«Аврааме, ти можеш і не знати, де Я, і можеш не знати, що відбувається. Це знак, що пришлю тобі поки що твоє найбільше благословення! Тож засмійся востаннє. Візьми Ісаака, “сміх”, поклади його на вівтар та убий!»
Іноді, коли ви за «три дні до невідь-чого», у вашій душі точиться битва. Ви спантеличені. Ви не знаєте, де Бог. Ви не знаєте, де ви. Ви знаєте, куди йдете, але виглядає, що це зовсім не те місце, де ви мали би бути в цю пору свого життя. З вашого погляду, ви мали би бути набагато далі. Натомість ви за «три дні до невідь-чого»!
Кожен мусить пережити випробування свого життя. Всі інші випробування лише покликані гартувати віру, щоб ваша імунна система працювала, як належить. Тоді приходить велике випробування, проба цілого життя.
Але саме проба життя передує досвіду цілого життя. Біблія тричі повторює, що Авраам підводив свої очі. У Книзі Буття (див. Бут. 18:2) він підвів очі і побачив трьох чоловіків при вході до шатра. Одним з них був Бог, і він нагодував Його. Після того Бог заговорив до нього. Він пообіцяв: «…розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря» (Бут. 22:17).
Отже, перший рівень – він підвів очі тоді, коли приймав обітницю.
Але тоді Писання повторює ще раз у Книзі Буття: «А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека» (Бут. 22:4). Тепер йдеться про щось більше, ніж одержання обітниці. Ви, по суті, вступаєте в долю, яку приготував вам Бог. Однак на вас чекає ще один, третій рівень, і його також описано в Книзі Буття: «А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран…» (Бут. 22:13).
Ви доберетеся до цього рівня благословення, коли переживете «три дні до невідь-чого». Коли ви зазнаєте такого важкого випробування цілого життя, видається, що все втрачено і ви збилися зі шляху, що Бога ніде немає і все пішло шкереберть, тимчасом як ворог пожирає вас самозвинуваченнями, і ви відчуваєте, що зазнали поразки та зіпсували все, що лише могли.
Правда в тому, що Бог мусить привести всіх чоловіків та жінок, яким Він призначив долю, до місця, що називається «три дні до невідь-чого». Це місце, де ви кажете самі до себе: «Я знаю, куди йду, але не розумію, де є тепер. Я й гадки не маю, що відбувається. Це зовсім не те, що Ти показував мені, Господи». Писання каже, що Бог явився в тому місці як «Ягве-Їре» («Бог нагледить») і довів, що Ним є. Авраам не назвав Його «Ягве-Їре», коли зійшов на гору і побачив жертовну тварину. Він назвав його «Ягве-Їре» біля підніжжя гори, коли хлопець запитав його: «Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення? І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!» (Бут. 22:7-8).
Усякий міг би назвати Його «Ягве-Їре», впоравшись з проблемою, але коли ви перебуваєте за «три дні до невідь-чого», і не знаєте, куди податися, коли ви не знаєте, чому прийшов цей рентгенівський знімок або чому чоловік покинув вас заради іншої… це і є той час, коли ви за «три дні до невідь-чого».
Ви не знаєте, навіщо давали пожертви, а тепер вас звільнили з роботи, і в цьому немає сенсу. Ви за три дні до невідь-чого. Ви й гадки не мали, що опинитеся тут на цій стадії свого життя. Ви ніколи й не думали, що можете стати вдовою в цей момент свого життя і опинитися на самоті в ці старечі літа. Але Господь послав мене сказати вам, що ви не мусите чекати, поки дістанетеся на гору, щоб назвати його «Ягве-Їре». Авраам назвав Його «Ягве-Їре», коли ще був за три дні до невідь-чого!
Якщо ви за три дні до невідь-чого, Бог об’являє вам, що Він з вами. Можливо, ви не знаєте, куди йдете, однак знаєте, Хто йде з вами. А якщо Він з вами, то байдуже, що доведеться пережити!
Це сталося з парою в нашій церкві, коли їхній чотирьохлітній син помер у них на руках. Я ніколи не забуду, як вони тримали бездушне тіло того чотирьохлітнього хлопчика, плачучи і стогнучи. Вони були за три дні до невідь-чого.
Рано чи пізно і ви постанете перед такою важкою пробою, що опинитеся за «три дні до невідь-чого». І не існує відповідей, кліше та гасел, які хтось міг би кинути вам та ними порятувати! Ви приголомшені, ви спантеличені і почуваєтеся трішки скривдженими Богом.
