Суть християнського життя

Життя Матері Терези можна порівняти зі світильником, що горить уночі. Вона мала надзвичайний вплив майже на кожного, з ким зустрічалася. У 1988 році я з дружиною Деббі та п’ятимісячним сином Майклом приїхали на католицьку конференцію з питань сім’ї, що відбулася в м. Бонн (Німеччина). Я був серед сорока доповідачів, що мали виступати на конференції. Кожну зустріч відвідувало майже п’ять тисяч людей.

Вражаюча кількість вчених, філософів та духовних осіб, які читали довгі, часто дуже нудні статті щодо ключових питань, які мають вплив на сім’ю, – все творило відчуття надто академічної атмосфери. Тиждень минав із характерною для німців ефективністю, але без особливого запалу і порухів серця.

Усе змінилося з появою в залі останнього доповідача – Матері Терези. В супроводі кількох сестер вона повільно йшла центральним проходом, злегка сутулячись та човгаючи ногами. Всі присутні встали, і раптом атмосфера в залі змінилася. По цілому залу я бачив, як люди робили на собі знак хреста, і багато з них плакали. Вона ще не промовила жодного слова, ще не дійшла до сцени, а здавалося, немов невидима стріла прошила серце кожного присутнього. Ми всі знали без слів, що в зал увійшов дуже близький друг Ісуса, і що якимось особливим чином Він був там, поряд із нею. Це було незбагненне усвідомлення, досвідчення святості, яке приносило силу, що набагато перевершувала тижневий вплив усіх сорока промовців.

Спостерігаючи, як вона піднімалася по східцях, щоб зайняти місце посередині сцени, відчув у своєму серці дивовижний мир. Вона почала говорити, і мене одразу вразив контраст між тим, що говорила вона, і тим, що протягом тижня говорили ми. Її слова були дуже простими, наші – складними; вона говорила дуже мало, ми – надто багато. Її слова негайно торкалися сердець, наші – злегка зачіпали розум і легко забувалися. В її словах відчувалася влада та сила, щоб не тільки інформувати, а й перемінювати всіх слухачів; вона зверталася до присутніх з авторитетом, а ми пропонували їм загальновідомі думки. Сила кожного її слова полягала насамперед у тому, ким вона була. Її не супроводжувала жодна служба інформації, в неї не було ніякого маркетингового механізму. Там не було ніякого високотехнічного освітлення, звуку чи диму, що допомагає справити надзвичайне враження на публіку. Просто це була св. Тереза з Калькутти, учень Ісуса Христа – справжній учень. Вона була живим взірцем того, що Ісус може зробити з людськими серцем та життям, на сто відсотків відданими Йому.

Зустріч із св. Матір’ю Терезою дала мені надію. Незважаючи на те, що вона, здавалось, випереджала мене на дорозі до святості на безліч світлових років, я мав глибоке переконання, що Ісус не хотів, щоб я пропустив той вирішальний факт, який вона втілювала: святість реальна і можлива для кожного, хто її прагне. У Нагірній проповіді Ісус пообіцяв те саме: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть» (Мт. 5:6).

Ісус покликав Мати Терезу ще коли вона жила непомітним та невідомим життям, як більшість із нас. Вона почула запрошення Ісуса прагнути йти за Христом, відчуваючи голод та пристрасть, сильно бажати стосунків з Ним та прийняти все, що би це не було. Як і кожен із нас, вона знала, що покликана бути святою: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:48). А також знала, що не зможе прийти до святості власними потугами, бо для цього не мала сили.

Проте точно знала одне: якщо вона впіймала Ісуса на Його слові, тоді Той, Хто не може обманювати, виконає її бажання і зробить неймовірне, якщо вона дасть Йому свою згоду. Їй лише потрібно було прийняти рішення. Чого вона хотіла? Вона приймала це просте, але водночас важке рішення щодня, кожного дня окремо. Вона наважилася ризикнути, спіймавши Ісуса на Його слові, і Той, Хто завжди любить і показує Свою вірність тим, хто довіряє Йому, зробив з її життям щось чудове. Він зробив з неї світло для народів.

Хоча може виглядати, що життя Матері Терези цілком відрізняється від нашого, однак вона відгукнулася на той же заклик, який кожна людина чує від Ісуса. Ми всі покликані до святості. Її конкретне вираження унікальне в житті кожного учня, але дорога до неї починається з одного місця – від бажання, спраги за Ісусом, підкорення.

Попередній запис

Передмова

Наступний запис

Святе бажання