте від дітей.
Намагайтеся зрозуміти дитячий біль, але не піддавайтеся йому
Страждаєте не тільки ви. Дітям теж важко. Біль розбитої сім’ї триватиме дуже довго, хоча колись усе ж почне згасати. Перші два роки він даватиме знати про себе раз за разом, а ще кілька наступних літ іноді з’являтиметься. Деколи в дітей траплятимуться напади гніву. Якщо будете поруч, вони виллють свою лють на вас. (Гнів не завжди вибирає адресата.) Деякі діти замкнуться в собі і приховуватимуть почуття. Інші вдадуться до саморуйнування, ще хтось перестане вчитися або слухати вас і робити те, про що ви їх попросите.
Як можна дисциплінувати дитину за те, що вона почувається зраненою? Ви знаєте, через що їй доводиться проходити, і співчуваєте їй. Можете почуватися винною за те, що це ви спричинили цей біль (саме почуття провини є джерелом більшости неправильних рішень самотніх батьків). Можливо, захочете компенсувати їм втрату батька, виявляючи надмірну поблажливість. Та насправді це їм зовсім не допоможе. Певні види поведінкових реакцій, попри обставини й умови, все одно варто вважати неприйнятними. Мусите вимагати від дитини – навіть від тієї, що страждає, – щоб вона зробила свій внесок у правильне, належне функціонування родини. Ви переживаєте таку ситуацію разом і мусите допомагати одне одному. Ви всі відчуваєте біль, але це не може бути виправданням деструктивних дій. Більше, ніж будь-коли, мусите виявляти любов до своєї нечемної дитини («Розумію тебе») та одночасно вимагати, щоб поводилася добре. Якщо хочете дати своїй дитині щось, що компенсувало б її біль, то просто будьте послідовною матір’ю зі здоровим підходом до процесу виховання.