Дозвольте дати мені вам невеличку пастирську пораду. Найбільший простір у вашому мозку найкраще приберегти для речей, які вам незрозумілі. Якщо ви мусите зрозуміти все, перш ніж вірити й служити Богові, то не розумієте самої концепції віри!
Бог не завжди дає нам пояснення. Він сказав: «На горі Господь з’явиться» (Бут. 22:14). Розумієте? «Де Господь з’явиться». Бог може понести вас у місце, де ви побачите світ очима Агнця.
Я чув, як хтось каже, що коли ви у волі Божій, усе буде гаразд, і ніяка буря ніколи не потривожить вас. Сміх та й годі! Ісус сказав учням переплисти на той берег річки. Вони сіли в човен, виконали те, що Він наказав їм, і були в досконалій волі Божій. І тоді здійнялася найбільша буря, яку лише можна уявити.
Пильнуйте, що говорите про людей. Не гадайте, що вони не знають Бога чи не виконують Його волі. Можливо, вони чинять Божу волю, але потрапили у велику бурю. Можливо, вони опинилися серед бурі, і люте пекло шаленіє навколо них. Але послухайте, якщо ви потрапите під бурю у волі Божій, підведіть очі. Уже дуже скоро хтось йтиме по воді, щоби подбати про вас!
Чи уявляєте ви собі Авраама, який підніс ножа? Бог сказав: «Тепер бо знаю. Тепер бо знаю. Спинися, Аврааме. Тепер бо знаю. Ти мусив витримати цю пробу свого життя, щоб тепер відкрилася тобі правда про “Агнця”».
Годі дістатися туди, куди прагне довести вас Бог, не проминувши пори нерозуміння. Ви можете спитати себе: «Де я? Чому це відбувається? Де Бог, коли я страждаю? Що це таке? Чому щось погане завжди трапляється з добрими людьми?»
У своєму служінні я не раз бував за три дні до невідь-чого. І коли я, було, вже подумав, що бачив усе, Бог переніс мене в місце, яке називається «три дні до невідь-чого».
Пригадую один дуже особливий випадок. Ми саме переїхали в будівлю, що була в той час нашим новим храмом, і який же неймовірний тиск тоді зчинився на мою дружину й на мене. Ми були такі молоді, коли очолили «Free Chapel». Їй минуло вісімнадцять, коли я одружився з нею, і я докладав стількох зусиль, щоб вона стала такою, якою, з мого погляду, мала би стати справжня дружина проповідника.
Я не знав, що Бог мав особливий замисел для неї, і вона могла бути такою, якою була. Їй не треба було перемінюватися на «дружину проповідника».
Мої зусилля змінити її призвели до величезних проблем у нашому подружжі впродовж тих ранніх років. Я спробував змусити її сидіти попереду в церкві. Я пробував змусити її робити те, чого вона не хотіла робити. І тому в наших стосунках виникли проблеми. Невдовзі після того народилися дві наші доньки.
Особливо мені запам’яталася одна субота. Здавалося, що наше подружжя спіткало стихійне лихо. Того вечора ми сказали одне одному приблизно такі слова: «Я далі шаную тебе, але більше не кохаю». У наших серцях багато-чого накипіло. Зрештою я сказав: «Я лицемір. Уже не можу проповідувати. Я більше не стану на казальницю».
Ми подзвонили моїм родичам і попросили їх прийти до нашої оселі на допомогу.
Я подзвонив помічникові і попросив прочитати проповідь у неділю, але не пояснив чому – ви ж розумієте, коли ви в служінні, то не можете робити таких речей, як тоді. Не можна ж сказати всім, що насправді ви не надлюдина! Не можна сказати всім, що вам боляче.
Я ніколи не забуду того дня, коли прийшла Пет, моя теща. Ми були в спальні нагорі. Шеріз сказала: «Я йду додому, мамо. Я йду додому».
Пет заперечила: «Ти не підеш до моєї хати! Ти сказала: “У щасті і в горі”. Це твій дім. Це твоє подружжя. Ті діти матимуть тата і маму, і ви обоє мусите дати собі раду, навіть якщо доведеться молитися тут і постити, поки всі ми не повисихаємо до кісток. Ми мусимо впоратися!»
Ми були за три дні до невідь-чого! Я радий, що ми не опустили руки. Я радий, що ми не розійшлися. Ми були спантеличені, стражденні, пригнічені, але таки пережили це. Ми все виправили.
