РОЗДІЛ 1: НАГОДУВАТИ ГОЛОДНОГО – ЇЇ СЛОВА

Саме тому, що Він любив

Перш як навчати, Ісус жалів людей і їх годував. Ісус робив чуда. Він благословив хліб, і нагодував п’ять тисяч людей. Саме тому, що Він любив людей, Він жалів їх. Він бачив голод на їхніх обличчях і Він їх годував. І тільки потім Він навчав їх.

*

Більш ніж будь-коли люди хочуть побачити любов у дії, через наші смиренні вчинки. Як нам потрібно любити Ісуса, щоб ми могли нагодувати Його в голодному і самотньому. Наскільки чистими мають бути наші очі та серця, щоб бачити Його в убогому. Якими чистими мають бути наші руки, щоб дотикатись Його в убогому з любов’ю і співчуттям. Наскільки чистими мають бути наші слова, щоб ми могли проголошувати убогим Добру Новину.

Біль голоду

Якось одна жінка прийшла до мене зі свою дитиною і сказала: «Мати, я заходила у два-три місця, і просила їжі, бо ми не їли три дні, але вони сказали мені, що я молода і маю працювати, щоб мати їжу. Ніхто нічого мені не дав». Я пішла, щоб дістати трохи їжі, і коли повернулась, дитинка на її руках померла з голоду. Я сподіваюсь, це не в наших монастирях їй відмовили.

*

Ми всі говоримо про жахливий голод. І я це бачила в Ефіопії і бачила в інших місцях. Люди сотнями і тисячами помирають просто через брак шматочка хліба і склянки води. Люди помирали на моїх руках. І все ж ми забуваємо, чому вони, а не ми? Будемо знову любити, будемо ділитись, будемо молитись, щоб це жахливе страждання забрати від наших людей.

*

Біль голоду страшний, і саме туди, куди ви і я маємо піти і віддавати до болю. Я хочу, щоб ви давали до відчуття болю. І це давання є Божою любов’ю, що діє. Голод не тільки хліба, а є голод любові.

*

Одного дня в Калькутті я підібрала дитину. В її темних очах я побачила, що вона голодна і дала їй трохи хліба. Дитина їла крихту за крихтою. Я сказала: «Їж хліб, ти голодна». Дитина відповіла: «Я боюсь їсти швидше. Коли я з’їм цей шматочок, скоро я знову зголоднію». Я сказала їй: «Їж швидше, я тобі дам ще». Та маленька дитина уже знає біль голоду: «Я боюсь». Як ви бачите, ми не знаємо, що означає голод. Я бачила, як маленькі діти помирають через брак склянки молока. Я бачила матерів у жахливому болі, бо їхні діти помирали від голоду на їхніх руках. Не забувайте! Я не прошу грошей. Я хочу, щоб ви давали з жертви. Я хочу, щоб ви пожертвували щось, що ви любите; щось, що ви б хотіли мати для себе… Одного дня дуже бідна жінка прийшла до нашого дому. Вона сказала: «Мати Терезо, я хочу допомогти, але я дуже бідна. Я ходжу від будинку до будинку і щодня перу людям одяг. Я потребую прогодувати своїх дітей, але я хочу, щось зробити. Будь ласка, дозвольте мені щосуботи прати одяг вашим дітям упродовж півгодини». Ця жінка дала мені більш, ніж тисячу рупій, бо вона віддала мені своє серце цілком.

*

Сьогодні вранці я ходила на зустріч з кардиналом Марсельє, який відповідає за Cor Unum (Єдине Серце), щоб попросити їх надіслати їжу нашим людям в Африці. В Африці дуже велика бідність. За кілька днів наші сестри написали, що люди прийшли перед нашу браму за їжею і багато з них померли від голоду. Якщо справи й надалі так ітимуть, багатьом загрожує небезпека смерті. Діти помирають на руках в їхніх матерів. Яке жахливе страждання. Тому я пішла до кардинала, щоб попросити, щоб прислав їжі для наших сестер. Він був дуже ввічливий і сказав, що поки не було наших сестер, вони не зауважували присутності убогих.

