Йов 2:11-13
Коли з нами трапляється нещастя, нам дуже хочеться відчути підтримку наших друзів і рідних. У Йова також було троє мудрих та богобоязних друзів – Еліфаз, Біддад та Цофар.
Коли вони почули про нещастя, що спіткали Йова, то дуже здивувались, адже знали, що Господь довгі роки рясно благословляв Йова. Як вірні друзі, вони поспішили до нього, щоб підтримати нещасного друга.
Прийшовши, вони знайшли Йова зодягненим у лахміття і сидячим у попелі. Йов настільки змарнів від хвороби, що вони його не відразу й упізнали. Їм стало так його шкода, що на знак співчуття й суму вони пороздирали свій одяг, ридали і посипали попелом свої голови.
Як важко в таких нещастях знайти потрібні слова підтримки! Тому всі троє друзів сім днів і ночей просто сиділи мовчки біля Йова, розділяючи його неймовірні страждання. Хоч вони нічого не могли вдіяти, щоб якось зарадити стражданням Йова, та все ж вони не залишили його в такий важкий час.
Йов дуже розчулився, коли побачив таке співчуття своїх друзів. Господь звелів нам «плакати з тими, хто плаче», бо Він знає, як нам це потрібно.
Еліфаз, Біддад та Цофар бачили сльози свого друга й чули його стогін, але нічим не могли допомогти. Їм було дуже важко сидіти біля Йова, будучи свідками його страждань.
Діти, чудово мати вірних й співчутливих друзів, які залишалися б поряд у нещасті. Здебільшого люди намагаються триматися подалі від чужого горя.
Йов терзався, не знаходячи собі місця: він лягав на ліжко, але не міг спати, він намагався їсти, але їжа не йшла йому на душу, сповнену страждання. Особливо тяжкими були ночі, коли його хвороба давала про себе знати ще більше. Але дочекавшись світанку, Йов відчував незначне полегшення.
Минув тиждень відтоді, як прийшли його друзі, а Йов не відчув покращення.
ЗАПИТАННЯ:
- Скільки друзів прийшли підтримати Йова в його нещасті?
- Що зробили друзі, коли вони побачили Йова?
- Чому друзі сиділи біля Йова мовчки?
- Чи є у вас такі друзі, які не залишають вас у дні нещастя?