Коли ми молимося на самоті, якогось певного правила немає. Кожен може знайти положення, яке йому відповідає найкраще, в якому він умиротворений і може поринути в самого себе. Головне – знайти положення, в якому ми не почували б себе незручно, яке була б для нас комфортним.
Існують невеличкі лавочки для молитви. Досить стати на коліна, поставити її над своїми п’ятами і сісти. Потім, поклавши руки на коліна, закривши очі, кожен може молитися Отцеві, Який перебуває тут, поруч.
Звичайно, коли християнин молиться разом з іншими людьми, зокрема під час меси, варто прийняти те ж саме положення, що і всі. Наприклад, мусульмани моляться, долілиць. Слово «іслам» означає «покора Богові». Християни від самого початку моляться стоячи, піднісши руки до неба. Бо хіба Ісус не часто говорив: «Встань!» Положення стоячи символізує воскресення.
Однак головне відбувається всередині, де кожен приймає Бога по-своєму. Але Господь ніколи не нав’язується. На стінах однієї церкви висіла чудова афіша, на якій був зображений Ісус, що стукає у двері. Одного дня хтось помітив, що на цих дверях немає ручки. Запитали в художника, а той відповів: «Ручка є зсередини. Ці двері відчиняються тільки зсередини…»