Уявімо себе на мить на місці апостолів. Вони все залишили, щоб піти за Ісусом. Вони слухали Його науку. Ось нарешті слова, в яких звучить справедливість! Вони повірили, що Його дорога – правильна і веде до щастя. І ось все закінчилось так плачевно – розп’яттям на хресті. Невже це глухий кут? «Ми сподівалися, але помилились…»
Але ось, мало-помалу, побачивши порожній гріб і Христові з’явлення, вони стали розуміти. Ні, Ісусова Добра Новина – це не сон. Бог визнав за Ним рацію. І останнє слово – не за смертю. Ісус пройшов через смерть. Зараз Він повернувся до Отця, про Якого так багато розповідав. Він – живий, хоча й не так, як ми мислимо земними категоріями.
Сказати, що Ісус воскрес, – це також вірити, що Він з нами «повсякденно аж до кінця віку» (Мт. 28:20). Оскільки Він повернувся до Бога, то Він як Бог перебуває всюди, де будь-хто захоче відкрити для Нього своє серце.
Вірити у воскреслого Христа – це зрозуміти, що не все зводиться до того, що можуть пояснити тільки людські розум і здоровий глузд, і що життя виходить далеко за їхні межі. Той, Кого Бог зіслав до нас, продовжує йти з нами і веде нас за Собою до цієї вічної радости, яку знає сам. Смерть капітулювала. І нам більше немає чим журитися.