Цалаф (рана, поранення): Батько Хануна, який допомагав відбудовувати єрусалимські мури (Неем. 3:30),
Цалмон (тінистий): Ахохянин, один із лицарів прибічної сторожі Давида (2 Самуїл. 23:28).
Цалмунна (позбавлений захисту, охорони): Мідіянітянський цар, який із іншим мідіянітянським царем Зевахом напали на Палестину й уярмлювали Ізраїля. Гедеон переміг їх і сам мечем забив Цалмунну й Зеваха, щоб таким чином помститися за братів, яких вони знищили (Суддів 8:5-21; Пс. 82:12).
Цезар – див. “Цісар”.
Целек (тріщина, надлам, розколина, залом): Аммонеянин, один із Давидових лицарів прибічної сторожі (2 Самуїл. 23:37; 1 Хронік 11:39).
Целофхад (первенець, первісток, перший син): Другий син Хевера, із Манасіїного племени; вийшов разом із Мойсеєм із Єгипту й помер у пустині; не мав синів, а тільки 5 дочок; під час розподілу Ханаану спадкове володіння їхнього батька перейшло на дочок, як це правно постановив Мойсей та Елеазар за Божим словом. (4 Мойс. 14:35; 26:33; 27:1-11; Ісуса Навина 17:3; 1 Хронік 7:15).
Церет (блиск, сліпуча яскравість): Син Ашхура й Хел’и; його батько Ашхур був основником міста Текої (1 Хронік 4:7).
Церор (клунок, в’язка, тюк, жмут): Син Бехората, предок Кіша, батька Саула; веніяминівець (1 Самуїл. 9:1).
Церуа (прокажена): Ім’я матері Єровоама, сина Невата (1 Царів 11:26).
Церуя (бальзам): Сестра Давида й мати трьох передових лицарів Давида: Авішая, Йоава та Аса-Ела (1 Самуїл. 26:6; 1 Хронік 2:16).
Цефанія – див. “Софонія”.
Цефо, Цефі (спостережна вежа, обсерваційна вежа, обсерваторія): Син Еліфаза, нащадок Ісава, один із провідників-князів Едому (1 Мойс. 36:11,15; 1 Хронік 1:36).
Цефон, Ціфйон (темний, смуглявий, зимовий, холодний; за іншим поясненням – нагляд, варта, сторожа): Ґадів син, предок роду Цефонів (1 Мойс. 46:16; 4 Мойс. 26:15).
Ціва (статуя): Саулів слуга, якого Давид настановив своїм управителем і доручив йому догляд над кульгавим сином Саула Мефівошетом. Ціва мав 15 синів і 20 рабів. (2 Самуїл. 9:1-13; 16:1-4; 19:17-29).
Цівія (козуля, косуля, дика коза, сарна): Веніяминівець, син Шахараїма від Ходеш (1 Хронік 8:9).
Ців’он (грабіжник, розбійник; за іншим поясненням – пофарбований, забарвлений):
- Хівеянин; батько Ани, якої дочка Оголівама була жінкою Ісава (1 Мойс. 36:2).
- Хореянин, син Сеїра (1 Мойс. 36:20,24,29; 1 Хронік 1:38,40). Деякі біблісти обстоюють погляд, що перший і другий Ців’он – це одна й та сама особа.
Ців’я, Цівія (козуля, дика коза, сарна; по-арамейському й по-халдейському – Тавіта, Дії Ап. 9:36-43): Уродженка Беер-Шеви, мати юдейського царя Йоаша чи Єгоаша (2 Царів 12:1,2; 2 Хронік 24:1).
Цілла (тінь): Жінка Ламеха, мати Тувалкаїна та Ноеми (1 Мойс. 4:19,22,23).
Ціллетай (тінистий, тінь Єгови, сяєво Господнє):
- Веніяминівець, один із Шімеієвих синів (1 Хронік 8:20,21).
- Один із голів Манасіїних тисячок, приєднався до Давида в Ціклаґу за днів царя Саула (1 Хронік 12:20).
Ціппор (горобець): Батько моавського царя Балака, який воював із Ізраїлем і покликав Валаама, щоб він прокляв Ізраїля (4 Мойс. 22:2,4,10,16; 23:18; Ісуса Навина 24:9; Суддів 11:25).
Ціппора (пташка): Дочка мідіянського священика-жерця Реуїла або Їтра, дружина Мойсея, мати Ґершома та Еліезера; сама обрізала свого сина кременем у дорозі до Єгипту (2 Мойс. 2:21,22; 4:24-26; 18:2-6).
