РОЗСЛАБЛЕНИЙ І ЧЕТВЕРО ДРУЗІВ

Луки 4:42-43; 5:17-21

Коли Ісус пішов у безлюдне місце помолитися, люди стали шукати Його, а знайшовши, просили залишитися в Капернаумі ще на деякий час. Але Ісус сказав їм, що Бог послав Його звіщати про Небесне Царство й іншим містам, тому Він повинен іти далі.

Христос переходив із міста в місто, навчаючи та зціляючи людей. Одного разу в домі, де Ісус навчав, зібралося так багато людей, що ніде було й яблуку впасти. Тут були й фарисеї з законовчителями. На відміну від простих людей, які дослухалися до кожного Ісусового слова, щоб його виконувати, фарисеї та вчителі закону прискіпливо шукали в кожному слові Христа можливість Його піймати на неправді або хибності вчення. Вони дуже заздрили Ісусу, бо за Ним ходили юрби народу, й слава про Христа все більше розходилася країною.

Ісус ще говорив, аж раптом зі стелі щось почало сипатися на голови присутнім. Уже за мить над їхньою головою з’явилася невелика діра, яку чиїсь руки далі активно розбирали вшир і вздовж. Всі здивовано чекали розв’язки – що це мало означати?

Виявилося, що то були четверо друзів. Почувши про прихід Ісуса в їхнє місце, вони хотіли побачити Христа. І не просто побачити, а принести до Ісуса свого дуже хворого товариша, який мав таку хворобу, що не міг рухати ані ногами, ані руками, тому багато років лежав на ліжку – він був розслаблений.

Оскільки дім був переповнений людьми, неначе вулик – бджолами, друзі не могли й на крок підступитися до Христа. Переконавшись, що дверима в дім увійти неможливо, вони винайшли інший спосіб, як доставити хворого до Ісуса. Швидко піднявшись на дах – а ми з вами вже знаємо, що ізраїльтяни будували будинки з пласким дахом – вони спробували визначити, де саме сидить Спаситель, і почали розбирати стелю просто над Його головою.

Коли отвір був достатнього розміру, друзі спустили лежачого на постелі і поклали його перед Ісусом. Побачивши їхню віру, Христос подивився на хворого і сказав: «Чоловіче! Прощаються тобі гріхи твої!»

Коли фарисеї та законовчителі почули ці слова, то стали шепотітися поміж собою: «Він зневажає Бога! Хто, крім Бога, може прощати людині гріхи?!» Ісус, Який знає найпотаємніші думки людини, повернувся до фарисеїв і сказав: «Що ви думаєте у своїх серцях? Що легше сказати – прощаються тобі гріхи твої, чи встань і ходи?! Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати людям гріхи, Я кажу: Чоловіче, встань, візьми своє ложе і йди додому!»

Всі жахнулися, бо тієї ж миті розслаблений встав, узяв свою постіль і, наче нічого й не було, своїми ногами, ні за кого не тримаючись, пішов додому, славлячи й дякуючи Богу за зцілення!

Ми можемо лише уявити, як раділи четверо друзів за свого колись хворого товариша! Але не всі розділяли цю радість – були й ті, що зненавиділи Ісуса і хотіли Його вбити.

ЗАПИТАННЯ:

  1. Які люди зібралися в домі послухати Ісуса?
  2. Що зробили четверо друзів, щоб доставити свого товариша до Ісуса?
  3. Що Ісус сказав розслабленому?
  4. Як фарисеї та законовчителі відреагували на слова Ісуса?
Попередній запис

СУБОТНІЙ ДЕНЬ

Наступний запис

КУПАЛЬНЯ ВІФЕСДА