Сигнали та відповіді: сім’я і відпочинок

С: Вона поїхала з дітьми на море, а він залишився вдома.

В: Море корисно впливає майже на всіх дітей. Однак ніде не сказано, що завжди і без огляду на все море корисно впливає на цілу родину. Відпустка біля моря – це добра ідея, та її слід сприймати обережно. Безперечно, треба похвалити маму, яка погоджується їхати з дітьми на море, щоб вони натішилися сонцем та відпочинком на пляжі. Та похвалити також необхідно і тата, який погоджується на розлуку з родиною і вибирає роботу, щоб фінансово забезпечити родину.

Та все ж, це вирішення має одну ваду: розділення родини, навіть якщо його здійснювати через шляхетні наміри, завжди залишається розділенням. Батько, який залишається на роботі, щоб забезпечити сім’ю, відсутній, а спільні вихідні лише погіршують ситуацію. Всюдисуща мама і батько, який з’являється час до часу, не дають дитині найкращого уявлення про родину, на основі якого вона будуватиме своє майбутнє. Часом така розлука триває лише кілька тижнів. Та навіть у цьому випадку таке рішення не можна вважати найкращим. Такий поділ обов’язків (тобі – діти, мені – робота) викликає в стосунках між дітьми та батьками, а також між чоловіком і дружиною порожнечу, яку треба заповнювати уважно та делікатно. Тому що на порожнечі не вдасться нічого збудувати.

А тесті-свекри, тещі-свекрухи? Батьки чоловіка починають турбуватися про солом’яного вдівця: «Прийди до нас на обід. Принеси речі, і я поперу. Не сиди сам удома».

А чому б йому не сидіти вдома самому і не переконатися раз і назавжди, що розлука – це помилка? Коли ми приймаємо рішення, то повинні бути відповідальними за його наслідки. Життя на відстані дає можливість уникати конфліктів, зменшує ризик сварок та суперечок, отже, не дає молодим змоги повністю зрозуміти, чим є подружжя, яким вони вирішили бути. Щоб зрозуміти, що розлука шкодить стосункам, потрібно її пережити. Кожен сурогат відволікає нашу увагу від справжніх речей, а з часом цілком успішно їх замінює.

Це ж стосується матері, яка сама опікується дітьми на відпочинку біля моря. Тому балансуймо втрати і здобутки: засмаглі діти і розділені (бодай на кілька тижнів) батьки. Чи справа варта зусиль?

Звичайно, такі запитання треба ставити не вам. Однак пам’ятайте, що необхідно поважати правила гри і не намагатися бути надто співчутливим.

Ви можете закинути мені, що я перебільшую. Ні, не маю такого наміру. Я знаю, що відпочинок на морі без батька – ще не кінець світу. Та я також знаю, що в родині деякі прояви поведінки перетворюються в навик, а це створює тривалі поділи.

С: Влітку ми з онуками їдемо на море, а молоді працюють.

В: Це вже інший сценарій, а також інші завдання для вас. Ви даєте молодим нагоду і можливість користуватися вашою доброзичливістю. Внуки щасливі. Діти, зяті та невістки можуть спокійно перевести подих. А от ви…

Контакт із дідусями-бабусями дуже цінний для внуків будь-якого віку. Контакт із онуками може бути чудовим досвідом для дідусів-бабусь, якщо вони самі не перетворять цей досвід у жахіття. Пропоную кілька практичних вказівок, щоб не допустити останнього.

Перша і найважливіша – ваші внуки не є сиротами, а просто перебувають на канікулах. Тому вони сподіваються, що ви ставитиметеся до них по-іншому, ніж батьки. Вони від вас багато очікують, і лише від вас залежить, чи вони не розчаруються у своїх очікуваннях. Онуки хочуть, щоб ви навчили їх нових правил, вони чекають альтернативних рішень, нетипових способів проведення вільного часу. Внуки знають, що коло вас вони можуть собі дозволити не те, чого коло батьків «не повинні» робити. Даючи їм такі можливості, ви допомагаєте їм розвиватися. Завдяки вам їхнє дитинство стає кращим.

Однак це не означає, що коло вас онуки можуть робити все, що їм заманеться. Вони можуть робити багато що, по-іншому проводити кожен інший день, куштувати нові страви, жити, дотримуючись іншого розпорядку дня. «Інший» і «не такий» – не означає «без правил». Жити з дідусем-бабусею – не означає жити в анархії.

