1 книга Царів 5:15-17, 2 книга Хроніки 3,4-5; 6,7:1-12
Настав час, коли Соломон вирішив розпочати будівництво храму, як Господь обіцяв Давиду. Ще за свого життя цар Давид зробив багато приготувань для побудови храму і перед смертю все передав своєму сину: золото, срібло, залізо, мідь, дорогоцінне каміння і дорогоцінні дерева. Окрім цього, як ми вже знаємо, народ ізраїльський приніс на будівництво храму й від себе багато дарів.
Коли Соломон став на царство, Господь дав йому величезне багатство, тому не було нестачі ані золота, ані срібла, ані дорогоцінних каменів для будівництва і оздоблення Божого храму.
Ще Давиду Господь визначив місце, де Він хоче бачити Свій дім – на горі Морійя, що в Єрусалимі. Саме там Соломон і розпочав будівництво храму.
Маючи мудрість від Бога, Соломон чітко розподілив роботи серед майстерних робітників, так що кожний був на своєму місці і при своїй справі. Соломон розумів, що будується не простий дім, а храм для Самого Бога, тому цар дуже багато молився і просив у Бога благословення на всі справи.
Так і ви, діти, що б ви не робили, завжди моліться і просіть, щоб Господь благословив вас і давав вам уміння і старанність усе робити добре: навчатися, допомагати батькам у домашніх справах, стареньким дідусям і бабусям на городі або в саду, допомагати вашим друзям, якщо вони потраплять у біду.
Спочатку Соломон наказав покласти основу будівлі з каменю. Потім його слуги взяли дерево, раніше приготоване Давидом, а коли воно закінчилося, тоді вони нарубали свіжих дерев, і поставили стіни храму. Зсередини будівля була оздоблена чистим золотом, а дах – золотом і дорогоцінним камінням, з дерева всередині храму вирізьбили зображення херувимів і оздобили їх золотом.
Яким гарним це мало бути! Уявіть лише, як все це сяяло при світлі свічок на світильниках! До речі, й світильники були зроблені з чистого золота. У храмі Соломон наказав поставити десять столів для хліба, а посередині – золотий жертовник, на якому спалювали фіміам.
Біля будівля храму зробили чудовий двір, який відгородили кам’яною стіною. У дворі змайстрували й встановили десять великих мідних умивальників. Один із них був найбільший із зображенням дванадцятьох волів – у ньому, як ми знаємо ще зі скинії в пустелі, обмивали руки й ноги священики. В інших дев’ятьох обмивали тварин, призначених для жертви Господу. Там же стояв один величезний жертовник, зроблений за наказом Соломона, на якому можна було приносити в жертву одночасно декілька ягнят, волів або козенят.
Багато часу й зусиль було покладено, щоб зробити храм для Господа. Але одного дня будівництво було завершено. Такого гарного храму світ ще не бачив! Ми знаємо, що перший дім Божий, скинію, можна було переносити за собою, а цей храм був назавжди збудований в Єрусалимі.
Соломон зібрав увесь народ біля храму для його освячення. Левити принесли ковчег та всі святі речі і поставили все до спеціально відведеного місця в храмі – до «Святого Святих», яке відділялося великими дверима і заслоною. Як наказав Господь Мойсею, до Святого Святих ніхто не мав права заходити, окрім первосвященика, який робив це один раз на рік. Поки несли ковчег, Соломон та весь народ приносили Господу жертви та славили Його Святе Ім’я.
Щойно священики внесли ковчег до Святого Святих, Сам Господь з’явився в храмі і наповнив храм Своєю славою так, що священики і співаки змушені були вийти з храму у двір.
Соломон надзвичайно зрадів і славив Бога за те, що Господь увійшов до збудованого ним Божого храму! Тоді цар сказав до народу: «Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці! Благословенний Господь Бог, що устами Своїми говорив до мого батька Давида! Він вибрав для Свого пробування Єрусалим і вибрав Він Давида, щоб став царем над Ізраїлем. Добрим був задум батька мого збудувати храм Господу, але Бог сказав, що Він обрав мене за царя після батька, і мені доручив побудувати храм для Святого Бога!»
Після цих слів Соломон став на коліна і підняв свої руки в молитві: «Господи! Немає подібного Тобі Бога ні на землі, ні на небі! Сьогодні ти виконав усе, що обіцяв Давиду, батьку моєму. Я розумію, що небо і небеса небес не можуть вмістити Тебе, то що цей збудований храм для Тебе? Але благаю, нехай Твоє око вдень і вночі буде над храмом Твоїм, щоб чути молитви, якими Тобі молитимуться раби Твої. Як згрішить людина і прийде просити в Тебе прощення, почуй її і прости, і прийми жертву цілопалення від неї». Ще довго молився Соломон, закликаючи Господа пробувати зі Своїм народом.
Бог почув молитву Соломона, бо зійшов вогонь із неба й спалив жертви, розкладені на жертовникові, але людей це вогонь не торкнувся. Коли народ побачив це, то почав вигукувати, впавши ницьма перед славою Божою: «О, який Він добрий, бо навіки ласка Його!»
Відтоді народ приходив до храму, щоб помолитися Господу й принести Йому жертви. І вдень і вночі священики співали хвалу Богу в храмі й грали перед Господом на музичних інструментах.
ЗАПИТАННЯ:
- Де був побудований храм?
- Що було всередині й у дворі храму?
- Як відбулося освячення храму?
- Про що молився Соломон у день освячення храму?