Християнський погляд на матеріальні блага

Сьоме: християнське ставлення має виявлятися й в економічних питаннях. Ісус сказав, що життя людини більше за його статки. Гроші – гарний раб, але поганий господар. Гроші нам дано для справи, радості, для того, щоб ними ділитися з іншими, а не для того, щоб просто накопичувати. Павло каже, що корінь зла – у любові до грошей (див. 1Тим. 6:10). Багатство може володіти людиною, і грошам не можна дозволяти керувати собою. Жадібність ставить гроші над людьми. Вона заковує людину в кайдани, робить її жертвою. Жадібність озлоблює серце, притупляє благородні пориви, позбавляє людину життєво важливих якостей.

Остерігайтеся жадібності в будь-якому вигляді! Нам треба зберігати себе від неї, пильнувати, молитися, практикувати утримання та дисципліну. Ми не повинні оцінювати людину в доларах і центах, її майном – кількістю будинків і земель, її купівельною спроможністю та фінансовими здобутками. Жадібності не можна потурати, інакше людина перетвориться на раба грошей.

Коли Ісуса попросили владнати суперечку про спадщину між двома братами, замість відповіді Він розповів чудову притчу, викладаючи небесне послання за допомогою земних прикладів. Це була історія про багатого землевласника, що побажав бути ще багатшим: він хотів досягти вищої насолоди життям і вищої слави. Очевидно, він був неординарною людиною, заповзятливою, чесною, але став жертвою власних амбіцій та інтересів.

Успіх він вимірював широкими полями, повними коморами – світські скарби були межею його земних прагнень. Його внутрішній спокій цілком залежав від багатства, яке стало центром створеного ним маленького світу. Він планував майбутнє, не думаючи ні про Бога, ні про те, що все може змінитися в житті в одну мить.

Але останнє слово, як завжди, залишилося за Богом, і плани, розраховані на роки вперед, були перервані смертю. Багатства, придбані роками праці, неможливо було втримати в холонучих пальцях – вони дісталися іншим, були поділені й промотані. А колишній багач постав перед Богом із порожніми руками.

Християнин, як ніхто інший, повинен усвідомлювати, що як ми приходимо в цей світ із порожніми руками, так і йдемо. Ми й не можемо нічим володіти по-справжньому – ні матеріальними цінностями, ні людьми. Одному Богові все належить по-справжньому, а ми лише Його слуги, кому на час Він довіряє Свою власність. Усе те, що ми бачимо навколо і вважаємо своїм, узяте в тимчасове користування в Бога, і, забуваючи про цю незмінну істину, ми стаємо жадібними й заздрісними.

Якщо ми прив’язані всім серцем до речі або людини, кажучи: «Це моє!», якщо мріємо будь-якими доступними засобами роздобути те, що нам сподобалося, ми забуваємо, що цього нам не взяти з собою на останній суд.

Це не означає, що земні багатства самі по собі є гріховними – Біблія не стверджує цього. Біблія наполягає на тому, що Бог очікує від нас належного використання талантів, здібностей і можливостей, які Він дав нам. Але до грошей і влади можна прийти різними шляхами – праведними й неправедними. Занадто багато християн цього не розуміють, вони виправдовують свою бідність, безпорадно кажучи: «Нехай буде воля Божа», у той час як їхні діти страждають і не отримують необхідного. Апостол Павло сказав: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1Тим. 5:8).

Притча про таланти – одна з найзнаменитіших притч Ісуса. У ній розповідається про багатія, котрий дав своїм слугам гроші, щоб ті пустили їх в обіг за його відсутності. Після повернення господар побачив, що одні слуги сумлінно розпорядилися грошима й примножили його статки; він похвалив їхню розсудливість і підприємливість. Але ледачий і нерозумний слуга так і не зміг вигадати нічого кращого, ніж закопати дані йому в розпорядження гроші, і накликав на себе осуд і гнів господаря.

Працюйте згідно з заповідями Божими й заробляйте, скільки можете, витрачайте гроші відповідно до Божого закону. Віддавайте десятину Господові (див. Пр. 3:9) з постійністю, тому що Біблія говорить, що в цьому – благо й справедливість. Крім того, витрачайте на людей і понад десятину. Якщо ви сумніваєтеся в справедливості моїх слів, прочитайте в Біблії, чого навчав Христос, що Він говорив про гроші й багатство. Поставте собі запитання: «Як Ісус Христос учинив би на моєму місці?» І керуйтеся Його прикладом.

Серед моїх близьких друзів був один дуже багатий бізнесмен. Одного разу за обідом він мимохідь повідомив, що в результаті чергової оборудки його сім’я заробила 13 млн. доларів, після чого швидко змінив тему й сказав: «Але я б зараз хотів поговорити про те, що я прочитав сьогодні вранці в Біблії…» Ця людина знала, що собою представляє справжнє багатство.

Християнське ставлення до нужденних

Восьме: християнина повинні хвилювати страждання оточуючих. Ви не можете залишатися байдужими до страждань бідняків, що живуть у міських нетрях. Злидні й поневіряння людей, які живуть поруч із вами, ви будете приймати близько до серця. Співпрацюйте з організаціями й товариствами, що ставлять перед собою завдання полегшити життя нужденних. Стільки людей віддає всі сили бізнес-проектам, які обіцяють прибуток, що в них просто не залишається часу на допомогу тим, хто її потребує. Хто ваш ближній? Можливо, дружина, чоловік, дитина, а може, ваші сусіди. Близький – той, хто поруч із нами, люди, що живуть в одному з нами місті, країні, світі.

Біблія говорить, що простий народ із радістю слухав Христа. Де б Він не був, Він усюди зціляв хворих. Він утішав скорботних, підбадьорював їх.

Кілька років тому один англіканський єпископ сказав мені при зустрічі, що не може згадати жодної соціальної служби в Англії, яка не йшла б своїм корінням у релігійний рух. Християнин повинен бути зацікавлений у допомозі лікарням, притулкам, будинкам для літніх людей та іншим благодійним закладам, що полегшують життя нужденних людей. Християнин повинен бути зацікавлений у тому, щоб його країна допомагала нужденним в інших країнах світу. Підтримуйте національні або міжнародні організації, які заслуговують на довіру, що здійснюють гуманітарні проекти. Але тут слід бути обачливими. Віддаючи гроші, що належать Богові, у ті чи інші організації, ми повинні, як вірні управителі Божим майном, стежити за тим, як ці гроші витрачаються. Є безліч відповідальних, гідних довіри благодійницьких організацій, які заслуговують на нашу допомогу й молитви, але є й організації, негідні нашої підтримки.

У Біблії ніде не говориться про те, що ми повинні відокремлюватися від суспільства. Вона вчить якраз протилежного – ми повинні об’єднатися з тими, хто допомагає нужденним. Богові потрібні соціальні працівники, лікарі, сестри милосердя, працівники благодійницьких організацій та інші люди, що допомагають полегшити людські страждання.

Девіз відомого в Америці клубу «Ротарі» – «Служіння вище за власні інтереси», клубу «Ківаніз» – «Ми творимо», клуб «Лайонз» керується девізом «Свобода, розум, безпека нації». Всі ці ідеї натхненні християнським ученням. Рідко коли язичницькі вірування спонукали людей створювати організації, покликані служити іншим людям. Усі вищезгадані клуби й організації натхненні християнськими ідеями, хоча сьогодні не всі їхні члени християни. Організації та установи, зайняті соціальною допомогою, пронизані духом Христового вчення.

Попередній запис

Християнський погляд на шлюб

Наступний запис

Любов до братів по вірі