Повернімося до відпочинку на морі. Ви перебуваєте там з онуками. Можете організувати день так, як вам хочеться. Тож використайте цей час добре, скористайтеся нагодою і нав’яжіть добрі контакти з малечею. Дайте їй відчуття свободи, виконайте кілька побажань, звісно, у допустимих межах, допомагайте відкривати світ, бавтеся разом із ними. Пробудіть у собі дитину, навіть малого бешкетника. Якщо вам вдасться створити добрий мікроклімат, то ви будете господарями ситуації. Можете схилити внуків до того, щоб вони разом із вами виконували домашню роботу або ж самі планували наступні дні відпочинку: довіряйте їм виконувати нескладні завдання, стежте, щоб в їхніх кімнатах був порядок, щоб раз на якийсь час вони платили за морозиво, щоб допомагали вам готувати вечерю, а також зібратися на пляж або в місто.

Завжди будьте готові допомогти внукам, але не перетворюйтеся в їхніх невільників. Запропонуйте їм дуже повчальну гру: коли вони перебувають удома, – про них піклуються мама з татом, а тепер, на морі, вони можуть потурбуватися про дідуся та бабусю. Діти дуже люблять почуватися відповідальними за дідусів та бабусь. Така зміна ролей заінтригує їх. Упродовж певного часу хтось турбується про них, тепер вони можуть почуватися відповідальними, важливими і потрібними. Діти відчуватимуть, що їх хтось цінує, на них хтось розраховує.

До того ж, не витрачайте час на несуттєві справи. Не варто бути неспокійними, надмірно турботливими, нав’язливими. Не хрипніть, безперестанку повторюючи: «Не йди туди», «Не роби цього», «Ходи, я тебе витру», «Не забруднися».

Для кожної дитини перебування на пляжі має бути приємністю. Дайте внукам якомога більше свободи. Нехай вони бавляться, бігають, пітніють, утомлюються. Це лише піде їм на користь (я, звичайно ж, не маю на увазі тих ситуацій, коли в дітей є якісь проблеми зі здоров’ям). Дозвольте, щоб вони цілковито використовували свою енергію, тому ввечері вони будуть утомлені і лагідні, ніби ягнята.

Щоправда, будуть капризи і непослух. Це неминуче. Будьте рішучі, але не драматизуйте. Пам’ятайте, що найгірша кара для дитини – це навіть на кілька хвилин позбавити її ніжности та уваги. Така ситуація пробуджує в дитині неспокій. Не застосовуйте шантаж. Поясніть дитині, що аби тебе любили, треба любити самому, поважати інших, співпрацювати з ними. А коли настане такий момент, що вам захочеться сказати: «З мене – досить», не використовуйте погрози на кшталт: «Увечері зателефоную до мами і про все їй розповім».

Ефект цієї погрози буде цілком протилежний, аніж ви очікуєте: зменшиться авторитет і ваш, і мами. Дитина може ставитися до вас по-іншому: вигадувати щораз нові капризи, докучати вам і не звертати уваги на ваші зауваження. Покладаючись на авторитет мами, ви дезорієнтуєте дитину і ставите її перед новим супротивником. Це лише роздратує дитину, вона почуватиметься приниженою і занепокоєною. Такі психічні травми є незначними, але вони зменшують віру дитини в інших людей та у власні сили.

Це ще не все. Не виплачується доносити на когось у родині. Так ви лише загострите проблему.

Звичайно, ви зобов’язані поінформувати батьків про те, як поводяться діти. Але це не причина, щоб телефонна розмова нагадувала протокол, де ви детально описуєте все, що вам не сподобалося, і всі неприємності, які трапилися. Зверніть увагу: дуже легко повестися некоректно: нарікання на те, що дитина нечемна, – це своєрідний натяк, що її погано виховують. Аналізування конкретних прикладів непослуху задля того, щоб звернути увагу батьків на власні пожертви та зусилля, які ви вкладаєте у виховання внуків, – це щонайменше шантаж. Переконування батьків у тому, що ви не поблажливі, і дитина повинна поводитися «як належить», виглядатиме патетично.

