Царство Юди (продовження)

Після Йотама на престол приходить його син Ахаз (735-715 рр. до Хр.). Він шукає допомоги в Асирії проти сиро-ефраїмської коаліції, платить податок Асирії і стає васалом Теглат-Фаласара III, як згадано в написах цього асирійського царя, в яких царя Юди названо Єгоагаз, Я-у-??-га-зі (АНЕТ 282а). Коли Теглат-Фаласар III завойовує Дамаск, цар Ахаз знаходить біля асирійського. Біблійні тексти про Ахаза зосереджені на сиро-ефраїмській війні і на впровадженні в Юду культів, запозичених у Сирії, у тім числі навіть деякі елементи храму і вівтаря (2Цар. 16; 2Хр. 28; Іс. 7:1 – 8:15). Можливо, Юда була лише державою-«супутником», що рухалася в орбіті асирійського впливу, але не стала за Ахаза правдивим васалом. Все ж таки, за Ахаза царство Юди вперше з часів Омрі стає незалежним від свого північного брата і відкривається асирійським релігійним і культурним впливам.

З цього моменту протягом цілого століття Асирія домінує над усім Близьким Сходом. У 671 р. до Хр. було захоплено навіть Єгипет, а в 633 р. до Хр. славнозвісна столиця Верхнього Єгипту, Теби, зазнали сплюндрування. Це темна доба і для Юди, супутника і васала Асирії. Юда в цей час намагається підняти повстання, щоб потім бути вповні підкореною. Потрібно було чекати аж до правління Йосії, щоб побачити нове відродження, що стало своєрідною кульмінацією царства Юди, тому що в 605 р. до Хр. воно падає під вплив Вавилону, а в 587-586 рр. до Хр. його проковтнув новий великий колос.

Наступником Ахаза є його син Єзекія (729-715 до 698-686 рр. до Хр.). На жаль, як і стосовно попереднього періоду, хронологія періоду під пануванням Асирії залишає багато питань, передусім щодо самої інтронізації і смерти Єзекїї. Лише починаючи від Йосії хронологія більше не становить великих проблем. Біблійними джерелами стосовно царства Єзекії є тексти: 2Цар. 18-20; Іс. 36-39; 2Хр. 29-32 і Єр. 26:17-19.

Позабіблійними джерелами є написи Саргона II і Сеннахеріба, царя Асирії. Якщо прийняти 14-літнє співцарювання Ахаза від 729 р. до Хр., то Єзекія мав бачити кінець Північного царства, що настав у 722 рр. до Хр. Біблія описує його як доброго царя, який займається важливими релігійними реформами і, ймовірно, перебуває під впливом пророка Ісаї. Однак деякі натяки в девтерономістичних текстах, які супроводять релігійну реформу Єзекії, роблять її проблематичною з точки зору історичної достовірности. Згідно з біблійною документацією, Єзекія скасовує ідольські святилища і предмети поганських культів, намагаючись таким чином сприяти централізації культу в Єрусалимському храмі (2Цар. 18:3-4). Цей цар є відомий теж і через тунель-водогін, що існує по сьогоднішній день, подаючи воду з джерела Ґігон, що в східній стороні Єрусалиму, аж у саме стародавне місто (2Цар. 20:20; 2Хр. 32:1-4,30).

Як біблійні, так і асирійські тексти стверджують, що Єзекія відігнав филистимлян аж до Гази (2Цар. 18:8; АНЕТ 287). В одному написі Саргона II Юду згадано разом з Філістеєю, Едомом і Моавом, які платили податок Асирії. Ймовірно, що Юда брав участь в антиасирійській коаліції філістейських міст, Едому і Моаву в 713-711 рр. до Хр. і був переможений і підкорений разом з іншими союзниками. У рік смерти Саргона II (705 р. до Хр.) Єзекія стає промотором антиасирійської коаліції, підтриманої також Єгиптом, незважаючи на протилежну думку пророка Ісаї (Іс 30:1-5; 31:1-3). Єгипет врешті відмовляється від участи в цій коаліції.

