Ви розумієте, до чого я веду. Йдеться про підкорення вершин і про те, як переламати обмеження в мисленні, а щойно ми говорили про легкодухів, тих, які не зважуються навіть вирушити в путь.
Тепер ми переходимо до туристів: тих, хто трохи здирається вгору, а тоді вирішує, що з нього вже досить, і зупиняється на півдорозі до вершини. Вони розбивають табір та втішаються краєвидами. Вони відпускають справжніх альпіністів і, як видається, забувають про те, що самі колись сходили на гори.
Туристи рушають у дорогу, але не до кінця. Вони досягають однієї з граней своєї мети і тоді заспокоюються. Їхня постава така: «Ну, цього цілком вистачить. Це вище пересічного рівня. І залишатися тут досить зручно. Напевне, я напну намет і відпочину трохи».
Вони втомлюються від безкінечного сходження на гору.
Туристи долучаються до клубу тих, хто спиняється на півдорозі. Вони не пропащі легкодухи, але не дістаються до вершини точнісінько так, як вони. Вони воліють вештатися разом з іншими туристами і запікати зефір над вогнищем. Вони згадують свої пригоди, коли ще сходили на гори.
Інші туристи жодним словом не докоряють їм. Вони тішаться товариством одне одного і не бажають мотивувати інших згорнути намети. Як колектив, вони втратили свій запал. Територію табору туристи вже вважають своєю постійною адресою. Вони досягли часткового успіху, і їм видається, що цього досить. Вони живе втілення приказки: «Добре найбільший ворог найкращого».
Альпіністи
Бог хоче бачити вас альпіністом. Так само, як Він показав Калеву його гору і дав йому змогу домогтися її, тепер Він дає вам мрію і хоче, щоб ви її досягли.
Щоб стати альпіністом, потрібна посвята. Вам доведеться миритися з невигодами і втомою. Ви можете досягти рівного місця, де можна напнути намет і стати табором, але ви відкинете цю спокусу. В альпіністів інша ментальність: вони ставлять намети, щоб створити базовий табір. З їхнього погляду, усе досягнуте до тієї миті є опорою для майбутніх досягнень, а не остаточною адресою. Гамак, здебільшого, слугує їм трампліном, а не місцем для перепочинку.
Гора, на яку ви здираєтеся, може видаватися нездоланною. І тепер, коли ви лізете нагору, більше не видно її вершини. Можливо, ви здираєтеся на гору боргу, подружніх проблем або недуги. І саме тепер так легко бути легкодухом чи туристом.
Але якщо ви альпініст, то мусите ставити одну ногу попереду другої. Ви візьмете з собою харчі і напої, куди зможете донести, завжди пам’ятаючи про свою найбільшу мету. «Я здираюся на цю гору, тому що прагну скорити її. Я дійду до вершини».
Альпіністи – це люди, які в перепонах добачають можливості. Склянка в них напівповна, тимчасом як інші вважають її напівпорожньою. Альпіністи – це люди, які знають, що поворот – це ще не кінець дороги. Це люди, які, попри горе й невигоди, муки й колишні досягнення, далі підносяться вгору, поки не досягнуть вершини. Їм байдуже, що вони вкриті синцями й ранами. Можливо, це не зовсім вдала аналогія, але альпіністи подібні до «Мони Лізи» – вона продовжує усміхатися, хоча й приперта до стіни.
Врешті-решт ви досягнете свого. Але чи знаєте ви, що найнебезпечніший час для альпініста – це не саме сходження на гору? Найнебезпечніший час – це повернення униз. Йдеться про те, що потрібно зберігати ту саму поставу навіть після того, коли ви здійснили своє бажання. Вам потрібен той самий рівень зосереджености й рішучости. Вам далі потрібна увага. Треба уникати самозаспокоєння через те, що ви досягли всього, що ставили собі за мету. Після вдалого сходження ще не час ставити табір чи закінчувати путь.
Якщо ви альпініст, то почуєте послання від Бога, куди вам треба йти: далі вгору чи назад униз. Він буде поряд з вами. Ісус виходив на гори, у буквальному сенсі. І часто змушував Своїх учнів та послідовників іти разом з Ним. І коли вони йшли за Ним, Він навчав їх (див. Мт. 5:1-2).
Учні і люди, що сходили на гору з Ісусом, навчилися того, що люди в долині не змогли навчитися. Син Божий ділився з ними мудрістю, тому що вони супроводжували Його на шляху до вершини.
Вони не відмовилися і не зупинилися, заспокоївшись, на першому ж місці перепочинку. Вони не лише досягли фізичного поступу, здираючись вгору, але скоряли також мисленні та духовні гори. Якщо ми хочемо бути подібними до них, то мусимо підвестися і йти далі. Ми мусимо вийти зі своєї єгипетської долини та здиратися далі, поки не досягнемо вершини.
Ми мусимо зростати в Господі. Але це не одне і те саме: постарітися в Господі і зростати в Ньому. Чимало людей кажуть: «Так, я ходжу до церкви». І я цілком певен, що Бог вражений вами, однак ваше життя, мабуть, аж ніяк не нагадує сходження на вершину. Можливо, ви просто збуваєте час, замість того щоб переходити від однієї перемоги до іншої, «від слави на славу» (2Кор. 3:18).
Ви не старі, поки жалі ще не посіли місце вашої мрії. Цього ніколи не сталося з Калевом. Він ніколи не озирався, сповнений жалю. І Павло теж. Місією його життя була зовсім інша гора, ніж у Калева, і ось як він ставився до неї: «Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Фил. 3:13-14).
Жаль озирається назад. Тривога озирається навколо. Візія дивиться вгору. Візія бачить вершину, навіть коли її оповили хмари. Витерпіти тепер означає радіти потім. Переламати обмеження й бар’єри тепер означає перемогти завтра.
Бог допоможе вам іти нагору. Він піде разом з вами, і щодня простягатиме вам руку. Він допоможе вам переламати обмеження в мисленні і зійти на свою гору. Врешті-решт, як сказав сер Едмунд Гіларі, підкоривши Еверест: «Не гору ми долаємо, а себе».
ПІДСУМКИ
Ідіть угору
- Бог не має обмежень. Але ми маємо – або вважаємо, що маємо. Він допоможе нам переламати обмеження в мисленні. Усе можливе з Ним!
- Вам потрібно йти вперед, оберігаючи свою мрію, і не лише поборювати страхи, хибні уявлення, ворожу брехню, погані поради, але й також вчитися нехтувати голос, який наказує вам заспокоїтися.
- Бог хоче, щоб ви були альпіністом, а не легкодухом чи туристом.
- Жаль озирається назад. Тривога озирається навколо. Візія дивиться вгору. Візія бачить вершину, навіть коли її оповили хмари. Витерпіти тепер означає радіти потім. Переламати обмеження й бар’єри тепер означає перемогти завтра.