Мама і тато, які перебувають удома, майже завжди відчувають провину, що наважилися на розлуку з дітьми. Хіба вони повинні почуватися винними ще й за те, що довірили дітей вам? Так, я погоджуюся: ви – відповідальні дідусі-бабусі, але відповідальність також має свої межі. А куди подівся ваш життєвий досвід? Батьки довіряють вам, внуки вам також довіряють, тому мусите почати довіряти собі.

Інформація про все, що стосується здоров’я внуків, не може виглядати, як драматичні медичні новини. Коли в телефонній слухавці ви чуєте: «Як вони почуваються?», то не описуйте ситуацію, використовуючи лише всі відтінки чорного. Якщо внук розбив коліно, не кажіть батькам, що йому ампутували ногу. Якщо він розбив носа і втратив трохи крови, не лякайте батьків, що втратив її багато. Якщо дитину вкусила оса, не вигадуйте, що її атакував отруйний комар. Якщо в неї болить живіт, не натякайте, що це може бути серйозна кишкова інфекція. Якщо внук трохи засмаг, то не кажіть, що він виглядає як негр, а якщо пішов купатися на пів години раніше, ніж ви дозволили, то це ще не означає, що він може втопитися.

Здоровий глузд та вроджена вразливість допоможуть вам зрозуміти, що батьків не треба інформувати про всі-всі справи, через які вони лише зайвий раз хвилюватимуться.

Також відмовтеся від детального рапорту про стан власного здоров’я, про всі зусилля, яких вимагає такий відпочинок з онуками, про біль у попереку, про розлад шлунку, про те, що ви не можете відпочити.

Є багато способів, якими ви можете звернути увагу дітей, невісток та зятів на власний вклад у виховання внуків. Найкращий спосіб – взагалі не порушувати цієї теми. Краще розкажіть про приємні несподіванки, радощі, задоволення, яке дає вам відпочинок разом із онуками. Наголошуйте на тому, що позитивне. Не варто справляти враження заручників, адже ви – дідусі-бабусі, які задоволені відпочинком з онуками. Щоправда, цей відпочинок може бути дещо втомливим, він вимагає самопожертви, та, врешті-решт, він таки корисний і вам, і дітям, і внукам.

Не погоджуйтеся на детальне розпитування, до якого схильні деякі надмірно турботливі мами або претензійні татусі. Чітко сформулюйте правила гри. Батьки повинні вам сказати, що необхідне їхнім дітям (все, що стосується здоров’я, харчування тощо), натомість вони не повинні ставитися до вас, як до охоронців у в’язниці, які зобов’язані виконувати детальні інструкції, а наприкінці кожного дня здати рапорт про те, як поводилися підопічні.

Не погоджуйтеся на це. Або батьки дадуть вам шанс бути справжніми дідусями-бабусями (так для внуків буде найкраще), або ви відкинете пропозицію виконувати функції в’язничних охоронців чи звичайних опікунів. Це абсурдно – вимагати, щоб час, який дітлахи проводять із дідусем-бабусею, минав так само, як із батьками. По-перше, це неможливо. По-друге, це відбирає у внуків шанс справжнього відпочинку з дідусем та бабусею.

Між вами і внуками не може бути й мови про посередників, про підступи та виверти. Чітко формулюйте свої вимоги та очікування і цього ж вимагайте від своїх дітей: або вони вам довіряють, або ні. Батьки повинні погодитися з тим, що їхні діти повинні пізнавати інші родини, інші домівки, інші способи проведення вільного часу. Якщо вони не погоджуються з цим і вимагають, щоб ви забезпечили дітям «ксерокопію» того життя, до якого вони звикли, то відмовтеся від такої співпраці. Вона не буде корисною ні вам, ні внукам. Навіть якби ви люб’язно погодилися взяти це на себе, то ситуація зашкодила б усім: вашим внукам (вони були б змушені жити з дідусем і бабусею, які вдають батьків), батькам (які не спроможні зрозуміти, що їхня родина – це не єдине місце виховання, а діти повинні вчитися функціонувати в іншому середовищі, між іншими людьми, щоб вирости самостійними та відповідальними).

Попередній запис

Сигнали та відповіді: допомога в догляданні внуків

Наступний запис

Сигнали та відповіді: аборт та всиновлення