Третьою мовою любови є мова дару. Святе Письмо нагадує нам, що все розпочалося з Бога, Який дарує існування та життя. «І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так. І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно!» (Бут. 1:29-31).
*
Одному чоловікові, якого турбував сенс його життя і те, яким буде останній день його життя, а передусім Страшний суд, перед яким рано чи пізно постане, наснився сон.
Снилося йому, що по смерті наблизився, сповнений страху, до величезної брами, яка була входом у дім Бога. Постукав, й усміхнений ангел відчинив йому. Запросив його в приймальню Раю.
Приміщення виглядало непривітно. Нагадувало судову залу.
Чоловік чекав, щораз більше хвилюючись.
Ангел незабаром повернувся з аркушем у руках. На ньому було написано: «Рахунок». Чоловік узяв аркуш і почав читати:
«За світло сонця і шелест листя, за сніг і вітер, за політ птахів і траву, за повітря, яким ти дихав, і за милування зірками, за вечори і за ночі…».
Перелік був дуже довгий.
Чоловік продовжував читати: «… За дитячий сміх, дівочі очі, за свіжу воду, за руки й ноги, за червінь помідорів, за пестощі, за пісок на пляжі, за перші слова твоєї дитини, за підвечірок на березі гірського озера, за поцілунок онука, за морські хвилі…».
Читаючи далі, чоловік щораз більше непокоївся.
Якою буде сума рахунку? Як зможе заплатити за все те, що отримав?
Коли читав із завмиранням серця, саме надійшов Бог. Поплескав його по плечу.
«Усе це Я дарую, – мовив, усміхаючись, – аж до кінця світу. Маю від цього велике задоволення!»
На всіх сторінках Святого Письма Бог постає розповсюджувачем дарів. Мойсей, завдяки якому Бог звільнив Ізраїль від єгипетського ярма, сказав про Бога: «І буде Він любити тебе, і поблагословить тебе, і розмножить тебе, і поблагословить плід твоєї, утроби та плід твоєї землі, збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок, порід биків твоїх і котіння отари твоєї на тій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі» (Втор. 7:13). Коли йдеться про дари, Бог не дивиться на витрати.
*
Ювелір сидів за столом і крізь вітрину своєї елітної крамниці байдужим поглядом дивився на вулицю.
Якесь дівчатко підійшло до магазину і притиснуло носика до вітрини.
Її очі кольору неба зблиснули, коли побачила один із виставлених предметів.
Увійшла рішучим кроком і вказала пальцем на прекрасне намисто із блакитної бірюзи. «Можете його гарно запакувати? Це подарунок для моєї сестри».
Власник крамниці зміряв недовірливим поглядом малу клієнтку й запитав:
«Скільки в тебе грошей?».
Дівчинка зовсім не знітилась, а зіп’явшись на пальчики, поклала на прилавок металеву коробочку, відкрила й перевернула її. Звідти висипались кілька монет, квиточок, декілька мушлів і ще якісь фігурки.
«Вистачить? – запитала гордовито. – Я хочу зробити подарунок своїй старшій сестрі. Відколи не стало нашої матінки, сестра замінила її мені. Немає для себе жодної вільної хвилини. У неї сьогодні день народження, і я переконана, що мій подарунок зробить її щасливою. Це каміння має такий самий колір, як і її очі».
Ювелір пішов у підсобне приміщення магазину, виніс звідти прекрасний червоний із позолотою папір і старанно обгорнув ним шкатулку.
– Прошу, – простягнув її дівчинці. – Неси обережно.
Дівчинка рушила, гордо несучи в руці пакуночок, неначе трофей.
Минула година, коли в магазин увійшла прекрасна дівчина із волоссям кольору меду й чудовими блакитними очима. Вона рішуче поклала на прилавок шкатулку, яку ювелір так старанно запакував, і запитала:
– Це намисто куплене тут?
– Так, панночко.
– І яка його ціна?
– Ціни в моїй крамниці конфіденційні, їх знаю лише я і мої клієнти.
– Однак у моєї сестри було лише кілька дрібних монет. Вона ніколи не могла б заплатити за таке намисто!
Ювелір узяв шкатулку, зачинив разом з її вмістом, знову старанно запакував і віддав дівчині.
– Твоя сестра заплатила ціну вищу, ніж будь-хто інший: вона віддала все, що мала.
Святе Письмо можна підсумувати одним рядком: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Передусім Бог подарував нам життя, а нашим найкращим даром для Нього може стати життя, яке ми проживемо гідно.