Колись мене запросили на зустріч із групою професорів, які намагалися мені довести, що людина походить від мавпи. Думаю, що в кожній країні є люди, які стверджують, що людина походить від мавпи. Тоді я сказав: “Якщо ти вважаєш, що твої предки походять від шимпанзе, то я вклонюся цьому шимпанзе. Але пам’ятай, що коли почнеш усе виводити “від…”, то завжди тобі забракне першопричини. Не будеш знати, з чого почати. Кажеш, що все здійснилося внаслідок еволюції? Погоджуюся. Це Бог створив усе в процесі еволюції: небесні тіла, рослини, тварин, а також людей. Це Він є Початком. Від Нього все почалося. Тому якщо забракне Початку, тоді все зруйнується”.
– Якою була реакція цих науковців?
– Вони нічого не відповіли. їхньою відповіддю було мовчання. Зазвичай, коли я спілкуюся з освіченими людьми, які стверджують, що не вірять у Бога, то озвучую їм три основні тези.
- Перша теза: не знаєте, звідки походите.
- Друга теза: не знаєте, куди прямуєте.
- Третя теза: не знаєте, для чого живете.
Щодо першої тези, то я знаю, звідки походжу. Ти також знаєш, бо народився в Польщі в минулому столітті. Ти знаєш, що не народився в Індії тисячу років тому. Ти знаєш про це, бо походиш із тієї, а не з іншої сім’ї. Але скажи, будь ласка, звідки твоє коріння від самого початку?
Я знаю про свій початок. Мене створив Ісус Христос. Від Нього походить моє коріння. Споконвіку Господь думав про мене. Це Він дозволив мені народитися. Це Він забажав, щоб я народився саме в цьому часі й місці, щоб міг прожити своє життя, яке Він для мене запланував.
Щодо другої тези (не знаєте, куди прямуєте), то ті, що мене слухають, є трохи нерішучими. Кажуть: “Так, але…”. Поглиблюючи думку, я ставлю конкретне питання:
– Чи ви знаєте, що колись будете змушені померти? – з цим погоджується кожен. – То скажіть мені, будь ласка, що з вами тоді станеться?
Дехто заперечує, мовляв, після смерті немає нічого. Тоді я кажу цій людині, що вона не має рації.
Є також люди, які відповідають:
– Не знаю.
– Не знаєте, що буде після смерті?! Не знаєте, як закінчиться ваше життя?
Людина може померти як у молодості, так і в старості. Але очевидним є той факт, що всі ми, без винятку, будемо змушені померти. Отож куди ми попрямуємо? Чи справді можливо, що той, хто чинив добро, і той, хто чинив зло, будуть у тому самому місці?
Я знаю, куди йду. Мене створив Ісус Христос, і після смерті я попрямую до Нього. Він – це моя мета. Натомість, якщо Його зраджу, тоді виступлю проти Нього і піду до пекла.
В Євангелії є дуже важливе речення: “Хто не зо Мною, той проти Мене” (Лк. 11:23). Отож немає шляху посередині, який міг би вести нас поміж цими двома. І саме про це я кажу науковцям: “Пам’ятайте, немає третього шляху: або людина стане на боці Христа, або стане на бік диявола. Немає третього шляху. Ви не знаєте, куди прямуєте? Тому поставлю вам іще одне запитання: для чого живете? Чи ви в змозі відповісти мені на це? Чи знаєте, чому служить ваше життя?
Кожен із вас народився і живе. Протягом свого життя ви виконуєте свої обов’язки, а згодом помираєте. Скажіть мені, будь ласка, якою тоді буде мета вашого життя? Ви цього не знаєте. А я знаю. Я живу для того, щоб спасти свою душу; щоб показати свою вірність Богові Творцеві; щоб Йому служити і не противитися Богові Творцеві, щоб самому собі не стати “Творцем”.
Так не може бути, бо це було б фальшуванням правди. Я свідомий того, що не я себе створив, не я покликав себе до існування. Адже жоден із вас самостійно не забажав, щоб почати існувати. Ніхто з вас також не вирішив сам по собі, що житиме. Так чи ні?
Бачите, такої людини немає на світі. Натомість я знаю, що мене створив Бог з огляду на Свій план. Лише Бог міг забажати мого існування. Це Він визначив мені основне завдання – жити для Ісуса Христа”.