Щось відбувається

Свідчення о. Павла дивовижне. Це щось на зразок історії, яку сподіваєтеся знайти в Діях апостолів. Хоча драматична природа і якість досвіду о. Павла нетипові, основні елементи його зустрічі з Господом не такі вже й рідкісні, як здається. Його історія – це драматичний приклад релігійного досвіду. Цей досвід називається Хрещенням Святим Духом. Цей досвід є в центрі світового руху під назвою «Харизматична віднова».

Історія харизматичного руху добре засвідчена документами. Хоча рух набуває різних форм установчого виявлення, його фундаментальною метою залишається тривале проголошення й підтримка досвіду Хрещення Святим Духом. Харизматична віднова не схожа на жоден інший рух у сучасній Церкві, хіба що кількістю її членів. Лише за 35 років близько 140 млн. католиків у 238 країнах були хрещені Святим Духом[1].

З моменту зародження Харизматична віднова в Католицькій Церкві має яскраво виражену екуменічну властивість. Досвід Хрещення Святим Духом заторкнув майже кожну деномінацію. Коли врахувати ще п’ятдесятницькі, здебільшого протестантські, православні, англіканські Церкви і швидко зростаючі незалежні неохаризматичні Церкви, досвід Хрещення Святим Духом заторкнув життя близько 500 млн. людей у світі. Люди всіх рас, усіх прошарків суспільства, духовенства, монахи і миряни, молоді та старі досвідчили цю благодать.

Щось явно відбувається на рівні релігійного досвіду. Чому це відбувається в наш час? Що це означає? Що Дух говорить Церквам через це? Щоб відповісти на ці та інші запитання, ми повинні спочатку пильніше подивитись на саме явище Хрещення Святим Духом. Що це достеменно таке?

Отець Франсіс Мартін, учений-бібліст і досвідчений лідер у Харизматичній віднові, подає корисне визначення: «Хрещення Святим Духом – це одкровення Святого Духа духу віруючого, яке приносить зустріч із Живим Христом і налаштовує віруючого бути ще більш слухняним натхненням Святого Духа. Ця благодать завершує Таїнство Хрещення, забезпечує ту емпіричну основу, яка дає можливість християнинові увійти більш особистісно в стосунки з Ісусом Христом і з іншими віруючими…»[2]

Святий Дух починає рухатися з Божої дії. Ініціатива належить Богові. Це не щось таке, що ми робимо своїми можливостями через серію медитацій чи мантр. І це не просто справа єднання зі внутрішньою силою чи енергією.

В основі зустрічі зі Святим Духом міститься одкровення. Дух діє, щоб передати віруючому той вид емпіричного пізнання, про яке йшла мова в останньому розділі. Пізнання – це досвідчення реальності панування Ісуса Христа. Історія о. Павла подає яскравий опис природи цього одкровення Святого Духа. Святий Дух діяв так, щоб о. Павло відчув присутність Воскреслого Христа зовсім по-новому. Хоча Христос був присутній для о. Павла навіть у глибший спосіб у Святій Євхаристії, він не міг це бачити. До певної міри о. Павлові були дані нові очі, щоб бачити. Через благодать Хрещення Святим Духом він зміг побачити те, що тіло і кров не могли йому відкрити.

Св. Павло молився, щоб саме це одкровення було дано членам Церкви в Ефесі: «…не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих» (Еф. 1:16-18).

У серці Хрещення Святим Духом лежить «об’явлення, щоб Його добре спізнати».

Це пізнання може прийти лише від Бога. Це не результати навчання чи багатої уяви. Це спілкування Святого Духа з духом віруючого. Пізнання, яке дається, подібне до світла, що сяє в темряві. Через те, що наш розум затемнений гріхом, ми не в змозі прийти до цього пізнання своїми силами. Ми потребуємо Божої допомоги, щоб могти побачити, хто такий Ісус і яке це має значення для нашого життя.

У Другому посланні до коринтян св. Павло яскраво описує внутрішню боротьбу між темрявою та світлом у серці й розумі людини і те, як Святий Дух робить можливим побачити правду, що Ісус – Господь. Він сказав: «Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий. Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса. Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій» (2 Кор. 4:3-6).

Св. Павло вияснює, що Бог дає можливість людині пізнати реальність панування Ісуса Христа. Бог діє, посилаючи Своє світло в людське серце, таким чином, розсіює темряву й відкриває Божу славу і велич, що сяє на обличчі Воскреслого Христа. Темрява – це неспроможність ясно бачити, хто такий Ісус. Це стратегія диявола, князя цього світу, – засліпити очі людям, щоб не могли побачити, ким насправді є Ісус.

Через Хрещення Святим Духом людина досвідчує цю Божу ініціативу в особистий спосіб. Бог, Святий Дух, діє так, що торкається цілої людини. Спілкування більше ніж інформація; точніше, Богопізнання – це прямий контакт із Господом Ісусом у силі Святого Духа. Ісус торкається духа віруючого в найінтимніший спосіб. Особистий дотик переживається як вивільнення нової сили. Наблизитися до Ісуса означає стати ближче до сили, що перетворює життя. В Його особі зосереджена «всяка влада на небі й на землі» (Мт. 28:18), і Йому дана «владу над тілом усяким» (Ів. 17:2). Хрещення Святим Духом – це пряме, особистісне досвідчення тієї сили і влади.


[1] «Then Peter stood up…», 123.

[2] Francis Martin, «Baptism in the Spirit Thirty-five Years Later», Franciscan University of Steubenville, September 11-12, 2002.

Попередній запис

Свідчення о. Павла дивовижне

Наступний запис

«Слухняний дії Святого Духа»