Цісар – це грецька форма титулу давніх римських імператорів, що походить від латинського імени Ґая Юлія Цезаря (102-44 рр. до Хр.), засновника Римської монархії. Здобувши владу над Римом, Ґай Юлій Цезар із удаваної скромности відмовився прийняти титул короля чи царя, а вдовольнився титулом імператора, цебто військового полководця. Титул “Цісаря”, як найвищого повновладного монарха, володаря чи диктатора, прийняв і засвоїв Ґай Август Октавій, престолонаслідник Ґая Юлія Цезаря, його внук. Відтоді титул “Цісар” вживали римські імператори аж до 3 сторіччя по Христі. Палестина й її населення за днів Ісуса Христа й апостолів були під владою цісарів. Історія Нового Заповіту збігається з царюванням наступних 5 перших визначніших цісарів: Ґая Августа Октавія (31 р. до Хр. – 14 р. по Хр.) – Лк. 2:1; Тиверія (14-37 рр. по Хр.) – Лк. 3:1; Ів. 19:12,15; Ґая Калігули (37-41 рр. по Хр.); Клавдія (41-54) – Дії Ап. 11:28; 17:7; 18 і Нерона (54-68 рр. по Хр.) – Дії Ап. 25:8,21,25; 27:1; Филип’ян 4:22).
Ціха (сухий, підсмажений, висушений, опалений):
- Нащадки Ціхи належали до храмових підданців Нетинеїв, які повернулися з Вавилону на батьківщину разом із Зоровавелем (Езри 2:43; Неем. 7:46).
- Зверхник над храмовими підданцями Нетинеями в Офелі, цебто на укріпленому узгір’ї Сіоку в Єрусалимі (Неем. 11:21).
Цовева, Гаццовева (повільний, малорухливий; за іншим поясненням – говорливий, балакливий, балакун): Син Коца, з Юдиного племени (1 Хронік 4:8).
Цофай (стільниковий мед): Левит, кегатівець, син Елкани, предок Самуїла (1 Хронік 6:11). У 1 Хронік 6:20 Цофай названий “Цуфом”.
Цофар (горобець; за іншим поясненням – жорстокий, безсоромний, зарозумілий, зухвалий, нахабний, брутальний): Нааматянин, один із трьох приятелів Йова (Йова 2:11; 11:1; 20:1; 42:9).
Цофах (глиняний глечик; за іншим поясненням – поширення, розповсюдження, об’єм, обсяг, обшир, простір): Син Гелема, з Асирового племени (1 Хронік 7:35,36).
Цофнат-Панеах (за єгипетським поясненням – об’явник таємниць, відгадник снів; за коптським – зберігач віку): Так назвав єгипетський фараон Йосипа (1 Мойс. 41:45).
Цохар (білість, світлість, ясність):
- Хіттеянин, батько Ефрана (1 Мойс. 23:8; 25:9).
- Син Симеона (1 Мойс. 46:10; 2 Мойс. 6:15). У 1 Хронік 4:24 Цохар названий “Зерахом”.
Цуар (мала величина, дріб’язковість): Батько Натанаїла, із Іссахарового племени. Натанаїл був військовим начальником-зверхником Іссахарового племени під час походу Ізраїля пустинею до Ханаану (4 Мойс. 1:8; 2:5; 7:18, 23 ; 10:15).
Цур (скеля, бескид, стрімчак, камінь):
- Батько Козбі, один із 5 мідіянських князів, яких убили ізраїльтяни, перемігши Валаама (4 Мойс. 25:15; 31:8).
- Син Єіїла й Маахи, веніяминівець; Єіїл заснував місто Ґів’он (1 Хронік 8:30; 9:36).
Цуріїл (моя скеля Бог): Авіхаїлів син, начальник батьківського дому левитів Мерарієвого роду під час виходу з Єгипту й походу пустинею до Ханаану (4 Мойс. 3:35).
Цурішаддай (моя скеля Всемогутній): Батько Шелуміїла, з Симеонового племени. Шелуміїл був начальником війська племени Симеонових нащадків під час виходу Ізраїля з Єгипту й походу пустинею в Обітовану Землю Ханаан (4 Мойс. 1:6; 2:12; 7:36,41; 10:19).
Цуф (медові стільники, раковини, мед):
- Левит, кегатівець, предок Елкани й Самуїла (1 Самуїл. 1:1; 1 Хронік 6:20). У 1 Хронік 6:11 Цуф названий “Цофаєм”.
- Географічна назва країни чи области в Палестині (1 Самуїл. 9:5).