«Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської». 1-е Івана 2:15
Багато християн полюбили світ більше, аніж Христа. Важливо, щоб серце було наповнене Христом. Як нам дізнатися, що в нашому серці? По наших словах! Чим наповнене серце пасторів, те вони говорять і проповідують. Про що ти найчастіше чуєш? Ми часто чуємо про гроші, процвітання, успіх. Ось що наповняє серце. Любов до цього світу, любов до речей цього світу наповняє наші серця.
Сьогодні Ісус стоїть біля дверей серця всіх християн, стукає і проситься увійти. Він хоче посісти Своє законне місце. Він хоче прогнати усіх незаконних мешканців, які не мають права жити в серцях Його дітей.
«Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною». Об’явлення 3:20
Зазвичай цей уривок з Писання використовують євангелісти, закликаючи людей відкрити серця Ісусу Христу. Як не дивно, цей вірш не має нічого спільного із спасінням та наверненням до Бога. Це уривок з листа до Церкви, біля дверей якої стояв Ісус Христос і просився увійти. Як могло статися, що Ісус стояв за дверима власної Церкви? Чому Христос не був прийнятий у Своєму власному Тілі?
Маргарет
Одного разу я почув історію про жінку на ім’я Маргарет. Під час Другої світової війни багатьох молодих німців примусово забирали до армії, аби вони стали воїнами своєї країни. Одна дівчина на ім’я Маргарет щойно вийшла заміж за красеня-солдата. На жаль, одразу після одруження солдат повинен був відправитися на фронт. З великим сумом він залишав свою молоду дружину Маргарет, осипав її сотнями поцілунків. Та ось він попрощався і пішов на війну.
Солдат дуже хотів повернутися до своєї прекрасної дружини. Та його відправили на передову, де він одразу був захоплений у полон російською армією. Так, він став російським військовополоненим і був висланий до таборів на роботу. У в’язниці він постійно молився за звільнення, аби швидше повернутися до своєї чарівної Маргарет. Жахливо бути військовополоненим. Він чимало настраждався, його призначили на найтяжчі роботи. Щодня він прокидався з думкою про Маргарет! У спеку та холод, з кожним кроком, який він робив, переносячи каміння та сміття, він думав лише про неї – про Маргарет!
Минули роки, Німеччина програла війну. В’язні раділи, бо сподівались, що їх випустять на волю живими. Одного разу начальник військовополонених прийшов і зачитав прізвища в’язнів, яких мали звільнити. Наш молодий солдат був схвильований, бо очікував, що його звільнять. Та серед зачитаних імен його не назвали. Його надії були розбиті! Він був дуже розчарований; серце завмерло. Він втратив можливість побачити Маргарет.
Але вже наступного тижня начальник тюрми зачитав новий список в’язнів на звільнення, і цього разу прізвище молодого солдата було в списку. Яким радісним був для нього цей день! Він думав лише про одне – про Маргарет! «Я побачу Маргарет!» Він спакував свої небагаті пожитки і сів на поїзд до Німеччини, щоб побачити свою кохану!
Кожну мить протягом цього тривалого часу він думав про Маргарет! Коли нарешті прибув до рідного міста, він був вражений, що майже всі будівлі були зруйновані, а місто, яке він колись знав, перетворилося на купу сміття.
На його подив, їхній будинок був одним з небагатьох, що вцілів. Серце почало битися гучніше, коли він підходив до дверей. Настав момент істини. Він постукав у двері й мовчки очікував, думав, чи взагалі хтось живе у будинку. Раптом він почув кроки, які впізнав. «Це іде Маргарет», – подумав він.
Двері відчинилися – і у дверях постала вона: гарніша, ніж полуденне сонце, розкішніша, ніж у день їхнього одруження! Молодий солдат простягнув до неї руки і вигукнув: «Маргарет, я повернувся!»
Але сталося щось жахливе. Маргарет грюкнула дверима і зачинила їх. Солдат був приголомшений.
Він стукав у двері: «Маргарет, Маргарет, я ж твій чоловік. Відчини двері! Маргарет, Маргарет, це я – твій чоловік! Відчини двері!»
Але вона не відчинила. Він не міг збагнути, що сталося. Чому Маргарет не відчиняла двері? Молодий чоловік, який так прагнув побачити свою прекрасну дружину, був зараз приголомшений. Він стукав у двері, кликав Маргарет, але вона просто не відчиняла двері.
Знаєш, чому?
Хочеш дізнатися, чому Маргарет не відчинила двері? Я скажу чому. З тієї ж причини, чому і Церква не відчиняє двері серця Ісусу. Тому що в будинку був ще хтось! Ось чому Маргарет не відчиняла двері! Поки чоловік Маргарет був на війні, у будинку поселився інший чоловік. Всередині був хтось інший, а законний власник залишався назовні, благаючи впустити його.
Так само Ісус сьогодні стоїть біля дверей серця Церкви і просить впустити, щоб зайняти Своє законне місце. На жаль, серце зайняте іншими речами, тому Ісус залишається назовні.
Любов до цього світу наповнила серце Церкви, а Ісус стоїть зовні, стукає і проситься увійти.
Гроші, багатство та обман заволоділи кафедрою, так само як і церковними лавами. Не дивно, що Ісус просить впустити Його до заможної Церкви останніх часів! Всередину прокрався сатана і посів місце, на яке не має права.
Якщо нашими серцями володітиме Ісус, ми будемо знати Його волю і будемо перебувати в любові до Нього, а не до світу. Так прикро, що наші серця прагнуть земних та світських речей. Насправді жахливо, що мамона схвалюється в Церкві та витісняє Христа. Ми багатші, ніж будь-коли, але якщо Ісус залишається зовні, наше багатство стає пасткою для нас. «…і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували, і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу…» (Пс. 105:14-15).