Тихик (щасливий): уродженець Малої Азії, співробітник апостола Павла, супроводив його з Коринту до Єрусалиму; з Онисимом доручив Послання Павла віруючим у Колосах, Ефесі й Филимонові (Дії Ап. 20:4; 21:29; 2 Тим. 4:20; Кол. 4:7,8).
Тівні (Господня будівля; за іншим поясненням – розумний, кмітливий, інтелігентний, щасливий): Син Ґінаша, кандидат на царя. Коли ізраїльський цар Зімрі під час облоги Тірцу спалив палац і себе, Ізраїль поділився: половина народу була за Тівні, а половина за Омрі. Боротьба за царський трон тривала 4 роки (1 Царів 16:15,23), Тівні помер і царем став Омрі (1 Царів 16:18-23).
Тіґлат-Піл’есер, Тілленат-Піл’несер (пан Тіґру, володар річки Тіґру в Месопотамії): Асирійський цар на запрошення юдейського царя Ахаза прибув йому на поміч у війні проти сирійського царя Реціна та його союзника, ізраїльського царя Пекаха, хоч, правда, Ахаз не був задоволений союзом із Асирією. Спочатку ізраїльський цар Пеках і його союзник Рецін мали успіх у боротьбі з юдейським царем Ахазом (2 Царів 15:37; 2 Хронік 28:6-8); але під час інвазії на Єрусалим, цар Ахаз звернувся по допомогу до асирійського царя Тіґлат-Піл’есера. У своїх завойовницьких походах Тіґлат-Піл’есер передусім пішов на Дамаск, узяв його та вбив дамаського царя Реціна (2 Царів 16:9); відтак заатакував Ізраїля з північного сходу й переміг ізраїльського царя Пекаха (1 Хронік 5:26). Таким чином здійснилося пророцтво пророка Ісаї 7:17; 8:4. Перед поворотом до Асирії цар Тіґлат-Піл’есер мав інтерв’ю з юдейським царем Ахазом у Дамаску, натурально, на тему данини (2 Царів 16:10). Тіґлат-Піл’есер царював від 747 р. до 730 р. до Хр.
Тіква, Токегат (надія, сподівання):
- Батько Шаллума та свекор пророчиці Хулди, що була жінкою його сина (2 Царів 22:14; 2 Хронік 34:22).
- Батько Яхзеї, що повернувся з Вавилону на батьківщину (Езри 10:15).
Тілон (дар): Симеонів син, з Юдиного племени (1 Хронік 4:20).
Тіргака (піднесений, високопоставлений): Етіопський цар, що воював із асирійським царем Санхерівом, який окупував Юдею за царя Єзекії (2 Царів 19:9; Ісаї 37:9).
Тірхата (прихильність, ласка, послуга, схильність, нахил): Син Калева (1 Хронік 2:48).
Тірца (сувора, серйозна):
- Наймолодша з 5 дочок Целофхада, з Юдиного племени (4 Мойс. 26:33; 27:1; 36:11; Ісуса Навина 17:3).
- Географічна назва місцевостей у Палестині (Ісуса Навина 12:24; 1 Царів 14:17; 2 Царів 15:16).
Тоах (схильний): Левит, предок Самуїла (1 Хронік 6:19).
Товійя (доброта Єгови):
- Левит, висланий царем Йосафатом навчати людей Закону по містах Юдеї (2 Хронік 17:8).
- Єврей у неволі, в присутності якого пророк Захарій звелів взяти корону із срібла й золота й покласти її на голову первосвященика Ісуса, Єгосадакового сина (Захарія 6:10-14).
Товія, Товійя (доброта Єгови, добрість Бога, Боже уподобання):
- Нащадки Товії вернулися з Вавилону на батьківщину разом із Зоровавелем, але не могли доказати їхнього споріднення з Ізраїлем (Езри 2:59).
- Слуга Товійя, аммонітянин, разом із моавітянином (хоронянином) Санваллатом сміявся з ізраїльських поверненців, які будували храм і відновляли єрусалимські мури, погорджував ними й намагався спинити їхню роботу. Товійя був зятем Шеханії, Арахового сина; його син Єгоханан узяв собі за жінку дочку Мешуллама, Берехіїного сина (Неем. 2:10,19; 6:17-19).
