Бог прийняв рішення Самому народитися серед людей. Він народиться від людської жінки без запліднення її чоловічим сіменем. У такий спосіб народиться досконала людина. Вона отримає людську природу від матері, але буде досконалою, не успадкувавши гріховної природи Адама, бо походитиме від сімені Божого. Бог, що народиться як людина, зможе жити як досконалий чоловік, прообраз того, ким ми могли б стати, і помре замість нас як людина, задовольнивши вимоги справедливості та розплатившись за гріх.
Бог порівняв досконалу красу і гармонію, що Він мав на небі, з любов’ю до людей, яких Він створив, і сказав: „Вони для Мене цінніші понад усе це. Я покину багатство небес і досконалу любов, яку Я маю в Собі, Трійці, зійду та врятую любих Мені людей” (див. 2-е до Коринтян 8:9). Хіба не диво? Бог віддав нам перевагу перед небесами! У певний час історії, у певному місці земної кулі Бог в Особі Ісуса Христа зійшов з небес і став одним з нас. Творець всесвіту народився серед нас як немовля і виховувався як син ремісника. Він сприйняв наші гріхи як Свої власні і дозволив Себе стратити замість нас. Його смерть звільнила нас від кари за гріх. Коли цю заразу було прибрано, Бог міг відновити з нами стосунки, втрачені при падінні.
Ви можете озирнутись і сказати: „Якщо Христос помер, щоб відновити все як було до падіння, то не схоже, щоб це спрацювало. Ця планета анітрохи не нагадує едемський сад. Біль і смерть шаленіють у світі. Зло вільно діє навколо нас. Бог досі здається далеким, Його важко знайти. Досі важко підтримувати добрі стосунки, спілкування часто засмучує нас. Чому?”
Відповідь полягає в тому, що смерть Христа звільнила віруючих від вини гріха, але не від його наслідків. Бог зараз дивиться на нас як на „досконалих” з юридичної точки зору, бо прибрано нашу вину, але ми ще не стали функціонально досконалими. Ми досі мусимо боротися з наслідками гріха, що вразили людське життя після падіння. Це включає хвороби, біль і згодом фізичну смерть.
Причина проста. Вільний вибір Адама приніс смерть усім нам, і усунути цей наслідок зараз означатиме порушення Адамової свободи. Ми, люди, не були б по-справжньому вільні, якби Бог стояв поруч з такою собі чарівною паличкою, одним помахом якої прибирав би геть наслідки будь-якого гріха, що ми здійснюємо. Якщо ми хочемо зберегти нашу свободу, Він повинен залишити наслідки вибору Адама. Адам обрав гріх, гріх приніс смерть. Отже, смерть панує над людським родом. Це означає, що ми мусимо жити все наше життя на землі, враженій руйнівними наслідками гріха, і страждати від болю, хвороб і фізичної смерті, що прийшли через Адамів гріх. Різниця ж тепер у тому, що похмурий час смерті несе в собі і приємний момент. Коли ми встановлюємо стосунки з Христом, Він залучає нас до Своєї досконалості, і коли ми помираємо, наслідки гріха помирають разом з нашими тілами. Тоді Бог воскресить нас у нових тілах, вільних від гріха й недосконалості.
Відновлення стосунків
Після смерті Христа Його учні поховали Його в гробниці біля Єрусалима. Через три дні Бог воскресив Його. Учні, що були спочатку дуже засмучені Його смертю, дуже зраділи, коли знов побачили Його живим. Але Він не міг залишитися. Він усунув перешкоду, що відділяла людей від Бога, і тепер мусив повернутися на небо, щоб міг прийти Той, Хто заступить Його назавжди. Цим заступником був Сам Бог у вигляді третьої Особи божества, Святого Духа. В особі Святого Духа Бог знов увійде в життя усіх тих, хто обере повернення до Нього, йдучи наперекір повстанню Адама і відновлюючи близькі стосунки з Богом, як це було задумано від часів створення світу.
Святий Дух прийшов спочатку до учнів Ісуса, а тепер Він входить до життя кожного, хто Його запрошує. Коли ми повертаємося до Бога, Він відкриває нам Свої люблячі обійми в привітанні, і радіють усі небеса. Для відновлення стосунків з Богом нам не треба чекати на воскресіння в безгрішній досконалості. Коли Христос усунув нашу вину, Бог зміг оголосити нас досконалими з юридичної точки зору з того самого моменту, коли ми вирішуємо повернутися до Нього. Тож як Він „обходить” той факт, що Він святий, а ми вражені гріхом? Він дозволяє нам „позичити” досконалість Христову і використовувати її як нашу власну, доки не відбудеться наше воскресіння (до Филип’ян 3:9-12).
Слово релігія має латинське походження й означає „відновлення зв’язку”. З усіх світових релігій тільки одна пропонує шлях до відновлення зв’язку з Богом-Особою, Творцем всесвіту. Значення того, про що ми читаємо в Біблії, можна підсумувати як історію намагань Бога відновити зв’язок між Ним і людством, возз’єднатися з нами, залучити нас до тісної єдності, яку Він призначив від початку. Біблія не пропонує нам систему чи набір правил із серії „Зроби сам”, які б допомогли нам стати добрими та потрапити на небо. В ній ідеться не про правила і не про дорожню карту. В ній ідеться про Особу. Біблія розповідає про те, як ця Особа пройшла неймовірно довгий шлях для відновлення стосунків з людьми, яких Він любить надто сильно, щоб покинути напризволяще.
Біблія – це ключ не тільки до єдиної справжньої релігії, але й до розуміння справжньої природи всієї реальності. Істина щодо релігії є істиною щодо реальності. Їх неможливо розділити. Релігія – відновлення зв’язку з Богом – це саме життя. Будь-яке уявлення про реальність, яке не розміщує цю істину в центрі уваги, є вкрай брехливим. Реальність навколо нас така, що саме Бог, Який створив нас, працює в житті кожної людини на землі в надії, що кожна людина відновить з Ним зв’язок люблячих стосунків.
Це велика картина, загальний огляд того, як Бог працює над здійсненням Своїх планів щодо людства. Ми віримо, що ця картина допоможе вам відкрити очі молоді на величні істини, які, можливо, вона не дуже чітко уявляє. В наступних розділах ми розтлумачимо ці головні принципи і покажемо вам, як ви зможете передати ці істини наступному новому поколінню.