Чи не є оральний секс припустиміш, адже при ньому відсутня повна копуляція?
Якщо ти маєш покликання до життя в подружжі, то вже зараз десь чекає на тебе твоя майбутня друга половина. Ти ніколи не замислювався над тим, що вона робить просто зараз? Може, тренується на секції баскетболу, а може, веселиться з друзями в кав’ярні після успішного складання екзаменів. Та уявімо на хвилинку, що вона або він зараз десь зовсім в іншому місці, а саме на квартирі в того, кому вона/він подобається. Батьків немає вдома, а в той час, коли ти читаєш ці слова, та, інша особа, намовляє твого майбутнього супутника (супутницю) життя на оральний секс.
Коли б ти в цей момент мав (мала) можливість прошепотіти щось просто до серця майбутній дружині чи чоловікові, чи ти сказав (ла) би: «Ну ж бо, моє сонечко, зроби це, аби лише не було повної копуляції»? Напевно, ні. Замість того, знайшов би що сказати тій, іншій особі, на кшталт: «Це моя майбутня жінка!» або ж: «Цей мужчина цілуватиме колись моїх дітей, коли вкладатиме їх спати». Тобі, мабуть, довелося б відчути образу й кривду, якби справді трапилася нагода побачити, чого саме інша особа домагається від твого майбутнього чоловіка чи жінки.
Оральний секс набуває все більшого поширення ще й через те, що його вважають за безпечну альтернативу сексуальним стосункам. Хоч через нього й не можна завагітніти, та в жодному разі таку практику не можна назвати безпечною. Якось я спитав знайомого мікробіолога, якою із хвороб, що передаються статевим шляхом, не можна заразитися через оральний секс. Фахівець ненадовго замислився й відповів: «Не спадає мені на думку жодної такої, щоб нею не можна було заразитися при оральному сексі (також і ВІЛ/СНІДом)». Насправді медики саме тепер спостерігають суттєве зростання захворюваності на гонорею та герпес ротової порожнини[1]. Згідно з «International Journal of Cancer», кількість випадків захворювання на HPV (папіломавірус людини), що вражає ротову порожнину, вже сягнула «рівня епідемії»[2], і на сьогодні HPV очолює список причин захворювання на рак горла[3]. Так само й інші прояви злоякісних новоутворень голови та шиї можуть бути спричинені папіломавірусною інфекцією, що передається оральним шляхом. Про оральний секс уже точно не можна сказати, що він є «безпечним».
Дехто звертається до орального сексу заради того, аби не втрачати незайманості. Хоча з «технічного» погляду незайманість не втрачається, але невинність на цьому так само закінчується і починається ситуація, коли втратити дівицтво не є жодною проблемою. У чоловіків оральний секс зовсім не знімає сексуального напруження, замість цього він таке напруження створює, до того ж підтримує в них міфічне переконання, що вони мають сексуальні «потреби», котрі слід задовольняти навіть за ціну жіночої гідності та невинності. Висновок простий: аби уникнути «повної копуляції», тобі не потрібен оральний секс. Потрібні Божа благодать, сміливість і самоповага.
На свої мотивації маємо дивитися чесно. Навіщо нам взагалі це робити? Навіщо комусь потрібні ці нерви й переживання через те, що йому (їй), бачте, не дозволяють займатися оральним сексом? Недавно я дістав запрошення до однієї середньої школи – порозмовляти з учнями на заняттях з моралі. На початку уроку вчитель у присутності учнів сказав: «У нас тут була велика дискусія на тему орального сексу. Вони в ньому не бачать нічого поганого. А що б ви про це сказали?» І цілий клас дивиться на мене, чекаючи на мою відповідь. Я сказав перше, що спало на думку: «Якщо хлопець мусить всовувати дівчині до рота власні статеві органи, аби в такий спосіб показати, як він її любить і цінує, то вже із самого цього факту видно, наскільки багато вона значить у його житті».
Чи є чимсь поганим любовні ігри та пестощі з хлопцем – навіть коли дійсно його любиш і прагнеш бути якомога ближче до нього? Уявляю, що колись вийду за нього заміж.
Хоча в шістдесятих роках мене ще не було на світі, мені відомо, що за тих часів існував могутній рух за «вільну любов». І був у нього лише один згубний недолік: прихильники тієї сексуальної революції не мали поняття ані про любов, ані про свободу. Вигадали собі, що коли поміж двома особами виникнуть взаємні почуття, то ці двоє мусять мати можливість вільно тішитися любощами. Погоджуся з тим, що в нас має бути можливість чинити все те, до чого нас закликає любов, тільки спочатку треба впевнитися, що то саме любов є тим, що нас закликає. Зовсім не важко піддатися хвилинному поривові через захоплення, самотність чи пожадливість, переплутавши будь-яке із цих почуттів із любов’ю, оскільки ці почуття також є дуже сильними. Багато людей розмірковують більш-менш так: варто лише мужчині та жінці відчути сильне прагнення статевої близькості – і це відразу означає, що між ними є сильне кохання, і вони, відповідно, можуть робити все, що їм заманеться, аби лише отримували з того задоволення.
