– Син Божий стає людиною для того, щоб звільнити все людство з-під ярма диявола. Отож чи можемо вважати, що Христос – це відповідь Бога на людський гріх?
– Саме так. Ісус народився, щоб перемогти диявола; щоб знищити зло, наприклад, смерть. Хто створив смерть? Бог? Ні! (пор. Мудр 1:13-15).
У Святому Письмі сказано, що смерть увійшла в цей світ через диявола (пор. Мудр 2:23-24). Він промовив до Адама і Єви, коли вони не бажали зривати забороненого плоду: “Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.” (Бут 3:4-5). Отож бачимо, що смерть прийшла через диявола.
Святий Іван пише, що Ісус прийшов у цей світ, щоб знищити справи диявола (пор. 1Ів. 3:8) і навчити нас справ Божих. Це було метою, заради якої Він став людиною.
Яким чином?
Євангелія допомагають нам пізнати Ісуса через Його життя й учення. Адже той, хто не пізнав Ісуса Христа, не може знати, яким було Його життя як людини і чого Він навчав.
Приклади з учення Ісуса. Євангелія багаті на такі приклади. Суть Його вчення можна звести до таких слів: “І люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!” (Мр. 12:30), а також: “Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!” (Ів. 15:12). Тому ми не можемо відкинути першої й найважливішої заповіді, яка першочергово стосується визнання Бога і любові до Нього. Від цієї заповіді також залежать й інші, як наприклад: “Люби свого ближнього, як самого себе!” (Мр. 12:31).
Приклади з життя Ісуса. Ісус миє учням ноги. Ось як розповідають Євангелія про цю подію. “Тоді промовляє до них: “Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив… Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!” (Ів. 13:15; 15:12).
Ісус із великою любов’ю приходить до хворих і знедолених. Його було розіп’ято на хресті за нас, Він помер за нас. Чи це було необхідно? Ніхто з нас не знає відповіді на це питання. Навіть святі люди казали, що достатньо було б лише однієї краплі Його крові для спасіння всього людства. Чи була така необхідність?
З огляду на волю Божу ми відповідаємо: так, це було необхідним, адже Бог цього забажав.
Зазвичай, коли молюся щоденний святий Розарій, то залюбки затримуюся для обміркування таємниці – Молитва Ісуса в Гетсиманському саду. Здається, що в той момент, коли Ісус молиться в Гетсиманії, Його Божа природа залишила природу людську. Але це не так. Богослови вважають, що Ісус страждав як людина, але вислужив як Бог. Отож Його Божа природа давала нескінченні заслуги Його людській природі. Але в цей момент, у Гетсиманії, з одного боку, Його Божа природа відчувала абсолютне знеохочення до страждання, натомість, із другого боку, погоджувалася на нього і прагнула його, коли воно наближалось.
Я не знаю, що трапилося в проміжку часу між Тайною Вечерею і стражданнями в Гетсиманії. Але коли Ісус туди прибув, Він уже не був тією самою людиною.
В Євангелії сказано: “Cepit, pavere, tedere et mestus esse”.
Cepit. Ісус, Який відчуває страх. Ніхто не може собі уявити переляканого Ісуса. Але коли Він переляканий? Коли бачимо Його таким, що боїться?
Tedere. Пригнічений життям.
Mestus esse. Охоплений смертельним смутком. Ми бачимо Його як людину, яка відчуває цілковите небажання до страждання, аж до тієї міри, як сказано в Євангелії, що упав лицем до землі й молився.
Послання до Євреїв описує, що з благанням великим і слізьми заносив Він молитви до Отця Небесного (пор. Євр 5:7).
Як бачимо, Він віддав себе повністю, але наостанок скаже: “Отче (…), проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” (Лк. 22:42). Отже, Ісус цілком добровільно погодився на страждання, адже Він їх прагнув. Хоча, з другого боку, відчував до них людську відразу.
Чи Його страждання були необхідними? Слід сказати, що вони стали необхідними в той момент, коли цього забажав Бог Отець: “Отче, хай Твоя буде воля”, а також у той момент, коли Ісус на них погодився: “Проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля”.
Це зворушує до глибини душі: в особі Ісуса Христа присутні дві волі – людська і божественна. Людська воля, здається, каже: “Ні, якщо я цього не хочу”, натомість Його божественна воля стверджує: “Так, Господи, якщо Ти цього хочеш”.
Як ми можемо зрозуміти цю необхідність? Гадаю, що в стражданнях Ісуса є пояснення всіх людських страждань. Без Ісуса Христа ми б не були в змозі їх зрозуміти.