Один із найчудовіших описів духовного сховища можна знайти в книзі Псалмів (Псалом 91:4): «Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти!». Ви колись бачили, як маленькі курчата стрибають навколо, видаючи звуки, дзьобаючи, пустуючи? Коли мама-курка бачить хижака, вона не призначає семінар, заняття із самозахисту чи починає роздавати авдіокасети. Мама підіймає крила, і за лічені секунди всі курчата зникають під ними.
Якщо відразу були одна любляча курка і декілька жвавих курчат, то зараз хижак бачить одну маму з багатозначним поглядом, який підбурює ворога зробити хоч крок вперед. А в темряві під крилами курчата запитують один одного: «Ти бачив зуби цього вовка?»
Врешті-решт курчата повинні будуть виповзти і стикнутися з реаліями цього світу. Але деякий час ніщо не зрівняється з м’яким притулком цих крил – пухнасті пір’їнки пестили їх голови, мамине тепло втихомирювало їх тремтіння; рівномірне серцебиття поступово заспокоювало їх страхи.
Сьогодні Бог тішиться, коли розкриває Свої захисні крила та обгортає Своїх наляканих, втомлених, побитих, виснажених дітей. «Сховайтеся тут на деякий час, – каже Він. – Втікайте від небезпеки. Перегрупуйтеся. Відновіть сили. Наберіться нових».
Звичайно, настане час, коли Бог ніжно підійме Свої крила і спонукатиме Своїх дітей відважитися повернутися в їхній світ, але вони робитимуть це вже трохи спокійнішими, сильнішими і впевненішими.
У той час, як для одних це може бути найкращою новиною з почутих, інші, ймовірно, говорять: «Бог є моїм сховищем? От дивина. Мені не потрібне місто-сховище в даний момент. Усе відбувається добре».
Кому це потрібно?
Для 99 відсотків ізраїльтян міста-сховища не означали багато. Звичайно, люди знали про їхнє існування в разі потреби, але більшість таку можливість використовувала рідко. Хоча для домогосподарки, яка ненавмисно вбила п’ятирічну дитину дорогою на ринок, найближче місто-сховок перетворилося на найважливіше місце планети. Дісней-ленд, Париж, Венеція, Палм-Біч – жодне з них не мало тієї привабливости чи значущости, як Кадеш, Голан, Сихем, Хеврон та інші «захисні міста».
Просто уявіть собі невинну жінку, для якої без перебільшення біг стає на вагу життя. Вона озирається, а кривавий месник наздоганяє. Вона оцінює відстань до воріт міста Кадеш, благаючи свої ноги не підвести. Вона чує кроки месника все ближче і ближче. Незабаром вона навіть чує важке дихання чоловіка. Можливо, вона відчуває удар, який ледь схибив, проте зачепив шию.
Згодом вона відчайдушно робить останній ривок і падає з другого боку воріт, а кривавий месник зупиняється, практично наздогнавши. Вона дивиться в його безумні очі, він дивиться на її налякане обличчя, і вона затримує своє дихання до його розвернення спиною, після чого вигукує: «Так, Боже! Я в безпеці!»
Кому потрібне «захисне місто»? Пригніченим людям. Втомленим людям. Наляканим людям. Засмученим людям. Стривоженим людям. Розчарованим людям. Самотнім людям. Людям із розбитим серцем. Людям, на яких нечесно напали. Псалом 9:10 обіцяє: «Твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком».
Якщо хтось «чує кроки» все ближче і ближче, Бог відкриває Свої чудові ворота і кличе: «Заходь». Він тішиться, даючи нам притулок. Це не є розвагою для Нього. Це не є додатковою роботою чи хобі, аби зайнятися чимось у вечірні години. Навпаки, це суть усього, що Він робить, і того, що для Нього означає бути нашим Богом. Безмежна і нераціональна любов Бога дозволяє від надання на деякий час нам притулку потішитися.
У короткі періоди, можливо, у Вас усе відбувається добре. Та чи можу я запропонувати те, що збагнув за двадцять років душпастирського служіння? Якщо Ви думаєте, що все ваше життя буде спокійним плаванням, то помиляєтеся. Є великі шанси, що між цим днем і днем смерти Ви, як і кожен, зазнаєте більше душевного і фізичного болю, скрути, ніж припускаєте. У такі моменти Ви зрозумієте свою потребу в безпечній гавані.