Отже, якщо сильно любиш якусь людину, довіряєш їй та уявляєш, що в майбутньому ви одружитеся, то чому б і не висловлювати це в такий спосіб, в який забажається? Адже, коли когось любиш, прагнеш з’єднатися з ним. На таке я мушу зауважити, що поки хлопець та дівчина лише уявляють, як вони проживуть разом ціле життя і можуть тільки говорити про подружжя, доти вони можуть лише уявляти, що в їхньому майбутньому шлюбі вони матимуть стосунки, відповідні до подружнього життя. Поки не сповниться дійсність подружжя, будь-які вияви подружньої єдності є нечесними. Навіть якщо сексуальне збудження залишати для тієї єдиної людини, з котрою сподіваєшся одружитися, це в жоден спосіб не зробить еротичні дії чимось моральним.
Ти згадала про своє бажання бути настільки близько до свого хлопця, наскільки це є можливим. Багато молодих жінок вважають, що фізична інтимність наблизить до них їхнього партнера, але такого типу тактика занадто часто дає протилежні результати. Одна дівчина зізнавалася, що у своїх пошуках приємних почуттів натрапила на «болісне розчарування, коли знайшла саме лише почуття провини замість свободи, біль замість любові та страждання замість задоволення. Сексуальні взаємини лише віддаляли нас одне від одного, замість того щоб зближувати»[4].
Мабуть, найпростіший спосіб пересвідчитися, чи наші вчинки згідні з істинною любов’ю, це уявити Бога: наче Він сидить на дивані навпроти й поглядає на нас. Якщо Його присутність викликає сором чи бажання припинити те, що чинимо, то треба запитати в самих себе: «Чому?» Якщо Бог є любов’ю, а ми «насправді любимо» іншу особу, чи не маємо бути в захваті, коли сама Любов є свідком усього, що ми робимо разом?
Цей неспокій поселяється в нашому серці, бо в глибині душі ми відчуваємо: такі наші вчинки не походять з любові. У любові є два основні елементи, котрі її творять. Першим є прагнення єднання (можу сказати, що цей елемент у твоєму випадку наявний). Другим і найважливішим елементом любові є прагнення того, що є найкращим для іншої особи, прагнення для неї Бога і Неба. Цим другим перше прагнення возвеличується – так, що бажання поєднатися стає бажанням бути разом не одну ніч, а цілу вічність. Для виникнення справжньої любові необхідні обидва ці елементи. Якщо я жадаю єднання з жінкою, та не прагну її спасіння, можеш називати це як хочеш, але це не буде любов’ю. Зрештою, метою любовної гри й пестощів є підготувати партнерів до сексу. Оскільки ти не одружена й не вінчана, приготування до сексу є не на часі, а пестощі та «попередня любовна гра» принесуть тобі замість більшої любові самі лише більші спокуси.
Коли ти не впевнена, чи може бути гріхом той чи інший конкретний учинок, любов вимагає, щоб ти цього не робила. Уявімо, що я насипаю ложку якогось порошку до склянки чаю для своєї дружини. Дивлюся на упаковку, з якої його набираю. З одного боку банки написано «цукор», а з іншого – «отрута проти щурів». Хіба зміг би я сказати: «Ну, це, найімовірніше, не є жодна отрута, то я насиплю»? Якщо я люблю її, ніколи не зроблю нічого такого, що могло б бути небезпечним для її життя. Так само, навіть якби я не мав упевненості, що той або інший учинок може бути гріхом проти неї, уникав би такого, якби мав підстави вважати, що цим можу завдати шкоди її душі. Оскільки душа є важливішою за тіло, тим більш уважним був би до того, що стосується її спасіння.
Подумай також і про серце майбутньої дружини того хлопця, взявши до уваги можливість, що ти врешті-решт не вийдеш за нього заміж. Гадаю, більшість порядних людей, які перед шлюбом мають фізичну близькість, уявляють, що згодом одружаться зі своїм партнером. Та, однак, у багатьох із них життя складається інакше. У мене в самого за плечима кілька тривалих історій любові, у кожній з котрих була реальна перспектива шлюбу. З однією з тих дівчат мені навіть довелося приміряти обручки. Та Господь мав щодо нас інші плани. Не так давно я отримав запрошення на її шлюб, а виходила вона заміж за одного з моїх друзів. Дивлячись на їхню подружню присягу та поцілунок біля вівтаря, я в особливий спосіб відчував, наскільки це важливо – глибоко й уважно придивлятися до взаємин, які ми будуємо у своєму житті. Поглянь на свої стосунки з цього боку й щиро запитай сама в себе, чи те, що ти чиниш, не завдає кривди майбутній дружині того хлопця, з котрим ти зараз зустрічаєшся.
[1] K.S. Peterson. Younger Kids Trying It Now, Often Ignorant of Disease Risks, в: USA Today, 16.11.2000. www.usatoday.com.
[2] L. Hammarstedt та ін. Human Papillomavirus as a Risk Factor for the Increase in Incidence of Tonsillar Cancer, в: International Journal of Cancer 11 (119), 02.2006, 2622.
[3] G. D’Souza та ін. Case-Control Study of Human Papillomavirus and Orophanwgen Cancer, в: The New England Journal of Medicine 356, 05.10, 2007, 1944-1956.
[4] J. McDowell, Why Wait?, 115.