Є запитання, які ніколи не знаходять вичерпної відповіді. Однак, у світлі Євангелія стає можливим усунути неправильні тлумачення. Ні, страждання не є карою, яку Бог посилає людям. «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його?» – запитували апостоли в Ісуса, маючи на увазі сліпонародженого (Ів. 9:1). Ісус дав таку відповідь: це сталося для того, щоб діла Божі з’явились на ньому.
Ні, страждання не є доказом того, що світ побудований неправильно і що Богові «не вдалося» Його творіння. Останнє-бо слово ще не сказано. Ні, Бог не бажає страждання людей. Він перший від цього страждає. І коли Він стає людиною, то не оминає страждання: Ісус вмирає на хресті. Коли ми страждаємо, Бог є поруч з нами.
Отже, було б правильним сказати, що на це запитання немає повної відповіді, натомість треба відкрити своє серце, щоб утішити того, хто страждає, і засукати рукави, щоб допомогти стражденному й усунути з його шляху причину страждання. Бо хіба не саме це робив Ісус упродовж усього Євангелія?
Для віруючого безперечним є одне: коли він бореться проти страждання, то в цей момент не бореться проти Бога, а разом із Ним. Одна з останніх сторінок Біблії закликає нас до надії: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти» (Об. 21:4).