Рут 1-4
В ізраїльському містечку Віфлеємі жив чоловік на ім’я Елімелех зі своєю дружиною Ноомі і двома синами, Махлоном і Кілйоном. Коли через неврожай зерна в країні настав голод, Елімелех разом зі своєю родиною вирушив до сусідньої країни Моав.
Недовго прожив Елімелех у моавітському краї – він захворів і помер, а дружина залишилася сама з двома синами. Хлопці виросли й одружилися з моавітянками. Дружину Махлона звали Рут, а Кілйона – Орпа. Але щастя цих молодих родин було нетривалим: обидва брати невдовзі померли, залишивши своїх дружин і маму Ноомі вдовами.
Минуло трохи часу, і до Ноомі дійшла звістка, що Господь змилувався над Ізраїлем і послав врожай на поля. Люди більше не помирали з голоду. Ноомі вирішила повернутися на свою батьківщину і сказала обом невісткам: «Мої сини померли, а ви ще молоді і можете вийти заміж вдруге та народити дітей. Тож повертайтеся кожна до своїх батьків і живіть собі щасливо. Нехай Господь благословить вас за те, що ви були такими добрими до мене і до моїх синів».
Спочатку обидві молоді жінки плакали і не хотіли уходити від Ноомі, але вона продовжувала їх умовляти: «У мене більше немає синів, а ви обидві молоді і ще зможете створити сім’ї». Зрештою Орпа зі сльозами поцілувала стару Ноомі і повернулася додому. «Рут, чому ж ти не вчиниш так само?» – спитала свекруха іншу невістку. «Навіть і не вмовляй мене. Я залишуся разом із тобою, – відповіла Рут. – Куди ти підеш, туди і я піду. Твій народ буде й моїм народом, а твій Бог буде й моїм Богом».
Побачивши рішучість Рут, Ноомі припинила її вмовляти, й вони обидві пішли до Віфлеєму. Коли вони прийшли в рідне місто Ноомі, всі жителі з радістю вітали її. Але вона з сумом відповідала: «Я зазнала великого горя у моавському краї, бо втратила там найдорожче – чоловіка й обох синів. Я вийшла звідси з достатком, а повернулася з порожніми руками. Господь провів мене через великі випробування».
У моавському краї родина Ноомі збідніла, тому жінки повернулися до Віфлеєму без грошей і без майна. Тепер вони змушені були самі дбати про себе, заробляючи на прожиття.
На дворі було літо і саме час збору врожаю. На відміну від старенької Ноомі, Рут була молодою і здоровою жінкою. Вона розуміла, що повинна взяти на себе обов’язок заробляти гроші. «Зараз жнива, тому я піду на поле і буду підбирати колоски, які лишатимуть після себе робітники. На якому полі господар дозволить, на тому й буду збирати» – сказала невістка до Ноомі. Як же пораділа свекруха, що поряд із нею є добра й турботлива жінка.
У Віфлеємі Ноомі мала знатного родича на ім’я Боаз. Він був досить заможною людиною і мав у своїй власності поля, на яких вирощував зерно.
Рут прийшла на одне поле і стала збирати там колоски, які випадали зі снопів женців. Це поле виявилося одним із тих, що належали Боазу. Коли господар прийшов подивитися на роботу своїх женців, він побачив, як сумлінно працює на полі якась незнайомка. «Хто ця молода жінка?» – запитав Боаз. Один із женців відповів: «Це – моавітянка Рут, невістка Ноомі. Вона попросила дозволу збирати колоски за нами на полі. Ми ще не бачили, щоб хтось так сумлінно працював, вона тут із самого ранку». Тоді Боаз підійшов до Рут і сказав їй: «Ти можеш збирати колоски на моєму полі до завершення жнив, не шукай іншого. Надворі дуже жарко, тому не соромся пити воду, яку приносять на поле мої слуги».
Рут була приємно вражена таким доброзичливим ставленням до неї, адже вона була чужинкою і прийшла з країни, де люди не шанували Бога.
Боаз продовжував: «Мені говорили, що ти добре дбаєш про стару Ноомі. Впевнений, Бог не залишить тебе. Це було сміливо з твого боку залишити свою батьківщину, але ти вчинила правильно, що прийшла до країни, де шанують істинного Бога». Такі слова розчулили Рут. Вона не чекала, що з нею будуть так ласкаво говорити в чужому для неї краї.
Боаз навіть покликав Рут обідати разом із ним та його робітниками. Жінка швидко з’їла частину виділеного їй, а інше взяла з собою, щоб пригостити свою свекруху Ноомі. По обіді Рут знов повернулася до роботи, а Боаз тим часом сказав своїм женцям, щоб вони залишали якнайбільше колосків на землі, навіть щоб вони навмисне висмикували їх зі снопів і клали на поле. Таким чином він хотів непомітно для Рут збільшити кількість назбираного нею.
Рут працювала на полі до пізнього вечора. Цього дня вона назбирала так багато колосків, що коли повернулася додому, то Ноомі її запитала: «На чиєму ж полі ти так багато назбирала?» «На полі Боаза, – відповіла Рут. – Він був дуже добрий до мене і дозволив приходити на його поле щодня до завершення жнив». Коли Ноомі це почула, вона неймовірно зраділа Божій допомозі, адже Боаз був їхнім родичем, і він так допоміг їм, дозволивши Рут працювати зі своїми слугами.
Скоро минули жнива, і весь урожай було зібрано. Всі снопи були принесені на тік, де з них вимолотили зерно. Коли й ця справа скінчилася, Боаз влаштував для всіх робітників свято.
Ноомі бачила, як важко працювала її невістка, але Рут була лагідною і слухняною й жодного разу не поскаржилася на свою важку долю. Дітки, а ви допомагаєте своїм батькам? Чи слухняно ви виконуєте їхні прохання?
Ноомі була мудрою жінкою. Вона дуже любила Рут і бажала їй щасливої долі. Тому напередодні влаштованого Боазом свята на току, Ноомі сказала до Рут: «Дочко, прийшов час влаштувати твоє щастя. Послухай мене і піди до Боаза, й зроби так, як я тобі скажу». Рут уважно вислухала і зробила все за порадою Ноомі.
В ізраїльському народі був такий звичай – якщо помирав чоловік, то його найближчий неодружений родич повинен був одружитися на вдові, щоб забезпечити її подальше життя. Тому Рут пішла до Боаза, щоб виконати цю традицію. До того часу Боаз уже встиг покохати Рут, але він був чесною людиною, і зізнався їй, що є ще ближчий за нього родич, який мав першочергове право на одруження з Рут. Але той родич міг відмовитися одружуватися, тоді Рут стала б коханою дружиною Боаза!
Насипавши Рут повну хустину зерна, Боаз відпустив її додому, а сам поспішив до родича, щоб якнайшвидше залагодити справу. Так і сталося: інший родич відмовився від права на Рут при свідках, і щасливий Боаз без перешкод одружився з моавітянкою й отримав у спадок увесь маєток родини Елімелеха.
Незабаром у Рут і Боаза народився син, якого назвали Оведом. Одним із нащадків Боаза був Давид, який царював в Ізраїлі. А ще він писав чудові пісні, слова яких у його серце надихав Бог – вони відомі нам як Псалми. Згодом через рід Давида на землю прийшов наш Спаситель – Ісус Христос.
ЗАПИТАННЯ:
- Куди Елімелех із родиною втік від голоду?
- Як сталося, що Ноомі з Рут тільки вдвох повернулися до Віфлеєму?
- Розкажіть про першу зустріч Рут з Боазом.
- Як Ноомі влаштувала щасливу долю Рут?