«Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.
А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п’ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два, – і він ще два інших набув.
А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого. По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку». Матвія 25:14-19
Бог кожному призначив певну роботу. Кожній людині Він дав покликання або талант. Ця історія, описана Ісусом Христом, пояснює вічну істину всьому християнському світу. Деякі люди отримали більше талантів, ніж інші, але кожен отримав щось. Дивно, що не всі використали свої дари, але вони і не мовчали. Їм було що сказати панові в день розрахунку.
Я впевнений, що ця історія – одна з найбільш яскравих ілюстрацій того, як Бог наділяє кожну людину талантами і покликанням. І все одно багато людей взагалі не застосовують свої таланти. У цьому розділі я б хотів поділитися з вами причинами, чому, на мій погляд, багато людей не використовують свої таланти, незважаючи на покликання. Деякі люди взагалі нічого не роблять зі своїми дарами.
Перша причина – страх
«І я ПОБОЯВСЯ, пішов і таланта твого сховав у землю…» Матвія 25:25
Страх – це злий дух, що паралізує християн, він робить їх бездіяльними. Це, мабуть, найбільша сила, яка стримує людей від використання талантів. На численних перехрестях життя страх намагався паралізувати мене і зробити бездіяльним та неплідним. Кілька разів страх намагався стримати мене від служіння Господу та використання талантів.
- Страх засновувати церкву
Коли я повинен був розпочати церкву, то був сповнений страху, що нічого не вийде. Мій помічник пропонував започаткувати церкву за межами міста Аккра, у містечку Нсавам.
Він казав: «Давай почнемо церкву в Нсавам. Якщо щось піде не так, ніхто не дізнається». Повинен сказати, це була дуже приваблива пропозиція, бо в моїй голові бушували страхи, чи вдасться те, що ми запланували, чи ні. Але я відкинув страхи і започаткував церкву «з нуля». Ця церква виросла і стала благословінням для багатьох людей.
- Страх перед служінням повного часу
Пропозицією, що налякала мене, було перейти до служіння на постійній основі.
«Як я зможу вижити? Як я житиму? Як мої діти зможуть ходити до школи? А якщо нічого не вийде? Невже я хочу обдурити себе і свою сім’ю, залишивши медицину і перейшовши до служіння на постійній основі? Як я почуватимусь, якщо люди сміятимуться з моєї бідності і жебрацького життя?»
Це були справжні страхи, які намагалися утримати мене від використання талантів. Але я відкинув їх і продовжив свою справу. Я на практиці переконався, що страх – це потужна сила, яка може утримати нас від виконання покликання Божого.
- Страх молитися за хворих у своїй церкві
Коли я відчував, що Господь спонукає мене молитися за хворих, я знову був охоплений багатьма страхами. Страх – це дух, який стримує тебе від використання талантів, дарів і здійснення покликання. Я ніколи не відчував такого страху і напруження, як тоді, коли почав молитися за хворих і отримувати свідчення про зцілення. Я боявся, що ніхто не зцілиться, і це стане великою ганьбою для мене, яку навіть важко уявити.
Якимось чином я подолав ці страхи і започаткував служіння чудес, на яких я просив людей свідчити про зцілення. Але величезною перешкодою цього служіння був страх.
- Страх молитися за хворих за межами своєї церкви
Ніколи не забуду той день, коли я вперше молився за хворих за межами своєї церкви. Я відчував таких жах, що його неможливо описати. До початку служіння ввечері я весь день молився і постався. Під час проповіді я думав лише про одне: «Буду я чи не буду молитися за хворих після проповіді?»
«Навіть не трудися молитися за хворих, – говорив диявол. – Нічого в тебе не вийде, ти лише зганьбиш себе». Сатана наполягав: «Молитва за хворих у цій церкві не матиме жодних результатів, бо ти не загіпнотизував цих людей, як це робив у своїй церкві». Він не зупинявся: «Цих людей не обдуриш, вони не прийматимуть психологічні зміни за зцілення».
Подолання цих страхів було найбільшою боротьбою в моєму житті. Просто помолитися за хворих в іншій церкві й попросити людей засвідчити про зцілення стало для мене великою боротьбою. Якимось чином я зміг подолати ці страхи, і того вечора люди свідчили про могутні чудеса. Не було щасливішої людини, ніж я, який витримав тяжке випробування в той день служіння.
- Страх молитися за хворих в іншій країні
Але на мене очікувало інше випробування. Одного дня я отримав запрошення поїхати проповідувати в Південну Африку. У своїй церкві й інших церквах я вже успішно молився за хворих і чув свідчення про зцілення, але я ніколи не робив цього за межами Гани.
