Утішливі листи

8 Примітка від автора: Я тішуся листам від людей, які читали мої книги чи бачили мої виступи. Ми одержуємо близько 250 тисяч листів щомісяця, які є джерелом інформативности та заохочення (я читаю їх щоранку). Найбільше радію листам від дітей та підлітків. Нижче я подаю три листи від дітей, вони містять без перебільшення унікальні думки. Останні два представляють тих багатьох дітей, батьки яких надто заклопотані.

*

Шановний пане!

В останньому інформаційному бюлетені ви попросили мене підтримати телевізійний проект. Пишу і пояснюю, чому цього не робитиму. По-перше, у нас навіть немає телевізора. По-друге, ми відсилаємо гроші на реалізацію різних місій. По-третє, мені лише одинадцять і в мене немає власних грошей.

Тепер я хочу повернутися до першої причини, бо вона є основною. У Книзі Псалмів (101:3) сказано: «Не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної». У мене ніколи не було телевізора. Батьки його не купували. Але я читала та чула від інших, що є люди, яких показують по телевізору майже без одягу. Показують людей, які крадуть, вбивають, обманюють, зраджують та матюкаються. Мене вчили батьки і так каже Біблія, що подібне є нечестивим.

Можливо, вам це байдуже, але мені ні. Я не вважаю, що живу неповноцінним життям: ми багато подорожуємо і читаємо безліч книжок.

Щиро ваша, Таня

* *

Дорога Таню!

Ти написала дуже змістовного листа! Батьки мають рацію, коли називають телевізор джерелом зла для суспільства, і я поважаю їх за те, що мають відвагу жити без нього.

Але тебе я поважаю навіть більше. У свої одинадцять років ти вже знаєш, у що віриш, і віддана християнському способу життя. Я би хотів, аби описану в листі віру мали так само дорослі.

Бог має плани відносно тебе, Таню. Цікаво побачити, що Він приготував для тебе. Бог тебе дуже любить і я також.

Джеймс Добсон.

*

Шановний докторе Добсоне!

Після прочитання «Підготовки до підліткового віку» у мене відчуття, ніби я знаю вас усе своє життя. Ви відповіли на всі мої запитання.

Я хочу з вами дечим поділитися. Коли мені було сім років, ми переїхали до іншого міста, бо батько відчув покликання до священства.

У мене завжди були хороші стосунки з батьками. Після переїзду все змінилося. Мати почала працювати більше. Часом я не бачила її навіть протягом тижня. Я не обманюю. Коли вона приходила додому роздратованою, то всі лягали спати так само роздратованими.

Батько вчився в семінарії, тому підлаштовувався під розклад мій і сестри (якій п’ять років). Через хронічну відсутність часу він вчився безсонними ночами. Я дякую Богові за те, що не залишав сестри та мене впродовж тих важливих років.

Коли мені було дев’ять років, батько почав працювати священиком у церкві. Тепер, за три роки, все ще маю проблеми в спілкуванні з батьками. Але не з моїм Небесним Отцем.

У перший рік, після приїзду до нового міста, у мене страшенно почали боліти ноги. Потім я не змогла ходити. У мене підлітковий ревматичний артрит. Після двох місяців я змогла знову ходити, завдяки лікуванню та молитвам.

У вересні я іду в сьомий клас. У мене далі артрит, але я «вчуся нахилятися».

Будь ласка, помоліться за мене, докторе Добсоне, бо стаю підлітком і намагаюся побороти свою хворобу. Мені важко ходити.

Ваша в Христі, Шарлота

* *

Дорога Шарлото!

Як добре, що ти мені написала. Я одержую тисячі листів кожного року від батьків та вчителів – читачів моїх книг, але дуже мало молодих людей, таких як ти, мають час написати. Я вдячний за висловлення своєї думки про «Підготовку до підліткового віку» і тішуся, що видання тобі допомогло.

Ти дуже відважна дівчинка, і я захоплююсь, як ти долаєш труднощі. Залишайся вірною та відданою Божому Закону, Шарлото, незважаючи на будь-що. Він провадитиме та вестиме тебе у важливі дні, які в тебе попереду.

Ще раз дякую, що знайшла час написати мені та поділитися наболілим. Я знаю: Бог і надалі благословлятиме тебе, якщо ти ростимеш у Його любові.

З повагою, Джеймс Добсон.

*

Шановний докторе Добсоне!

Батько з матір’ю забагато працюють і хочу запитати, що нам, дітям, робити. Браян

* *

Я залишаю право відповісти на запитання Браяна батькам. Зрештою, вони є єдиними, хто може дати найбільш переконливу відповідь.

Попередній запис

Діти і смерть

Наступний запис

Непрості стосунки