Певно, ви могли помітити, що в будь-якій організації – у школі, у церкві, на роботі чи в бізнесі – часто знаходиться хтось, хто залишається за лаштунками, постійно присутній, але непомітний. Ця людина може здаватися незначною – вона ніколи не виходить на сцену, не виголошує промов, не доводить свої права, не потрапляє до газет. Але з часом ти розумієш, що ця особа має у своїх руках неймовірні вплив та владу, часто рівні тому, хто керує усім на першому плані.
До певної міри ця ілюстрація підходить під опис, який Біблія дає Святому Духу. Про те, що всі три особи Бога були задіяні в процесі творіння, ми знаємо, зокрема, завдяки вживанню займенників у множині в уривку „Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою” (Буття 1:26, Ог.). Перший розділ Євангелія від Івана вказує на Ісуса, другу особу Трійці, як на одного з тих, хто позначений займенником „ми” у вищезазначеній цитаті. Другий вірш книги Буття каже нам, що Святий Дух також був там і „ширяв над водами” (Хом.). Він брав участь у процесі творіння, але що Він робив – залишається таємницею. Він залишився на задньому плані, як Він це робить протягом усієї Біблії. Хоча про Нього часто згадують і є докази Його надзвичайної сили, як у день П’ятидесятниці, схоже, що Його слова постійно звучать через інших або тихо відкриваються окремим людям. Його не вважають окремою сутністю, до якої нам належало б звертатися в поклонінні.
Святий Дух – це іпостась Бога, уособлене життя Отця, Його дихання, що від Нього походить, і в тих, що Богові належать, перебуває, допомагаючи їм виконувати наміри Божі. Він дає сили, сміливість, нове життя. Він захищає та спонукає до належних дій. Він ділиться з нами Своєю сутністю, поміщаючи всередину нас єдину силу, що може нас зробити спроможними уподібнюватися Богові. Як нам каже Павло, присутність Святого Духа є доказом того, що Бог виконає усі Свої обіцянки. „Коли ви увірували в Христа. Він позначив вас як Своїх тим, що дав Святого Духа, Якого давно обіцяв. Цей Дух є Божою запорукою того, що Він дасть нам усе, що обіцяв” (до Ефесян 1:13-14, НЖП). Його присутність усередині нас дає нам втішне відчуття, що ми не покинуті напризволяще. Він дає нам сміливість протистояти будь-чому. Він дає нашому життю сенс, адже завдяки Йому ми знаємо, що виконуємо роль, для якої були створені, – бути богоносцями, що показують Його природу іншим, хто має потребу пізнати Його.
Сьогодні для багатьох людей вираз „Бог усередині кожного з нас” здебільшого означає „я сам собі бог”. Вони вірять, що ми можемо знайти в собі достатньо сил, щоб піднестись над нашими тваринними пристрастями і досягти поставлених самими нами цілей.
Християни знають краще, що це означає. Бог – справді реальна Особа за межею нашого буття, відділена від нас, а проте вислів „Його Святий Дух живе в нас” не треба сприймати як тільки стилістичний прийом мовлення. Істота, що створила всесвіт, здатна буквально перебувати всередині нашого життя. Якщо Бог всередині нас – не більше ніж наші власні приховані та вивільнені ресурси, то така людина зовсім не має в собі бога.
Справжній Бог всесвіту віддав нам Себе. І це не абстрактна метафора. Це буквальна реальність. Та сама Особа, що створила незліченні світи, що править міцною рукою кожним існуючим атомом, хоче ввійти в тебе у вигляді Святого Духа і близько пізнати тебе, наділяючи тебе всілякою втіхою, сміливістю і певністю в тому, що тобі слід жити повноцінним радісним життям.