Диявол казав: «Навіть не думай проводити свої служіння з психологічними зціленнями в Південній Африці. В інший країні нічого не вийде. Народ Гани мінливий і вірить у твоє вигадане служіння зцілення. Не треба ганьбитися на міжнародному рівні».
І знову я боровся зі страхом перед молитвою за хворих. Однак, у тій поїздці молитва за хворих стала однією з найважливіших справ. Я подолав страхи і використав талант, який дав мені Бог. Подолавши страхи, я перейшов на набагато вищий рівень служіння.
- Страх опубліковувати книги
Одного разу Господь сказав мені написати книгу.
Я подумав: «А хто читатиме мої книги?»
Я пам’ятаю, як тяжко мені давалися перші рукописи, як я розтягував речення, щоб книга видавалася більшою. Нарешті, коли книги вийшли друком, вони були настільки тонкими і виглядали по-дитячому, що мені було соромно. Я хвилювався, що ніхто не читатиме те, що я написав. Але я був вражений, як Господь використовував написані мною книги.
Дуже важливо перемагати страхи, бо вони стримують від використання талантів і здійснення покликання Божого.
- Страх проводити великі євангелізаційні служіння
Кілька років тому я відчув, що Бог спонукає мене проводити великі євангелізаційні служіння. Але мною опанував страх, що ніхто не приходитиме на такі служіння і я лише зганьблю себе перед усіма. Сатана «підкидав» мені запитання за запитанням.
«Хто настановив тебе євангелістом? Ким ти себе уявив? Тебе ж ніхто не знає! Ти не якийсь там відомий євангеліст-цілитель! Ти – звичайний учитель і адміністратор у церкві! Навіщо тобі ганьбитися на цьому етапі свого служіння?»
І такі демонічні, сповнені страху думки не давали мені покою. Пам’ятаю, як учора, той перший день на євангелізаційному служінні, коли я вийшов проповідувати. Стоячи на сцені, я усміхався сам собі, коли побачив величезну кількість людей, що зібрались у великому наметі.
«Це сталося! Євангелізаційні служіння розпочато попри всі змоги зупинити їх».
Не дозволяй страху утримувати тебе від звершення покликання. Страх – це злий дух. Не йди за злим духом, йди за Духом Святим.
Друга причина – приховування дарів
«І я побоявся, – ПІШОВ І таланта твого СХОВАВ у землю…» Матвія 25:25
Страх змушує тебе приховувати таланти. Багато людей приховують, ким вони є, і що вміють робити. Ніхто не знає їх потенціалу, бо він добре захований. Чи приховуєш ти свої дари і таланти? Можливо, страх перед критикою інших людей змусив тебе приховувати дар співу, навчання або приношення.
Третя причина – прискіпливе ставлення
«Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я ЗНАВ ТЕБЕ, ПАНЕ, ЩО ТВЕРДА ТИ ЛЮДИНА, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав». Матвія 25:24
Раб, який отримав один талант, нічого з ним не зробив, бо він скаржився на пана. Він говорив про нього, як про «тверду людину», яка отримувала користь з того, що не заслужила.
Прискіпливість – це загальна характеристика неплідних та пасивних людей! Замість того, щоб виконувати роботу Божу, вони байдикують і аналізують вчинки інших людей, які з усіх сил працюють для Бога. Зовсім не тяжко знайти в комусь або в чомусь помилку, якщо її шукати. А що можна знайти в людях, які намагаються служити Господу? Помилки! Помилки! Помилки!
Але знайдені помилки лише стануть вам на заваді для використання власних здібностей. Навіщо взагалі шукати помилки в слугах Божих? Бог не обрав ангелів для звершення Своєї справи. Для цього Він обрав чоловіків та жінок різного походження, які мають багато вад та недоліків. Завжди можна знайти якийсь недолік, якщо ближче придивитися до слуг Божих.
Люди втрачають шанс отримати спасіння через те, що вишукують помилки християн!
Чи не доводилось тобі чути такі слова: «Я не хочу бути християнином. Усі ці християни – лицеміри»?
Чи не доводилось чути, як люди кажуть: «Ці проповідники шукають лише грошей»?
Люди упускають благодать і дар Божий через те, що вишукують помилки пасторів. Припини бути прискіпливим – і почнеш приносити плід.
