Ще раз про їжу

Я вже згадував у цій книжці, як вирішувати проблеми, котрі дитина створює за столом. Але хочу ще запропонувати стратегію, яка може допомогти втілити в життя практичну дисципліну в критичні миті, наприклад, під час вечері. Для багатьох сімей вечері – це час напруження, боротьби і невдоволення. Вечеря має заспокоювати, підбадьорювати і зміцнювати нас після важкого дня, але в дуже багатьох домівках все відбувається навпаки. Як цьому зарадити?

По-перше, відмовтеся від тих родинних традицій, які перетворилися на повсякденну, нудну практику. Таке передусім буває в сім’ях, де діти не хочуть їсти, вередують за столом тощо. Сідайте до вечері, але не морочте собі голови тим, щоб накласти їжу на тарілки. Нехай діти попросять, щоб їм дали їсти. Нехай візьмуть саме те, що хочуть. Не змушуйте і не вмовляйте їх з’їсти овочів чи випити молока.

Також не вмовляйте їх і не нагадуйте їм, щоб усе доїдали. Не витрачайте слів на історії про те, що десь далеко люди помирають від голоду. Діти і так знають, що ви не маєте змоги надіслати їм їжу, яка у вас залишається. Можуть навіть заперечити, що в багатьох східних країнах люди їдять рибу й інші здорові харчі і мають значно ліпшу фізичну форму, ніж перегодовані американці.

Загалом ставтеся до дітей, як до дорослих, які самі знають, скільки можуть з’їсти. А далі сядьте собі зручно і слухайте. Спостерігайте за тим, як протікає розмова за столом. Говоріть про те, що цікавить вас та всіх інших. Якщо діти не бажають розказувати, що було в школі, не переживайте. Але з усіх сил постарайтеся, щоб за столом далі панувала вільна й невимушена атмосфера.

Будьте свідомі того, що діти дуже швидко можуть зрозуміти ваші справжні наміри і відповісти атакою. Вони розставлять пастки і спробують втягнути вас у суперечки щодо того, чи нормально вони поїли. Зберігайте спокій та рішучість. Нічого не кажіть про те, що вони їдять. Передусім насолоджуйтеся тим, що самі споживаєте.

Якщо обоє батьків працюють, маю для них додаткові вказівки. Я помічав, що в сім’ях, де постійно працює тільки мама, діти мусять самостійно приготувати вечерю, накрити на стіл, винести сміття тощо. Вважаю, що в кожному домі дітям належить мати якісь обов’язки, але особливо схвалюю їхню допомогу по господарству в тих сім’ях, де батьки працюють. Якщо обоє мусять працювати, і мама має мало часу, щоб приготувати вечерю, треба визначити дітям певні завдання, і це стане чудовою нагодою втілити в життя правила практичної дисципліни.

А що відбувається, коли такий підхід не діє? Що, коли мама і тато, повернувшись додому, бачать, що стіл не накритий, сміття досі в хаті, а вечерю ніхто навіть і не починав готувати? І все це тому, що діти були дуже зайняті – прогулянками з друзями, найновішою комп’ютерною грою тощо. Що в такій ситуації підказує робити практична дисципліна? Треба вдатися до дій, а не до слів, але не до таких дій, про які ви подумали. Не реагуйте, нехай настануть логічні наслідки. Не нагадуйте і не вмовляйте, не підкуповуйте, не погрожуйте і не вибухайте. Просто сядьте почитати газету. Розслабтеся й відпочиньте після важкого дня.

Рано чи пізно хтось із дітей прийде і поставить вам очевидне запитання: «А коли буде вечеря?»

Це нагода для мами або тата спокійно сказати: «Коли в кухні все буде готово, тоді й повечеряємо. Бо тепер кухня виглядає так, ніби сьогодні ніхто не мав наміру вечеряти. Я не можу приготувати вечері, коли в кухні панує повний розгардіяш».

Така відповідь повідомляє дітям, що порядок – це важливо. Якщо вони не хочуть допомагати підтримувати лад у помешканні, то вечері не буде.

І ще одне: не дозвольте дітям повечеряти перед телевізором першою-ліпшою пачкою крекерів. Нехай знають, що не буде жодної їжі, поки вони не виконають своїх обов’язків.

Попередній запис

Життєві небезпеки

Наступний запис

Ранкове прокидання