«Може трапитися так, що хтось у своєму сумлінні вирішить, що на виборах немає гідного кандидата і тому голосувати немає за кого. Тоді треба під час голосування вибрати графу “проти всіх”», – роздумує о. Даріуш Ковальчик.
Марта Бжезінська: Соціологи зауважують, що останнім часом на виборах виявляють дуже багато недійсних бюлетенів. Чи це означає, що нам справді немає за кого голосувати? Чи це свідчить про бунт проти політиків?
о. Даріуш Ковальчик: Щоб відповісти на це запитання, треба володіти інформацією, чому саме так діється. Цілком можливо, що частину голосів намагалися сфальшувати (наприклад, залишаючи якусь позначку в двох графах), хтось може нехотячи зіпсувати бюлетень, але були й такі особи, які свідомо зіпсували бюлетені. Це також якийсь вибір, з яким можна не погоджуватися, але його треба поважати. Цілком правдоподібно, він випливає з розчарування подіями в політичному житті, представниками правих і лівих партій, і в такому значенні справді йдеться про бунт. Така позиція також може бути своєрідною критикою мас-медія, які замість того, щоб надавати виборцям інформацію про усі можливі деталі, воліють організовувати політичні шоу і при цьому маніпулювати емоціями виборців. У такій ситуації можна зробити висновок, що балаган, створений мас-медія, перешкоджає людям раціонально голосувати, оскільки вони не мають достатніх знань про справжній стан справ у суспільстві.
А як Церква реагує, коли християнин псує бюлетень під час виборів?
У різноманітних документах, зокрема й у папських промовах, можна знайти заохочення, аби християни брали активну участь у суспільно-політичному житті. Однак якщо хтось свідомо псує бюлетень, бо так йому підказує сумління, то тут важко якось докоряти людині. Однак можна намагатися переконати таку особу, що ліпше віддати свій голос за ту політичну силу, яка найближча до її поглядів.
Чи християни повинні завжди брати участь у виборах? Навіть якщо немає за кого голосувати?
Християни повинні зорієнтуватися в політичній ситуації, щоб мати змогу в міру раціонально проголосувати під час виборів. Однак якщо хтось не має наміру докладати зусиль і формувати свої уявлення про політичні сили, кандидатів та їхні програми, то вчинить чесно, коли відмовиться брати участь у виборах. Може трапитися і так, що хтось у своєму сумлінні вирішить, що на виборах немає гідного кандидата і тому голосувати немає за кого. Тоді треба під час голосування вибрати графу «проти всіх». Та мені здається, що останнім часом християнам є за кого голосувати, тому на вибори йти таки варто. Бо таким чином ми зменшуємо шанси фальсифікаторів.
А що робити в ситуації, коли християнин під час голосування мусить керуватися принципом меншого зла? Це так, ніби він змушений обирати ту партію, яка не зовсім відповідає його поглядам, але іншої альтернативи просто немає…
У політиці не треба шукати партії, яка цілковито відповідала би моїм поглядам та відчуттю етики. Демократичні, партійні системи невіддільно пов’язані з деяким дискомфортом, який виникає з необхідності йти на компроміси або ж обирати менше зло. У вченні Церкви ідеться про недосконалі закони. Наприклад, політик християнин повинен голосувати за законопроект, який обмежує право на аборти, допускаючи їх лише у виняткових випадках, якщо кожна альтернатива є ще гіршою. На попередніх виборах у християн був вибір. Шкода, що доволі багато практикуючих християн не брали участи в виборах, таким чином вони допомогли фальсифікаторам.