Припини шукати вади в інших людях, краще зосередься на тому, що ти можеш зробити для Бога. Уяви, що хтось захоче зосередити увагу на твоїх вадах та недоліках. Не варто й ризикувати! Ця історія нас вчить: хто шукає помилки лідера, той нічого не робить, а той, хто зосереджується на виконанні своєї роботи, приносить плід.
Четверта причина – нехтування даром, який в нас є
«Підійшов же і той, що ОДНОГО ТАЛАНТА взяв, і сказав: я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав». Матвія 25:24
Раб, що отримав одного таланта, не використав його. Він подумав, що один талант не принесе багато прибутку. Іншими словами, він знехтував тим, що отримав. Багато людей думають, що не зможуть проповідувати так гарно, як деякі відомі проповідники світового рівня. Можливо, ти переконаний, що твоя церква ніколи не виросте і не стане численною. А, можливо, ти вважаєш, що отримав якийсь слабкий, невиразний дар. Ти скаржишся, що твій дар нічим не вирізняється. І тому ти просто приховуєш його.
Багато років тому я почув, як проповідник розповідав про яскраві моменти свого спасіння. Він розказував, як по велінню злих духів обпікав собі пальці. При цьому він піднімав руку і показував, що пальці відрізані. А потім він вдавався до цікавих розповідей про минуле життя у світі. Завдяки правдоподібному та цікавому свідченню, цей проповідник приводив багато людей до Христа. Я думав тоді, що ніколи не зможу проповідувати Євангеліє так яскраво. У мене в запасі не було таких вражаючих історій. Я вважав, що отримав простіший дар. Я був схожий на того раба з одним талантом. Але переді мною був вибір: знехтувати своїм простим даром чи використати його таким, як є. І я вирішив використати свій дар! Не нехтуй навіть одним талантом. Його цілком достатньо для виконання роботи.
П’ята причина – недооцінка дару
«І я побоявся, пішов і ТАЛАНТА ТВОГО СХОВАВ У ЗЕМЛЮ. Ото маєш своє…» Матвія 25:25
Мабуть, чоловік, який отримав одного таланта, вважав, що цього замало для того, щоб принести значний прибуток. Він подумав, що краще нічого не робити, аніж марнувати час з одним талантом. Нехтування покликанням, своїм даром через те, що він видається маленьким, є однією з найнебезпечніших духовних помилок, яких лише можна припуститися.
У світі нехтують всім маленьким. Маленький будинок, маленька машина, маленьке містечко, маленький чоловік, маленька жінка підсвідомо сприймаються як щось незначне. Але в Царстві Божому все інакше. Ісус вчив нас берегти те невелике, що є. Він навчав, що Царство Боже подібне до гірчичного зерна, яке виростає і стає могутнім крислатим деревом, незважаючи на свій маленький розмір.
Якщо б багато років тому я знехтував невеличкою групою студентів, яку я називав церквою, сьогодні в мене не було б служіння. Я не нехтував невеликим масштабом свого раннього служіння. Бог показав мені, що в Царстві Божому все мале насправді є значним.
Шоста причина – переоцінка своїх можливостей
«І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, КОЖНОМУ ЗА СПРОМОЖНІСТЮ ЙОГО. І відійшов». Матвія 25:15
Трапляється, що люди вважають себе вищими якихось завдань. Вони почуваються приниженими, коли їх просять виконати певну роботу.
Можливо, і ти вважаєш, що в тебе надто малий дар і ти заслуговуєш на якусь більш значну роботу в домі Божому. Не забувай, що Ісус дав таланти кожному за їх спроможністю. Ти не зможеш зробити все, бо не все ти вмієш або й навіть не спроможний виконувати якусь роботу. Будь вдоволений тим, що Бог доручив тобі робити, бо Він дав тобі дари за твоєю спроможністю.
Сьома причина – лінощі
«І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і ЛІНИВИЙ! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?» Матвія 25:26
Служіння – це тяжка праця. Через лінощі ти не зможеш виконати багато роботи для Бога. Я переконався, що лише старанні й сумлінні люди можуть виконати багато роботи в служінні. Одна з найпоширеніших причин неплідності в служінні – «стара подружка» лінь.
