Чи щось загрожує забобонним особам?

Забобонність як сурогат віри віддаляє особу від справжньої віри, тому з нею потрібно боротися на всіх рівнях. Забобонна поведінка є очевидною загрозою для віри християн, оскільки зачіпає та порушує не тільки релігійну практику, але й взаємини віруючого з Богом. Той, хто звертається до забобонних вірувань чи практик, більше не довіряє своє життя Богові, єдиному Спасителеві, а починає йти стежками марних людських легенд. Коли людині не вистачає благодаті Божого Провидіння, вона починає шукати альтернативні шляхи заспокоєння сумління, звертаючись до практик, які імітують екзорцизм. Забобонна поведінка завжди була, є і буде позбавлена справжньою свободи і Божої любови.

Як уже було сказано, той, хто довіряє особам, що задіяні в сфері окультизму, повинен усвідомити всі наслідки такого вибору та відповідну фізичну й моральну шкоду. Зазвичай забобонні особи схильні до спілкування з ясновидцями, цілителями, вірять їхнім балачкам та довіряють їм аж доти, поки не опиняться в загрозливому становищі, коли, усвідомивши скрутність ситуації, біжать за допомогою до справжнього екзорциста. Навіть неможливо уявити собі, скільки осіб звертається до мене після того, як побували в магів чи після окультного досвіду. Тоді вони сповнені страху, психологічно зруйновані, а деякі, з особливо крихкою психікою, були змушені погодитися на госпіталізацію в психіятричних закладах.

ВІД НЕВІГЛАСТВА – ДО ВІДКРИТТЯ БОГА… ШЛЯХ ЦЕЙ ДУЖЕ ДОВГИЙ!

Коли я подорожую, то часто слухаю передачі Католицького радіо, як задля компанії, так і задля полегшення молитви під час керування автомобілем. Передачі, які ведуть священики чи особи певного рівня, завжди цікаві. Цікаві й особи, які беруть участь у передачі завдяки телефонним дзвінкам. Слухаючи запитання або свідчення слухачів, я часто був шокований невіглаством та спотворенням віри і забобонністю, що панують серед багатьох людей, які сумлінно ходять до церкви. Ця констатація свідчить про те, що багато італійців-католиків плутає благочестиві практики з забобонною поведінкою, релігійні почуття – з сентименталізмом, а несення власного хреста – з мучеництвом напоказ.

Деякі стверджують, що забобонна поведінка певних віруючих зумовлена неналежним приготуванням священиків. Ще інші вважають, що забобонність властива і самим церковним служителям. Домініканець Морено Фіорі мав рацію, коли казав, що «поширення забобонних вірувань та окультних практик, серед яких – спіритизм, свідчить про брак євангелізації та об’єктивну доктринальну непідготовленість душпастирів, особливо священиків». Він пише: «Це зумовлено тим, що під час навчання та підготовки ніколи не порушують цих тем та випадків, залишаючи їх на особисту відповідальність. Ця незацікавленість сягає корінням у відлунні реверберації, якою позначена богословська думка, що створила певну демістифікацію, за якою – все те, що неможливо пояснити раціонально, належить до сфери несвідомого та фантазії» (див. Avvenire від 13 травня 2001 р., с.12).

Я погоджуюся з тим, що моя «тілесність» не позбавлена певних прогалин та вад і що вона, незважаючи на богословську підготовку, обмежується випадками, коли забобонність вдягає рясу. …

Кілька років тому один екзорцист, завваживши, що достатньо однієї краплі освяченої води, щоб злякати демонів, віднайшов ефективний засіб проти нечистих духів. Він наповнив водою цілу ванну, освятив її, після чого наказав занурити у воду біснувату особу. Я не знаю, чи він втопив демона, чи на екзорциста подали в суд, але про цей випадок писали в усіх засобах масової інформації.

Незважаючи на біль, який спричиняють певні випадки, які я тут описав, не перестаю говорити про це, щоб ніхто не потрапив у пастку омани. Зло не можна замовчувати, якщо йдеться про спасіння душ, що можливе лише завдяки правді. Мені довелося бути присутнім на певних богослуженнях, для «оздоровлення і звільнення», під час яких священики поводилися, як відьми: вони говорили про вкорінене зло в деяких з присутніх (інколи називаючи імена демонів), що викликало в людей сильний страх. Деколи в ім’я Господа вони пророкують і ставлять незрозумілі діягнози… Цей спектакль має мало спільного з молитвою і несе емоційне забарвлення, викликаючи паніку та істерику серед присутніх. Усе це відбувається на тлі фанатизму та сенсації, що притягує сотні віруючих, які приїжджають навіть здалека. Одного разу я бачив, як на одного нібито біснуватого вилили ціле відро освяченої води… Але бувають і гірші випадки: коли священики виконують екзорцизм без дозволу свого єпископа…. Я часто думав: а на що чекають єпископи, які не забороняють такі речі?»

Нехай Господь вбереже нас від чаклунів-екзорцистів і від екзорцистів-чаклунів!

Попередній запис

Чи народні вірування не вражені забобонністю?

Наступний запис

Завершення