Окрім того, що я сам визнав, що трохи схиблений на машинах, мушу також зізнатися в тому, що полюбляю всілякі інструменти! Я відчуваю щось особливе, коли бачу в шухлядах майстерні ключі, розетки, щипці й електроінструменти… настінну дошку, на якій висять киянки, молотки, напилки, пили та затискачі, ну і, звісно, рулони клейкої стрічки. Що це за майстерня без них?
Кожен інструмент має свою функцію. Ще в шкільній автомайстерні я зрозумів, що кожен інструмент призначений для конкретного виду роботи. Неможливо замінити свічку запалювання з допомогою лопатки для монтажу шин, так само як не вийде торцевим ключем просвердлити отвори. Отож, знання про призначення інструментів і про те, як вони працюють, є так само важливі, як і вміння їх використовувати.
Уявімо, що Христос є майстром, який має безліч інструментів для того, щоб провести нас по життю. Інструменти, необхідні для технічного обслуговування, у разі несправності й для ремонту. Інструменти для виховання дітей. Інструменти для світу праці. Інструменти для духовної мандрівки. Навіть інструменти, щоб полагодити розбите серце.
Бог дарує дає нам усі інструменти, яких потребуємо. І не менш важливо те, що Він навчає нас, як користуватися ними. Щоразу, коли ми просимо Бога про допомогу в нашій боротьбі і турботах, ми відкриваємо ящик з інструментами нашого серця і просимо Його, щоб Він дав нам те, чого потребуємо і коли потребуємо, відповідно до Його волі. І Він завжди відповідає нам.
Як мені набратися знання і мудрості?
Наше сприйняття істини забарвлюється нашою жагою до знань, інформації та ідей, на основі яких ми пізнаємо світ навколо нас. Я переконаний, що, коли наш пошук правдивий і наполегливий, ми осягнемо неймовірне відкриття, яке полягатиме в тому, що єдина правда, в якій ми можемо бути певні, витікає з серця Бога та життя Ісуса Христа.
Те, що ми знаємо, впливає на те, як ми мислимо, а те, як ми мислимо, впливає на наше самопочуття. Думки швидко линуть від голови до серця. Давня приказка «Яке насіння, такий і плід» сьогодні актуальна як ніколи (так багато зіпсутих плодів!). Те, що ми вбираємо в себе як «губки», може бути живою водою, концентрованою отрутою… або, як воно найчастіше є, водою з додаванням отрути. Нам слід бути обережними щодо знань, які ми переймаємо.
Розширюючи з допомогою знань нашу обізнаність про світ, ми надаємо нашому життю справжньої глибини. Це як дивитися на життя в 3D-, а не 2D-форматі, бо ж наше прагнення знань пробуджує любов до сотвореного світу, в якому ми проживаємо Божу історію, а також вдячність за всевладну Божу силу, що Він виявив, визначивши для нас унікальну роль у дійсності, яку Він створив для нас.
Ми можемо змінити наше уявлення про знання, що, безперечно, розкажуть нам багато про людей, місця та події, і ми зможемо також глянути на них з перспективи вічності.., з точки зору Бога.
Як ви здобуваєте знання? Ви їх пасивно приймаєте чи активно шукаєте? Запитайте себе: «Чи мають знання цінність для мене і чи не займають вони місце на моїй книжковій полиці?»
Що стосується живлення вашого мозку, то, окрім заповнення його чудовими спогадами, повсякденними проблемами та мудрістю, яка приходить у результаті пошуку істини, звісна річ, що краще активно шукати нагоди здобути знання, ніж пасивно приймати їх через світські корумповані канали. Досить часто ми схильні до того, щоб вдовольнятися пасивним переглядом роздутих засобами масової інформації подій, спортивних змагань або займатися речами, які не приносять користі. Натомість можемо активно пізнавати світ через інші джерела знання та інформації.
Чим здобуті активними зусиллями знання відрізняються від пасивно отриманих? Вони здатні посилити наше сприйняття життя в цілому, з практичної та філософської точок зору. Вони сприяють формуванню власної думки. Ми пізнаємо Бога, а також те, що відбувається у світі, узгоджується чи суперечить воно Його любові та милосердю, Його творінню і відкупленню. Нас веде до вічності Дух Святий, а наш погляд спрямований на Христа і Царство нашого Небесного Отця.
Другим практичним результатом нашого пошуку знань є бажання навчити інших того, що ми знаємо, поділитися з ними тим, що ми засвоїли зі власним життєвим досвідом, інформацією, яку отримали, та мудрістю, яку здобули. Дивовижним чином цей процес дає вчителеві можливість відчути себе учнем. Зрештою процес навчання значною мірою полягає в тому, щоб надавати інформацію, представляти різні погляди і ідеї, водночас прислуховуючись до себе.
Коли ви обмінюєтеся знаннями з іншими, ваш розум дедалі більше відкривається на можливість засвоєння ще більше інформації про те, що ви вже знаєте.
Ми фактично здобуваємо мудрість як дар Святого Духа, який допомагає нам дивитися на життя з точки зору Бога, з перспективи вічності. Яка це нагорода! Просто задумайтесь над цим: якщо ви дивитеся на світ, спільноту, сім’ю та події свого життя очима Бога, то готуєте ґрунт для посіву у вас Божої мудрості!
Ніколи не думали, що вам знадобиться латина?
Educare – латинський термін, від якого походить англійське слово «educate», що означає «провадити» або «вести». Воно не означає «навчати», хоча більшість вихователів вважає себе вчителями. Educare означає вести від одного до другого… від незнання до знання… від темряви до світла! Перемініть ваше уявлення про навчання, щоб воно набуло значення, закріпленого за ним у латинській мові. І ви побачите себе в новому світлі – такими, які активно провадять, ведуть, настановляють, радять, напоумляють.., якщо коротко – такими, які можуть доторкнутися до серця, розуму та душі інших людей.
Подумайте, кому з людей, молодших за вас, могла б стати корисною дружба з вами, ваш авторитет і ваше наставництво. Станьте для них наставниками. Час від часу запропонуйте цій людині випити горнятко кави чи пообідати з вами. Дізнайтеся про інтереси цієї особи. Старайтесь уважно її слухати. Запропонуйте пораду, коли вона її потребує; якщо ж не знаєте, що порадити, відверто скажіть про це. Це також можливість для вас реалізувати свої знання і здобути новий досвід.
Якщо у вас є сім’я, моліться, щоб на своїй життєвій дорозі ваші діти зустрічали таких дорослих, які матимуть на них позитивний вплив. Як батьки ми не можемо задовольнити всі потреби та очікування наших дітей, тож ту порожнечу, що утворюється, без усякого сумніву, можуть заповнити люди ззовні. Це одна з причин, чому мої сини належали до руху скаутів. Річ не тільки в навичках поводження в лісі і нагрудних значках – йдеться про те, щоб вони зустріли дорослого, з якого могли би брати приклад.
Один із найкращих способів передати свої знання іншим – це особисто ділитися з ними своїми історіями, життєвими ситуаціями та боротьбою. Я люблю розповідати дітям сімейні історії, а вони люблять їх слухати. Вони здобувають практичний досвід, як розв’язувати проблеми, долати труднощі, навіть переживати нещастя, і водночас вони з іще більшою певністю приймають спадщину своїх предків.