– Так, люди безрозсудні, непослідовні та егоїстичні.
Та все ж люби їх!
– Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в прихованій користі і себелюбстві.
Та все ж твори добро!
– Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживеш уявних друзів і справжніх ворогів.
Та все ж досягай успіху!
– Добро, зроблене тобою буде завтра ж забуте.
Та все ж твори добро!
– Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим.
Та все ж будь щирим!
– Те, що ти будував роками, може бути зруйноване в одну мить.
Та все ж будуй!
– Люди потребують допомоги, але вони ж стануть докоряти тобі за неї.
Та все ж допомагай людям!
– Якщо ти віддаси світу все найкраще, що маєш, то ти отримаєш жорстокий удар.
Та все ж віддай світу все найкраще, що в тебе є!
* * *
Вам доводиться долати багато труднощів? Приймайте їх з радістю, з посмішкою. Нехай це також буде вашою справою. Найкращий спосіб виразити свою вдячність – з радістю приймати все, що випадає на вашу долю. Радість має бути стержнем нашого життя. Радість – це невід’ємна риса великодушної людини. Подібно до королівської мантії, вона прикрашає тих, хто встав на шлях самопожертвування, на шлях самовідданого служіння людям. Така людина незвичайно багата. Він або вона подібні до сонця. Ми повинні задатися питанням: “Чи відчуваю я радість у любові?” Істинна любов – це любов, яка спонукає нас жертвувати собою, відмовлятися від чогось в ім’я улюбленого. Така любов сповнена блаженством.
* * *
Що означає залежність від Божого Провидіння? Це тверда і жива віра в те, що Бог допоможе нам. Він може допомогти нам, бо Він всемогутній. І Він допоможе нам, бо Він обіцяє це в багатьох місцях Священного Писання: “Просіть і одержите”. А Бог завжди виконує Свої обіцянки. Блаженний Августин казав: “Як можна сумніватися в тому, що Бог зробить для тебе добро, якщо Він перейняв на Себе зло за всіх людей?”
Бог піклується про все живе: Він годує молодих круків, які тільки і можуть, що каркати. Він піклується про птахів небесних, які не сіють, не жнуть і не збирають у комори. Він леліє в полях прекрасні квіти. Людям Бог дасть більше, бо Він створив нас за Своїм образом і подобою, бо Він любить нас. Приклади прояву Його любові і турботи численні. От деякі з них.
Щодня ми готуємо для 9 тисяч людей. Одного дня до мене підійшла одна з сестер і сказала: “Мати, у нас кінчилися продукти. Що ми дамо сьогодні бідним?” Я не знала, що їй відповісти.
Раптом, близько 9 години ранку ми почули шум мотора, і в наш двір в’їхав фургон, завантажений продовольством. Ми нікого не просили про допомогу. Звідки він взявся? З’ясувалося, що того дня всі школи міста закрилися. Чому це сталося, не знав ніхто в усій Калькутті. У нас кожен учень щодня отримує в школі кусень хліба і склянку молока за кошт держави. Оскільки школи закрилися, увесь хліб і молоко, призначені для школярів, відправили нам.
Бачите? Бог закрив усі школи, але не дозволив бідним, які щодня приходять до нас за їжею, піти ні з чим. Напевно, уперше в житті в наших підопічних було так багато дивного смачного хліба і молока! От як проявляється турбота Божа про нас. Йому дорогий кожен.
Я часто згадую випадок, який теж стався тут, у Калькутті. Одного дня до мене підійшов молодий чоловік, у руках він тримав рецепт. Він був дуже схвильований.
– Моя єдина дитина помирає, їй терміново потрібні ліки. Мені сказали в лікарні, що ці ліки можна дістати тільки за кордоном, – сказав чоловік, і в його голосі чувся відчай.
Ми розмовляли з ним на ґанку будинку милосердя. Якраз у цей час повз нас проходив один із наших співробітників. Він ніс кошик з ліками. Я мигцем поглянула на кошик. І знаєте, що лежало в ньому на горі? Неймовірно, але це були ті самі ліки, які і не сподівався знайти в Індії батько вмираючої дитини. Якби ліки лежали всередині кошика, я б не помітила їх. Якби співпрацівник із кошиком проходив повз раніше чи пізніше, я б не побачила ліки. Але Бог зосередив усю Свою ніжність і турботу на хворому малюкові і послав цей кошик з ліками в найбільш потрібний час. Бог хотів врятувати дитину, тому потрібні ліки лежали нагорі.
Я вдячна Богові за Його турботу і любов. Він любить нас. Кожна дитина – і з багатої, і з дуже бідної сім’ї – це дитя Творця. Коли ви відчуваєте себе самотніми, нікому не потрібними, хворими і забутими, згадайте, що Він любить вас.
Ісус прийшов у наш світ з однією лише метою. Він приніс нам Благу Звістку про те, що Бог любить нас, що Бог є любов, що Він любить тебе, що Він любить мене. Бог так любить нас, що послав нам Свого Сина Ісуса Христа, віддав усе, що в Нього було. Своє життя за нас з вами. Він помер на хресті, бо любив нас. Коли ми дивимося на розп’яття, ми розуміємо, як Він любить нас: тебе і мене, і твою сім’ю, і всі інші сім’ї. Він любить нас. І Він прийшов, щоб навчити нас любити.
* * *
У нашому “Будинку милосердя” ми усвідомлюємо значимість кожного людського життя. Те, що ця людина потрапила до нас, означає, що Господь хоче, щоб ми зробили для неї все, що в наших силах зробити. Працюючи в районах нетрів, ми щодня бачимо людське горе. Іноді ми бачимо, як маленька дитина із сльозами на очах ніжно пестить руку своєї мертвої матері. Одного дня сестри знайшли двох діточок, що сиділи біля тіла свого батька, який помер два дні тому… У такі хвилини нам необхідно проявити всю нашу любов, щоб зменшити страждання, які зазнають ці нещасні.
У наш час існує величезна кількість ліків від різних хвороб. Проте тільки добрі руки і благородне серце можуть вилікувати найстрашнішу хворобу – самотність. Часто не треба багато – досить просто посміхнутися, ненадовго відвідати хворого, допомогти інвалідові купити продукти, написати лист за сліпого, запропонувати незаможному взуття, почитати газету самотньому дідусю – щось незначне, зовсім маленьке, може стати проявом нашої любові до Бога і до людини. Іноді треба просто вислухати людину, проявити трохи уваги та турботи. Справжня любов починається з доброзичливості. Ніколи ще добра і чуйна людина не опинялася на дні життя. Світ сьогодні відчуває нестачу в доброті, у чуйності, у безкорисливості.
Коли я вперше вийшла на вулицю в Лондоні, була холодна ніч. Я зустріла пристойно одягненого дідуся, який тремтів від холоду. Інша людина, чорношкіра, укрила його своїм плащем, а дідусь сказав: “Ведіть мене куди хочете, тільки щоб я міг поспати на ліжку з простирадлом”. Якщо людина може бути подібна до Ісуса, то до Нього подібний цей дідусь, бо сказано в Писанні: “Син Людський не має ніде й голови прихилити“. Як сумно, що і зараз Господь міг би сказати те саме. Христос покликав мене на службу, щоб об’єднати людей. І от у чому я переконана: люди прагнуть об’єднатися, бо потребують Бога.