Православні, протестанти, англіканці, католики… Усі вони є християнами, які мають багато спільного.
Ось уже двадцять століть послідовники Христа ревно зберігають Благу Вість та віру в Його воскресення. Та, на жаль, ця довга історія зазнала розколів. Це були своєрідні сімейні чвари.
У 1054 році східні та західні християни розділились на православних, з одного боку, та католиків – з іншого. Відмінності між ними більше мали політичний та культурний характер, аніж релігійний. У 1517 році німець Лютер висловлює свою незгоду щодо деяких вірувань та звичаїв Католицької Церкви. Слідом за ним нові Церкви створюють Цвінглі, Кальвін та інші. Зародження протестантської гілки християнства впродовж декількох століть призведе до створення численних маленьких Церков. Так, наприклад, англіканці – це англійські протестанти, які разом з королем Генріхом VIII відділились від Папи римського. Впродовж століть відбудеться ще декілька «пробуджень» у рамках протестантизму. Сьогодні часто можна почути про євангелістів та п’ятдесятників.
Коли виникає розбіжність, потрібно в той чи інший момент перестати намагатися довести чиюсь неправоту, а натомість намагатися зробити все, щоб примиритися. Для того, щоб це вдалося, ніщо так не допоможе, як сприймати відмінності мов багатство культур. Краса східного богослуження, зацікавленість протестантів вивченням Біблії, сила святих таїнств у католиків, відкритість до діялогу англіканців, сильна віра євангелістів та п’ятдесятників – усі ці скарби не слід розгублювати. І, прагнучи відновлення єдности, християни працюють разом заради миру у світі, бо саме заради нього і прийшов Ісус.