Любов, щоб бути правдивою, має боліти

Я мала незвичайний досвід любові до ближнього з родиною хінді. Чоловік прийшов до нашого дому і сказав: «Мати Тереза, є родина, яка дуже довго не їла. Зробіть щось». Тому я взяла трохи рису і пішла негайно туди. Там я бачила дітей, їхні очі світились від голоду. Я не знаю, чи ви коли-небудь бачили голод, але я бачила його дуже часто. І мати родини взяла рис, який я їй дала і пішла. Вона повернулась і я запитала її: «Куди ви ходили? Що ви робили?» Вона просто відповіла: «Вони – мусульманська родина. Також голодні». Що мене так сильно вразило? А те, що вона знала, що вони – мусульманська родина. І вона знала це. Я не приносила більше рису того вечора, бо я хотіла, щоб вони, хінді і мусульмани, тішились радістю поділеного. Однак, були діти, які випромінювали радість, розділяли свою радість і мир з матерями, бо вона мала любов – давати до болю. Бачите, саме тут починається любов – вдома, у родині.

*

Любов, щоб бути правдивою має боліти. І ця жінка, яка була голодна, вона знала, що її сусіди теж були голодні, і що та сім’я була мусульманська. Тому це торкнуло так глибоко. Саме тому ми такі несправедливі до наших убогих, ми не знаємо їх. Ми не знаємо, наскільки вони чудові, які лояльні, якими голодними вони є чуйної любові.

*

У нас є інше слово, безкоштовно. Я не можу взяти оплати за працю, яку я роблю. Люди критикують нас і кажуть неприємні речі через це слово безкоштовно. Одного дня я прочитала в статті, її написав [священик], що любов – це наче наркотик для убогих, тобто коли ми даємо людям речі безкоштовно, це наче ми даємо їм наркотик. Я вирішила, що я напишу йому і запитаю його: «Чому Ісус співчував людям?» Він, напевно, також давав їм наркотики, коли годував їх, примножуючи хліби і рибу. Він прийшов, щоб принести Добру Новину людям, але коли Він побачив, що вони голодні і втомлені, Він найперше їх нагодував. А ще я його запитаю: «Чи ви колись відчували голод убогого?»

*

Ви знаєте, ми готуємо їжу для тисяч людей у Калькуті. Одного дня так трапилось, що сестра прийшла до мене і сказала: «Мати, я не маю з чого готувати». Такого ніколи не було раніше. І саме тоді, о 9 годині, приїхала вантажівка, повна хліба. Уряд закрив школи на день і нам віддали хліб. Подивіться, знову Божа турбота. Він навіть закрив школи, але Він не дозволив голодному померти. Це чутливість і турбота Бога.

Ми хочемо служити

Одного дня родина Гуджараті приїхала до Дум-Дум, де в нас є інваліди, недогодовані діти і пацієнти з туберкульозом. Ця родина, ціла родина, приїхала з приготованою їжею. Ще колись, ніхто б не подумав підійти близько до цих людей. Коли вони прийшли, я сказала сестрам ідіть і послужіть їм. На моє здивування, вони сказали: «Мати, ми хочемо послужити їм самі». Для них це велика справа, адже вони забрудняться. Це наш привілей. Дехто з них навіть був старий. Ніщо не перешкодило їм. Для родини хінді так робити і говорити це неймовірно.

Разом ми можемо зробити щось для Бога

Любов – для сьогодні, а програми – для майбутнього. Ми є для сьогодні, коли прийде завтра, ми побачимо, що треба робити. Хтось спраглий води сьогодні, голодний – їжі сьогодні. Завтрашній день їх не побачить, якщо ми їх не нагодуємо сьогодні. Тому дбайте про діла на сьогодні.

*

Я ніколи не хвилювалась, що уряд повинен чи не повинен робити. Замість того, щоб гайнувати час на такі питання, я кажу: «Зроблю щось зараз». Завтра може ніколи не настати – наші люди можуть померти до завтра. Тому сьогодні їм потрібний шматок хліба і чашка чаю, і я даю їм це сьогодні. Хтось шукав провину в праці і сказав: «Чому ви завжди даєте їм їсти рибу? Чому ви не дасте їм вудочки, хай ловлять рибу?» Тоді я сказала: «Наші люди навіть не можуть рівно стояти через голод і хвороби, ще менше вони будуть здатні тримати вудочку і ловити рибу. Однак я і далі даватиму їм їсти рибу. Коли вони зміцніють і зможуть стояти на ногах, я їх скерую до вас, і ви дасте їм вудочку, щоб вони ловили рибу». І я думаю, це є спільна справа. Саме тут ми потребуємо один одного. Це те, що можемо робити ми, але не можете ви. Однак, те, що ви можете зробити ми не можемо. Але коли ми об’єднаємо ці дві справи, буде щось гарне для Бога.

