1 Помазання не діє там, де його не шанують.
«І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його. Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? і що за чуда, що стаються руками Його? Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним…
А Ісус їм сказав: ПРОРОКА НЕМА БЕЗ ПОШАНИ, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм. І ВІН ТУТ УЧИНИТИ НЕ МІГ ЧУДА ЖАДНОГО, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив». Від Марка 6:1-5
Помазання не діє там, де його не шанують. Навколо ходить багато людей, які мають чудові дари для передачі. На жаль, помазання на їхньому житті нікому не передається, а сила Божа, здається, не діє так, як треба. У цьому немає нічого дивного. Це відбувалося в житті та в служінні Ісуса. Коли Він пішов у рідне місто, Його не шанували. Натомість Його зневажили, над Ним насміхалися, у Ньому сумнівалися, Його випитували! Його звинувачували! Йому кидали виклик. Вивчали Його походження, копирсалися в історії Його сім’ї і навіть не слухали Його промови.
Ісус був надзвичайно помазаний. Він був настільки помазаний, що міг воскрешати мертвих, очищати прокажених, ходити по воді, втихомирювати бурі й виголошувати великі пророцтва. Але помазання не діяло в Назареті, де Ісуса не шанували.
Жодний помазанець не може діяти в повній мірі там, де його не шанують. Жодна група людей не отримає користь від помазаного Божого слуги, якщо вони не шанують його. Саме тому деякі пастори мають більший вплив за межами власної церкви, ніж у ній. Це тому, що за межами рідної церкви їх шанують, поважають і приймають як видатних людей.
Я знаю відомого євангеліста-цілителя, якого глибоко шанують за межами його країни. Він – герой віри для багатьох. Але в його власній країні, де його не шанують, йому складно зібрати навіть 2000 людей, які бажають його послухати. Ось чому диявол робить все можливе, щоб дискредитувати слуг Божих. Сатана намагається позбавити їх шани. Він знає, що помазання людини Божої не працюватиме там, де помазанця не шанують.
2 Ушанування помазання – це зобов’язання та законна вимога.
«А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим. Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» До Галатів 6:6-7
Ушанування помазанця – це обов’язок тих, кого благословило, зцілило і звільнило помазання. У посланні до Галатів 6:6 зрозуміло говориться про це Божественне зобов’язання. Послання до Галатів 6:6 вчить тому, що християни повинні взяти зі свого добра і вшанувати помазанця.
Як не дивно, але послання до Галатів 6:7 іде після до Галатів 6:6. До Галатів 6:7 – це відомий вірш, який використовують для проголошення благословення чи прокляття. Ви, напевно, чули: «Що посієш, те й пожнеш». Проте більшість людей не усвідомлює, що до Галатів 6:7 – це продовження до Галатів 6:6. Найбільша обітниця про сіяння та жнива пов’язана із шануванням помазанця, який учив вас і годував Словом Божим.
У кожній церкви може бути два напрямки розвитку: ріст шанування та зменшення шанування
Зменшення шанування в церкві
Зменшення шанування – це природний нахил, якого можна чекати в церкві. З роками пастора цінують менше й менше. З роками його дари, таланти та чудове лідерство сприймають як належне. Усі чекають чогось доброго, правильного і гарного, оскільки саме таким був стандарт протягом багатьох років. Також із роками слабкі сторони, недоліки, риси характеру та темперамент помазанця стають все більш явними й більш знаними для людей. Це може змусити їх думати, що пастор не відрізняється нічим особливим, бо має риси звичайної людини.
У Своєму земному служінні Ісус часто їв і спав з учнями. Він, напевно, користувався туалетом. Із часом природні риси Ісуса мали стати очевидними. Це призводить до зменшення пошани, поваги та вдячності, які дістаються Божому служителю.
Зростання шанування в церкві
Зростання шанування в церкві може відбутися тільки завдяки вченню на цю тему, з наголосом на Слові Божому та коли людям дозволяють цінувати дар Божий, що є серед них. Більшість людей роблять те, чому їх навчають. Без навчання паства не покращить свою вдячність. Я знаю церкви, де вплив пастора великий, бо там присутня культура сильної підтримки вдячності. Сам пастор може представлятися та інформувати паству про необхідність цінувати та визнавати дар, який Бог помістив посеред них. Важливо, щоб паства не втратила благословення помазання. Який сенс у тому, щоб мати біля себе великий дар і не користуватися ним? Який сенс мати найбільшу річку в місті, якщо при цьому людям бракує води? Яка користь із хліба, який не можна їсти? Із грошей, які не можна витрачати? Яка користь із працівника, якому не дозволено працювати на вас?
Прийміть рішення більше й більше шанувати помазання, щоб викликати велике помазання для свого життя та служіння.
3 Ушанування помазання має відбуватися відповідно до звання, з яким ви приймаєте цю людину.
«Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу». Від Матвія 10:41
Слугу Божого треба шанувати відповідно до вашої віри. До кожної людини можна ставитись по-різному. До чоловіка можна ставитись як до батька, брата, друга, молодшого пастора, помічника пастора, видатного пастора, пророка, апостола, бізнесмена, піаніста чи навіть дурня. У моєму житті до мене ставилися по-різному. Усе залежить від того, як людина вас бачить. Нагорода чи благословення, які ви отримуєте від людини, відповідають званню та імені, в яке ви її приймаєте. Якщо ви приймаєте людину як піаніста, то отримаєте нагороду піаніста. Якщо ви приймаєте людину як молодшого пастора, то отримаєте благословення молодшого пастора. Якщо ви ставитеся до людини як до великого апостола, то отримаєте благословення великого апостола. Якщо ви приймаєте людину як вчителя, то отримаєте благословення вчителя.
Деякі люди приймають мене як пастора й отримують через мене благословення пастора. Інші приймають мене як пророка й отримують благословення пророка через мене. Я знаю церкви, що приймають мене як великого апостола. І вони отримують благословення, які може надати великий апостол.
Легко помітити плутанину серед християн, коли вони намагаються подякувати слугам Божим. Іноді вони роблять для апостола, пророка чи засновника те ж саме, що й для помічника чи молодшого пастора. Якось я був у церкві, де дарували подарунки двом різним пасторам. Старшому пастору, який заснував ту церкву, подарували таку ж листівку та пожертву, як і молодшому пастору, якого висвятив старший пастор. Очевидно, члени церкви не усвідомлювали, що приймали обох чоловіків так, ніби вони мали однакове звання.
Пригадую церкву, в якій служитель, що приїхав у гості, отримав від вдячного члена церкви, який був присутній на його проповіді, новеньку Тойоту Ленд Крузер. На жаль, цей вдячний парафіянин не дарував навіть велосипеда засновнику і старшому пастору, який проповідував йому протягом 20-ти років. Той, хто проповідує вам щодня, вирощує вас у Господі та підтримує вас протягом 20-ти років, має бути у вас на більш високому рахунку, ніж гість, якого ви знаєте лише три дні. Ви б навіть не знали про цього служителя, якщо б ваш пастор не запросив його до церкви.