Восьма причина – небажання бути обдуреним
«І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?» Матвія 25:26
«Бо у вас мають бути такі самі почуття, котрі у Христі Ісусі. Він, явивши образ Божий, НЕ ВВАЖАВ КРАДІЖЕМ бути рівнею Богові; але принизив Себе Самого, прибравши образ раба, учинившися подібним до людей і на вигляд став, як людина». до Филип’ян 2:5-7 (Новітній переклад Біблії)
Інша важлива причина, чому люди не бажають трудитися для Бога – небажання бути «обдуреним». Думка «мене намагаються обдурити» паралізує людину і робить її бездіяльною. Країни, що розвиваються, не розуміють, що саме з цієї причини вони не можуть досягти вищого рівня розвитку. Думка, що багаті люди, або навіть багаті країни намагаються обдурити їх, заважає їм підписувати певні угоди, які б були корисні для їхнього розвитку.
Думка, що хтось хоче тебе обдурити, змусить тебе відступити і утриматися від виконання справи Божої. Нікому не подобається, коли його ошукують. Саме тому змусити людей думати, що їх хтось обманює, – успішна стратегія, щоб зробити їх бездіяльними. Багато людей не звершують служіння в церкві, бо вважають, що пастор їх обманює. Через це багато талантів так і залишаються прихованими й невикористаними.
Деякі люди кажуть: «Чому це я повинен працювати і давати десяту частину свого заробітку ледачому пастору?»
Або: «Чому це він спить вдома цілий тиждень і отримує десять відсотків мого доходу? Це нечесно, я не буду давати десятину!»
Як бачимо, думка, що нас хтось «дурить», робить людей бездіяльними.
Дев’ята причина – лукавство
«І відповів його пан і сказав йому: РАБЕ ЛУКАВИЙ і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?» Матвія 25:26
Одного дня чоловік, одягнений у пристойний костюм, ішов на роботу. Прямував він до престижного банку, де працював менеджером. У місті всі знали його як порядного християнина, що жив доброчесним життям. Цей побожний чоловік розпочинав свій день з ранкової молитви. Також він був відомий як чоловік з високими сімейними цінностями: щотижня він водив дітей до клубу плавців, оскільки й сам був хорошим плавцем.
Якось, по дорозі на роботу, цей чоловік помітив у річці, що протікала через місто, дитину, яка борсалася у воді й кликала на допомогу. Дівчинка кричала, била руками по воді, намагаючись привернути увагу перехожих. На березі зібралася юрба, кожен чекав, що той, хто вміє плавати, врятує дитину.
Але наш добропорядний громадянин ніколи не запізнювався на роботу, йому треба було вчасно встигнути на засідання правління банку. Тому він вирішив не звертати увагу на благання дитини про допомогу і пішов далі. Він прийшов на роботу вчасно, встигнув провести ранкову молитву з колегами.
Дівчинку так ніхто і не врятував. Того ж дня її тіло вода винесла на берег, і його відвезли до міського моргу. А наш добропорядний чоловік продовжував жити, і надалі його вважали взірцем хорошого християнина.
Цього чоловіка можна назвати «лукавим», бо він не врятував дівчинку, хоча міг це зробити. Але чому він лукавий? Хіба він образив когось? Ні! Хіба він вбив когось? Ні! Хіба він нашкодив комусь? Ні! Тоді чому ж він лукавий? ТОМУ ЩО ВІН НІЧОГО НЕ ЗРОБИВ!
Любий друже, бездіяльність теж може бути лукавством! Ось чому Ісус назвав людину, котра нічого не зробила із талантом, «лукавим і бездіяльним» рабом. Слова «раб лукавий» мають глибокий зміст, набагато глибший, ніж ми думаємо. З тієї причини, що ти нічого не робиш з талантом, який дав тобі Бог, багато людей можуть піти до пекла. Це і є лукавство! Дивись, щоб тебе не назвали лукавим рабом! Використовуй свої дари, таланти, звершуй своє покликання!
Десята причина – духовна непотрібність, нікчемність та непридатність
«Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. А РАБА НЕПОТРІБНОГО вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!» Матвія 25:28-30
Наприкінці притчі Ісус назвав раба непотрібним, нікчемним і непридатним. Іноді ми помиляємось і купуємо щось непотрібне. Наприклад, якось я купив пару занадто тісних черевиків. Коли я приїхав додому і приміряв їх, то зрозумів, що не зможу їх носити. Але повернути їх до магазину я також не міг, бо купив їх в іншій країні. Так, гарні, дорогі черевики стали зовсім непридатними і непотрібними для мене.
Хіба Бог помилився, коли спас таку людину, як ти? Чи не став ти непотрібним рабом після того, як Він омив тебе Своєю дорогоцінною кров’ю і зробив новим творінням?
Чи ти придатний і потрібний для Бога?
Чи приносиш ти користь, коли йдеться про спасіння людей і виконання Божої роботи? Тож не будь непридатним і непотрібним християнином.