Тоґарма (міцний, шорсткий, кістлявий): Наймолодший син Ґомера, його нащадки посіли частину Вірменії, були войовничі, займалися хліборобством і розводили коні й мули (1 Мойс. 10:3; 1 Хронік 1:6; Єзекіїля 27:14; 38:6),
Тола (червяк):
- Найстарший син Іссахара, родоначальник Толиного роду (1 Мойс. 46:13; 4 Мойс. 26:23; 1 Хронік 7:1,2).
- Син Пуї, з Іссахарового племени, ізраїльський суддя, якого судочинство тривало 23 роки. Судив у Шамірі, в Єфремових горах, де помер і там був похований (Суддів 10:1,2).
Тома, Хома (близнюк, по-грецькому дідимус – Ів. 11:16): Уродженець Галилеї, один із 12 апостолів Ісуса Христа. Тільки апостол Іван коротко описує нам три риси його характеру, як альтруїста, песиміста та скептика. Тома сильно любив Ісуса Христа, був льояльний до Нього, а навіть був готовий самовіддано вмерти зі своїм Учителем (Ів. 11:16; 20:28). Тут бачимо самовідданість і повне визнання Томою Ісуса Христа за свого Господа й Бога. Тома, як песиміст, мав нахил у тяжких ситуаціях бачити тільки лихе та сподіватися якнайгірших наслідків. “Ходімо й ми”, – казав він до співучнів, – до Віфанії, щоб там загинути, знаючи, як євреї в Юдеї лютували проти Ісуса Христа (Ів. 11:16). Врешті, як християнський скептик, Тома мав надто критичний інтелект, практично ставився до всього й заперечував можливість справжнього пізнання без достатніх і достовірних доказів, інакше кажучи, був нерішучий і вагався вірити в те, чого не розумів чи не міг збагнути. “Ми не знаємо, Господи, куди Ти йдеш; як же можемо знати дорогу?” (Ів. 14:5). Як же можемо знати богословські, догматичні тонкощі? Своїм співучням, що бачили воскреслого Ісуса Христа, він відповів: “Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, – не повірю!” (Ів. 20:25).
Тома був у горниці з іншими по вознесенні Ісуса Христа. За переданням, він проповідував Євангелію в Персії, де й помер. (Мт. 10:3; Мр. 3:18; Лк. 6:16; Ів. 11:16; 14:5; 20:24-28; Дії Ап. 1:13).
Тоху, Тоаху (любий): Єфремлянин, син Цуфа, предок пророка Самуїла (1 Самуїл. 1:1; 1 Хронік 6:19).
Трифена (приємна, розкішна): Християнка в Римі, яку привітав апостол Павло наприкінці свого Послання до Римлян (16:12).
Трифоса (делікатна, ніжна, чутлива): Християнка в Римі, яку привітав апостол Павло в своїм Посланні (Рим. 16:12).
Трохим (поживний, годувальник, годованець): Навернений до Господа поганин, уродженець Ефесу, учень Павла, супроводив Павла з Македонії до Єрусалиму десь коло 58 р. (Дії Ап. 20:4). Трохим був невинною причиною того, що євреї оскаржували Павла, мовляв, він увів у храм Трохима та інших гелленів й таким чином занечистив святе місце в храмі (Дії Ап. 21:27-29). Останню відомість про Трохима читаємо в 2 Посланні до Тимофія 4:20, що Павло залишив його в Мілеті хворим.
Тувал (підготовити): П’ятий син Яфета (1 Мойс. 10:2; 1 Хронік 1:5). Тувал найменований у Святім Письмі разом із його братами: Яваном і Мешехом для позначення їхніх нащадків – північних племен-народів, що торгували рабами й мідяними виробами з тирськими купцями й таким чином були джерелом багатства Тиру (Єзекіїля 27:13; 32:26; 38:2,3; 39:1; Ісаї 66:19). За Йосипом Флавієм, Тувал – це родоначальник стародавнього тібаренського племени. Тібари жили на південному побережжі Чорного моря, це приблизно територія сучасної Грузії.
Тувалкаїн (коваль): Син Ламеха від його жінки Цілли, фахівець із обробки металів, кував мідь і залізо (1 Мойс. 4:22).