*

Одного дня здалеку приїхала група індійських школярів. Усі переможці конкурсу пішли до директорки і попросили гроші замість призів. Тому вона поклала гроші в конверт і дала цим школярам. Тоді вони усі попросили: «Відвезіть нас до Матері Терези: Ми хочемо дати гроші її бідним людям». Бачите, як гарно, що вони не використали цих грошей для себе. Тому що ми створили цю свідомість у суспільстві, увесь світ хоче ділитись з убогими. Коли я приймаю гроші, нагороду чи будь-що, я завжди беру це в ім’я убогих, яких вони пізнають у мені. Я думаю, я маю рацію, тому що взагалі, ким я є? Я ніщо. Це задля убогих, яких вони пізнають у мені, і яким вони хочуть дати якусь пожертву, бо вони бачать, що ми робимо. Сьогодні люди у світі хочуть бачити реальні приклади.

Величезний голод любові

У Ефіопії та Індії сотні знедолених людей приходять і помирають просто при нашій брамі через брак шматочка хліба. У Римі, Лондоні та місцях, як оці, люди помирають від самотності й гіркоти.

*

Ми неправильно розуміємо те, що тільки голод за хлібом є голодом. Є більший голод, і він болючіший. Це – голод любові, голод відчуття того, що ти потрібен, маєш бути кимось для когось; відчуття того, що ти небажаний, нелюблений, відкинутий. Я думаю, що це дуже великий голод і дуже велика вбогість.

*

У нас є доми-осередки по усій Європі, у Сполучених Штатах і в інших місцях, де немає голоду за шматком хліба. Але там є сильний голод любові, відчуття того, що ти небажаний, нелюблений, відгороджений, відкинутий, забутий. Є люди, які забули, що таке людська усмішка, що таке людський дотик. Я думаю, що це надзвичайно сильна вбогість… І дуже важко усунути цю убогість, тобто втамувати той голод за шматком хліба, чи браком одежі, у гарно збудованому домі…, я думаю, що це набагато більша убогість, набагато більша хвороба, набагато болючіша ситуація сьогодення.

*

Одного дня я йшла вулицями Лондона в бідному районі, де також працюють наші сестри. Я побачила чоловіка в справді дуже поганому стані. Він сидів, дуже сумний і самотній. Тому я підійшла до нього і взяла його за руку та запитала, як він почувається. Коли я так зробила, він подивився на мене і сказав: «Я так давно не відчував тепла людської руки. Як давно ніхто не торкався до мене». І тоді його очі заяскравіли, і він випростався. Така маленька увага принесла Ісуса в його життя. Він так довго чекав на вияв людської любові, але це насправді був вияв Божої любові. Це чудові випадки голоду Божої любові, які я бачу в цих людях, найубогіших з убогих, неосвічених і небажаних, нелюблених, відкинутих і забутих. Вони голодні Бога. Це щось, що ви, священики, маєте зауважувати постійно, не тільки голод людей, які страждають фізично, а й великий голод людей, які страждають духовно і емоційно, людей, які страждають у серці і душі, особливо молоді люди.

Жахливий голод за Словом Божим

«У чому виявляється голод у нашій країні?» Так, голод є. Можливо не голод у шматку хліба, але жахливий голод любові. Є жахливий голод Слова Божого. Я ніколи не забуду, коли поїхала до Мексики, і ми пішли відвідувати дуже вбогі сім’ї. І ті люди, яких ми побачили, не мали практично нічого у своїх домівках, однак нічого ніхто не просив. Вони тільки просили нас: «Навчіть нас Слова Божого. Дайте нам Слово Боже». Вони були голодні Божого Слова. Так і тут, по всьому світі, є голод за Богом, особливо, серед молоді. І саме тут ми маємо знайти Ісуса і втамувати той голод.

Попередній запис

Пророк Даниїл. Одкровення Івана Богослова

Наступний запис

РОЗДІЛ 1: НАГОДУВАТИ ГОЛОДНОГО – ЇЇ ПРИКЛАД