Якщо я робив кидок із довгої дистанції під час баскетбольних тренувань, а тренер цього не помічав, то все виглядало беззмістовним. Нічого доброго з цього не виходило. Якщо я гарно зіграв у захисті, але увагу тренера захопило щось інше, я усвідомлював, що деякою мірою я змарнував свої зусилля. Це не допомагало мені стати частиною команди.
Навіть сьогодні інколи я відчуваю знеохочення, тому що здається: зроблене залишається непоміченим і неоціненим. І ця жахлива, гнітюча тиша, яка супроводжує мої непомічені добрі вчинки, часто спокушає засумніватися: «Яка з цього користь? Навіщо намагатися бути бойскаутом? Кому це потрібно? Хороші хлопці фінішують останніми».
Ось тоді мені потрібне це нагадування: «Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі»[1]. Бог є небесним спостерігачем, Який усе записує. Він знає, коли Ви тримаєте язик за зубами і не приєднуєтеся до пліток. Він помічає кожен раз, коли Ви допомагаєте незнайомцю або відвідуєте людину в лікарні чи в’язниці. Кожен таємний вчинок, викликаний поривом вашого характеру, переконання чи мужности, помічається нашим всезнаючим Богом.
Ви завжди маєте глядача. У кожній вашій дії чи розмові Бог є присутнім, і Він каже: «Я бачив це. Продовжуй! Зроби це знову! Я винагороджу тебе. Я віддячу тобі. Ти не працював даремно».
Зрозуміло, що хороші вчинки не спонукатимуть Бога любити Вас більше (тому що Він уже дуже любить), але приємно знати, що Він радітиме ним – навіть, якщо ніхто інший нічого й не помічає.
Зрештою, Боже всевідання може надати Вам надприродну впевненість і врешті-решт змінити життя. Якщо це збагнути, то Вас наповнить небесна мужність, що допоможе прийняти будь-який життєвий виклик.
Надприродна впевненість
Коли батько вчив мене плавати на своїй вітрильній шлюпці на озері Мічиган, він часто повторював: «Вперед, ти можеш плавати на цій шлюпці, але бери з собою друга».
Шлюпка в сорок два фути на озері Мічиган пов’язувалася з великою відповідальністю. Але я завжди брав із собою малого друга і, випробовуючи шлюпку, ми пропливали мол, піднімали вітрило і прямували у відкриті води. Але тільки-но я бачив хмари, що сунулися в нашому напрямку, і вітер дужчав, я розвертався до берега, спускав вітрила і полегшено видихав, коли ми безпечно прив’язували шлюпку до пристані. Звичайно, з другом було веселіше, але я зрозумів, що під час шторму ця дитина майже не змогла би допомогти.
Однак часом батько повертався з роботи і ми відпливали разом. Коли я плавав із татом, я навпаки хотів, щоб насунулися хмари і здійнявся вітер. Мені подобалося відчувати сильний вітер і спостерігати за величезними хвилями!
Мій батько перепливав Атлантичний океан. Батько витримував п’ятиденний шторм. Батько належав до ветеранів, і я не сумнівався, що він зможе справитися з будь-якою витівкою озера Мічиган. Отож, коли батько опинявся на борту, все змінювалося.
З нашим небесним Батьком ми можемо отримати навіть більшу впевненість. Коли Ви починаєте пізнавати всезнаючого Бога, то набуваєте надприродної впевнености навіть під час життєвих штормів.
Божа всюдисущість є важливим чинником. Вона перетворює звичайних людей на незвичайних, слабких – на сильних, невпевнених – на впевнених і сміливих. Ви можете досягнути і витримати багато чого, якщо усвідомлюєте постійну присутність поруч Бога. Просто пам’ятайте: Хтось знає і Хтось турбується.
Раніше я писав про потребу в перевороті. Під цим я мав на увазі, що вже час проголосити війну вашому незнанню про Божу особу. Ймовірно, надто довго брак знання робив Вас розбитим і боязким. Час зруйнувати всі придумані Вами межі і стати придатною до існування людиною.
Боже всевідання є лише одним із дивовижних слів, які починаються з «все». Якщо воно Вас підбадьорило і зміцнило, то готуйтеся. Все ще попереду. Переворот лише розпочався.
[1] Матвія 6:4