1 книга Самуїлова 17:55-56, 19:1-10
Перемога Давида над Ґоліятом дуже порадувала Саула, і він покликав до себе юнака. «Чий ти син?» – запитав Саул. Давид відповів: «Мій батько Єссей. Він живе у Віфлеємі». При розмові з Давидом поряд із Саулом стояв його син Йонатан. Хлопцеві сподобався Давид, і він усією душею полюбив цього юного пастушка. На знак своєї прихильності та дружби Йонатан віддав Давиду свій плащ, меч, лук і пояс. Царський син був хорошою людиною, мав добре серце, тому Давид із радістю став його найкращим другом.
Саул оцінив відданість та хоробрість Давида і не відпустив того до батька пасти овець, залишивши його в себе на службі. Усі вояки та слуги царя дуже полюбили мудрого та доброго хлопця. Але таке щасливе життя Давида тривало не довго.
Розгромивши військо филистимлян, ізраїльтяни верталися додому. Назустріч переможцям вийшли усі єврейські жінки, радісно співаючи, танцюючи й граючи на бубнах і цимбалах. Саул, як ми вже знаємо, був гордою людиною і любив, коли його вихваляли. Як переможець, він очікував, що зараз почує на свою адресу найкращі слова та захоплення. А що він почув? «Саул переміг тисячі, а Давид десять тисяч!» – вигукували єврейки. Цієї миті в серці Саула народилися гіркота і заздрість до Давида. Якщо хлопця так вихваляють і люблять люди, то він же може посісти царський трон! Цього Саул не міг допустити, тому він зненавидів Давида і захотів його вбити.
А що Давид? Хлопець знав, що Бог призначив його бути царем замість Саула. Але він не шукав собі слави від людей, і вихваляння і співи цих жінок не торкалися його серця. Господь дав перемогу Давиду, він це чітко знав і не приписував собі ні крихти слави.
Наступного дня злий дух знов напав на Саула, і той несамовито метався по своєму дому. Тоді Давид узяв гусла, як робив це раніше, й сів грати йому, щоб заспокоїти. Під час нападу гніву Саул взяв до рук списа і кинув його в Давида. Він думав про себе: «Ось кину списа і вб’ю Давида, припнувши його до стіни». Але двічі хлопець помітив, що цар цілиться, і вчасно ухилився від ударів, бо Господь охороняв його, а від Саула Бог відступив.
Давид став на службу в ізраїльському війську. Господь благословив хлопця мудрістю і сміливістю у всіх боях, за що воїни та весь народ дуже сильно полюбили його. Саулова ж ненависть від цього ще дужче зростала. Він боявся народу і не хотів сам убивати Давида, тому вигадав для нього пастку. Він запропонував хлопцю одружитися з однією зі своїх доньок. Але Давид чудово розумів, що він з бідного і незнаного роду, тому не зможе зробитися зятем самому царю ізраїльському. Він про це сказав Саулові. Маючи підступні наміри послати Давида на битву з филистимлянами, які б його убили, Саул відповів: «Я знаю, що в тебе немає багатства, яке ти можеш запропонувати мені, як викуп за царську доньку. Але мені буде достатньо, якщо ти вб’єш сто филистимлян і принесеш мені доказ цього».
Давид виконав бажання царя: проте він убив не сто, а двісті филистимлян, а сам залишився неушкодженим. Саул ще більше зненавидів Давида, бо чітко бачив, що Господь перебуває із ним. Не зважаючи на це, любов і пошана народу до Давида щодалі, то більше зростала.
Тоді Саул покликав своїх слуг і Йонатана та відкрито наказав убити Давида. Йонатан дуже любив Давида, він був йому як рідний брат. Коли царський син почув такі слова свого батька, то поспішив попередити Давида. «Сховайся, друже мій, – сказав Йонатан Давиду, – бо батько хоче вбити тебе. Завтра вранці біжи до схованки, а я поговорю з батьком і повідомлю тобі, що він скаже про тебе».
Наступного дня Йонатан із батьком вийшли на прогулянку. І царський син заговорив до батька: «Не гріши проти Давида, адже він нічого поганого тобі не зробив і нічим не завинив перед тобою. Згадай-но, як він сміливо вийшов на бій з Ґоліятом, коли ніхто інший не насмілився на це. Яку славу приніс Давид війську ізраїльському! Навіщо ж ти бажаєш вбити хлопця безпричинно? Це гріх перед Богом».
Це так чудово, діти, коли ви маєте такого друга, як Йонатан. Або ви є такими вірними друзями для когось, що можете заступитися за іншого.
Слова Йонатана торкнулися серця батька, і Саул пообіцяв не чіпати Давида. Тоді радісний Йонатан побіг до схованки, про яку вони домовилися з Давидом, і переказав йому батькову обіцянку.
На деякий час цар заспокоївся, але невдовзі знов ненависть заполонила серце Саула. Тоді злий дух повернувся до царя і почав непокоїти його. Чи зрадів Давид, що той, хто бажав йому зла, тепер страждає від злого духа? Ні в якому разі! Давид любив Господа, тому від щирого серця простив Саулу його ненависть. Тож, коли Саула мучив злий дух, хлопець знов узяв інструмент і став грати цареві.
Чи оцінив Саул такий добрий вчинок Давида після всього заподіяного йому зла? Цар взяв списа і знов кинув його в хлопця, бажаючи вбити Давида! Але Бог і на цей раз зберіг Свого слугу – Давид вчасно ухилився, а спис встромився в стіну. Тієї ж ночі Давид втік і сховався від Саула.
Діти, не дозволяйте заздрощам входити у ваше серце, адже з маленької проблеми вони можуть перерости у великий гріх, як це сталося з Саулом, який від заздрощів хотів убити Давида.
Шлях Давида до обіцяного Богом царювання над Ізраїлем був довгим і тяжким. Але про це ми вам розкажемо в іншій історії.
ЗАПИТАННЯ:
- Хто такий Йонатан і хто він був для Давида?
- Що стало причиною ненависті Саула до Давида?
- Що вигадав Саул, щоб убити Давида руками филистимлян?
- Як Йонатан допоміг Давиду?