Сеннахеріб, наступник Саргона II на асирійському троні в 705 р. до Хр., приборкує вавилонське повстання Меродака Балдана, з яким співпрацював Єзекія (2Цар. 29:12-19; Іс. 39:1-8; 2Хр. 32:25-39). Потім він завойовує Філістею і Юдею. Лише міста Лакіш і Єрусалим не піддалися. Лакіш врешті зруйновано. Єрусалим, незважаючи на жорстокі атаки асирійського царя, не завойовано, хоч асирійські аннали твердять, що Єзекія заплатив великий податок (АНЕТ 288; 2Цар. 18:13-16). Біблійні тексти, що стосуються цих фактів, відображають віру народу Юдеї в особливий захист святого міста, вічного і непереможного. Кінець облоги Сеннахеріба приписується чудесному втручанню Бога на користь Свого народу. Причиною, що змусила Сеннахеріба зняти облогу, могла також бути епідемія, що спалахнула серед асирійського війська, або внутрішні проблеми. Про це не відомо напевно. У кожному разі, Єрусалим залишається підкореним, незважаючи на чудесне спасіння. Отже, маємо справу радше з богословською інтерпретацією, як з історичним фактом.

Царя Сеннахеріба, за асирійськими даними і Біблією, 681 р. до Хр. вбили два його сини. Сталося це в одному храмі в Нінівах (АНЕТ 288– 289; 2Цар. 19:37; Іс. 37:38). На його місце приходить цар Ассадрон (680-669 рр до Хр.), а відтак Ассурбаніпал (668-672 рр. до Хр.). З анналів цих двох царів довідуємося, що юдейський цар Манасія і далі платить податок васала Асирії (АNЕТ 219а. 294а). На місце Єзекії, побожного і справедливого царя, приходить його син Манасія (696-641 рр. до Хр.). «Манасія пролив дуже багато невинної крови» (2Цар. 21:16). Правління цього царя, тривалістю 55 років, напевно, розпочалося спільним царюванням із батьком чи виконанням інших функцій.

Відомості, що стосуються царства Манасії, містяться в Біблії: 2Цар. 21:1-18 і 2Хр. 33:1-20. Друга книга Хронік (33:11-17) розповідає, що після невдалої спроби повстання Манасію «скували його мідяними кайданами та й повели його до Вавилону» і що він там навернувся. Проте в основу біблійної розповіді, що видається досить легендарною, могли лягти набагато скромніші події. Подорож царя, який їде в асирійську столицю, щоб заплатити податок царів васалів, перетворено на повчальну розповідь. Насправді Юда цілком підкорена Асирією і життя там дуже бідне. Правління Манасії – це період найбільшого занепаду Юди, у тому числі й релігійного, зважаючи на вплив Асирії. Асирійська культура проникає у всі рівні суспільства. Пророки мовчать. Жорстокі репресії придушують у крові найменший спротив царській політиці (2Цар. 21:1-18).

Син Манасії, Амон, продовжує політику батька (641-639 рр. до Хр.). Але по двох роках правління його вбивають міністри, ймовірно, підбурені антиасирійською опозицією. Аристократія не підтримує політичного перевороту й усуває убивців. Замість Амона проголошено царем його 8-річного сина Йосію. Відомості про Амона є Біблії: 2Цар. 21:18-26 і 2Хр. 33:21-25. Йосія царює 31 рік, а второномістична історіографія уважає його наймудрішим царем після Давида (639-608 рр. до Хр.). Ще про цей період можна довідатися з таких фрагментів: 2Цар. 22-23; 2Хр. 34:1-35:19.

Попередній запис

Царство Юди (925-586 рр. до Хр.)

Наступний запис

Царство Юди (закінчення)