Через кілька років, уже «після того» прийшла проба цілого життя, прийшла біда до нашої церкви. Як недосвідчений, молодий служитель, я наробив величезних помилок. Моє серце було з Богом, але часом я просто людина й ухвалюю погані рішення!
Я став одержувати анонімні листи. Я ненавиджу анонімні листи донині. Але саме в ту пору я діставав їх щоденно, з такими словами: «Ти програв». «Бог відкликав Своє помазання». «Бог махнув на тебе рукою». «Служіння приречене на невдачу». «Бог відізвав Свого Святого Духа з цього місця».
Так тривало майже рік. Я дивився, як наш найбільший жертводавець ішов геть, і демони шепотіли мені на вухо: «Я ж говорив тобі. Я говорив, що ти невдаха». Увесь той час (а про це я не знав), поки я сходив на гору, інші жертводавці підходили з другого боку гори, цілими сотнями. Але годі це знати, коли ви за «три дні до невідь-чого».
Я дуже яскраво пам’ятаю один особливий день. Я ніколи не забуду його, допоки житиму. У мене був саме один із тих днів. Я закрив обличчя руками, сидячи за столом у своєму офісі, і гірко заридав. У той час моєю секретаркою була Сюзан Пейдж. Вона була як друга матір для Шеріз та для мене. Вона зайшла та сказала: «Ох, пасторе». Оце й усе, що вона сказала. А тоді стала молитися у Святому Дусі, і поклала на мене руки, молячись: «Ох, пасторе».
Я був за три дні до невідь-чого. Це служіння було три дні до невідь-чого. Кожен демон у пеклі казав: «Іди геть. Поступися. Залиш. Бог махнув на тебе рукою». Читаючи цю книжку, хтось також перебуває за три дні до невідь-чого – у подружжі або в тій мрії, яку дав вам Бог, – і видається, що Бог привів вас у місце, де панує сум’яття. Ви зовсім не розумієте того, що відбувається, і починаєте голосити.
Коли я писав цю книжку, то також чув у молитві, як автор Книги Об’явлення каже: «Голоси гукали до мене з-під жертовника: “Доки ж, Господи? Доки?”» Я чув ці голоси у своєму дусі. Молячись, я чув, як люди гукають: «Доки, о Боже?» Я просто хочу сказати вам, щоб ви не відступили від волі Божої, ви за три дні до невідь-чого. Це випробування цілого життя, і якщо ви витримаєте, воно обернеться на благословення цілого життя. Ви побачите Агнця у всій Його славі.
Можливо, ви саме переживаєте розлучення. Можливо, у ваше життя прийшла чорна пора — ви не розумієте, чому ваш світ зовсім не подібний до того, який обіцяв Бог. Ви за три дні до невідь-чого.
Ви знаєте, що Авраам назвав випробуванням свого життя? Він сказав: «Я іду поклонятися на гору». Він узяв найважче випробовування свого життя і обернув його на поклоніння.
Кожна справжня мрія, яку дає Бог, піде тим самим шляхом мрії Авраама – через місце сум’яття. Одного дня ви прокинетеся, опинившись за три дні до невідь-чого. Але пам’ятайте, у п’ятницю розп’ято нашого Бога. За три дні Він воскрес із мертвих. Можливо, ви почуваєте себе спантеличеними, пригніченими, зневіреними. Ви просто за три дні до невідь-чого. Нині п’ятниця, але неділя ще настане!
Заждіть! Зустріч з вами ще досі в Божому календарі. «Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса» (Фил. 1:6).
Бог діє на обох кінцях історії. Він готує вас до «цього» (хоча ви й не знаєте, що таке «це»), і водночас готує «це» для вас. І хоча термін нашої обітниці минув, пам’ятайте, чий підпис стоїть під нею! Щоб звідси дістатися туди, куди ви прямуєте, потрібне бажання бути на півшляху. Чи питали ви Господа, скільки часу ваші запал і мрія будуть «там», поки ви чекаєте «тут». Чи не запитували ви себе, як довго Господь показуватиме вам, куди ви йдете, поки самі й гадки не будете мати, де перебуваєте тепер? Пам’ятайте: якраз перед тим, коли Він відчинить нові двері та подарує нові можливості, що народжують мрії, ви потрапите в те місце, що називається «три дні до невідь-чого». І коли це станеться, ніколи не сумнівайтеся у своїй візії.