Скільки «масок» дотепер чіпляють на Бога сповнені найкращими намірами вихователі й учителі? Хто потім звільнить дітей від цих образів Бога – «наглядача», страшного Судді або ж Діда Мороза? Більшість просто обрало мовчання. Колись казали, що для батьків і дітей є дві теми «табу»: секс і Бог. Тепер такою темою залишився тільки Бог.
Одна мама дуже переживала про те, щоб закласти надійні підвалини морального життя у свого сина, використовуючи як нагоди «зникнення» солодощів, які стояли на столі у вітальні.
«Ти ж знаєш, що коли ти взяв без дозволу цукерки, то Бог був там з тобою і все бачив?».
Дитина, енергійно киваючи головою, сказала: «Звичайно!». Проте солодощі й надалі продовжували зникати. Мама терпеливо повернулася до цієї теми:
«Ти знаєш, що Бог бачив тебе в цю мить?».
«Звісно».
«І як ти думаєш, що Він сказав би тобі, коли ти брав цукерки без дозволу?».
«Я не думаю, я знаю! Він сказав: “Тут тільки ми, тож візьми два!”».
Дитина абсолютно слушно каже. Бог ні за чим не стежить, навіть за тими цвинтарями, які звели на Його честь. Отож, обираючи між солодощами та мною, Бог, без жодного сумніву, обере мене. Ісус в Євангелії невдоволено каже тим, хто не дозволяє дітям наблизитися до Нього: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм» (Мр. 10:14).
Пізнати Бога – це найголовніше. Христос однозначно про це говорить: «Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Ів. 17:3).
Якось Ісус скаже: «Є Отець, Який послав Мене: Він свідчить про Мене, але ви не слухаєте Його голос і ніколи не бачили Його лик. Його слово не вкорениться у вас, бо ви не вірите в Того, кого Він послав. Мені не потрібні людські аплодисменти. З іншого ж боку – я вас знаю: ви не любите Бога». «Правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте» (Ів. 7:28).
Хто ці слухачі? Кому Ісус адресує ці жахливі слова? Це – прекрасні люди з обраного Божого народу. Проте вони застрягли на священстві Аарона: «І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене. І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона. І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа! І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.» (Вих. 32:1-6)
Бог, Який нам підходить і Якого можна використати, набагато зручніший за Бога Ісуса Христа. Якби Бога придумали ми, то він був би схожий на золотого тельця.
Небачене таїнство
Щодо однієї речі погоджуються всі богослови: Бог перевершує все те, що ми думаємо і знаємо про Нього. Якщо Бог є Богом, то Він є єдиним Абсолютом. Він не ідентифікується з тим, що ми відчуваємо до Нього. Він вільний об’явитися коли та як Йому захочеться. Книга Проповідника нагадує нам: «Бог бо на небі, а ти на землі» (Еккл. 5:1).
Головною умовою для того, щоб уявити християнського Бога, є «святість». Бог є mysterium tremendum, абсолютно «інше» таїнство, яке, на перший погляд, може навіть злякати, адже викликає запаморочення.
Коли я прислуговував у своїй парафіяльній церкві, то було дуже багато «заборонених» речей, як, наприклад, торкатися священних речей, кивота, голосно розмовляти, бігати і галасувати.
«Святі» речі були оточені повагою та почитанням. Тепер ви нічого такого не знайдете. У Книзі Об’явлення апостол чує слова «Свят, свят, свят», які співають перед престолом Господа Бога. У першій половині минулого століття цей спів став для релігійного філософа Рудольфа Отто головним досвідом, на якому ґрунтується ціла його наука. Він описує свої переживання в бідній синагозі в Марокко:
«Несподівано зникає змішання голосів і дивний страх огортає тебе – ти чуєш, як гарно в унісон лунає: qadosh, qadosh, qadosh, elohim adhonaj. Я чув, – продовжує він, – Sanctus, sanctus, sanctus, яке співали кардинали в Соборі св. Петра, Свят, Свят, Свят у Катедральному соборі Кремля і Haghios, haghios, haghios Патріарха Єрусалима. Якою би мовою не лунали ці прекрасні слова, вони завжди торкаються найбільш прихованих струн душі, об’являючи таїнство надприродного, яке перебуває там, нагорі, у стані блаженного спокою».