Якщо пекло дійсно існує, чому ж ніхто з нього не повернувся? (Закінчення)

Дама з золотим браслетом

Цю історію розповіли колись настоятелю одного славетного чернечого Чину. “Це жахливо, але не надто мене дивує. Подібні випадки не така вже й рідкість, як це здається. Лише люди, зважаючи на становище родини небіжчика, ретельно намагаються приховати цю історію. Я сам, – священик, – два чи три роки тому чув про такий випадок від дуже близького родича особи, про яку піде мова далі. Зараз (Різдво 1859р.) ця жінка ще жива, їй вже більше сорока. Взимку 1847р., молода удова, близько 30 років, справжня світська дама, багата і надзвичайно вродлива, розважалася в Лондоні. Серед чоловіків, які її оточували, виділявся молодий лорд, що славився своєю розбещеністю, а його часті відвідини наражали молоду вдову на плітки про грішні стосунки з ним.

Якось уночі жінка, лежачи в ліжку, ще читала якийсь роман, сподіваючись, що сон склеїть її повіки. Годинник саме пробив першу. Згасивши свічки, вона почала засипати, аж раптом зауважила дивне бліде світло, що йшло від дверей спальні, поволі поширюючись і освітлюючи її кімнату. Жах почав опановувати нею, коли раптом двері привідкрилися і на порозі з’явився молодий лорд. Перш ніж вона встигла щось сказати, він став перед нею, схопив за ліву руку й голосом, який проймає до самих кісток, промовив: “Пекло існує!!!” Біль у лівій руці був такий сильний, що вона втратила свідомість. Через півгодини вона отямилась і покликала покоївку. Та, увійшовши до кімнати, відчула сильний запах горілого, а коли наблизилась до своєї господині, яка майже не могла говорити, помітила на її руці глибоку рану, крізь яку виднілась кістка. Рана була розміром з чоловічу долоню. Окрім того, покоївка зауважила, що від дверей кімнати аж до ліжка, й від ліжка аж до дверей чорніли сліди чоловічих ніг, що наскрізь пропалили тканину. За наказом господині вона відчинила двері, проте там уже не було жодних слідів. Наступного дня нещасна жінка дізналася (можна собі уявити її жах), що тієї ночі лорда знайшли п’яного, непритомного віднесли додому, де він й помер.

– Не знаю, – додав настоятель, – чи ця страшна наука навернула жінку. Проте знаю, що вона ще жива, і щоб приховати від людських очей пекельний опік, носить на лівій руці широку золоту прикрасу у формі браслета, котру не знімає ані вдень, ані вночі. Нагадую, цю історію я почув від близького родича знатної дами, справжнього християнина, словам якого можна довіряти. В їхній родині ніколи не згадують про цей випадок, я сам розповідаю про це, приховуючи прізвища. Гадаю, цій дамі з браслетом не треба вже доводити, що пекло існує.

Молода грішниця

У 1873 році незадовго до свята Внебовзяття Богородиці в Римі трапилась страшна подія, яка теж підтверджує факт існування пекла.

В одному з будинків розпусти міста якась нещасна блудниця поранила руку. Її привезли в лікарню, та, мабуть, запізно, бо почалася гангрена, що зумовила раптову смерть. Водночас одна з її товаришок, не відаючи про смерть нещасної, почала так моторошно кричати, що не тільки побудила мешканців дому, всіх сусідів, але й спричинила приїзд поліції. Чому ж вона так кричала? Її приятелька, яка померла в лікарні, з’явилася перед нею, уся у вогні. “Я проклята. Якщо не хочеш, аби тебе спіткала така ж доля, покинь це ганебне місце і навернись до Бога”, – промовила грішниця. На світанку молода повія поспіхом покинула будинок розпусти. Тимчасом тяжко захворіла власниця цього будинку. Вона одразу запросила священика з церкви св. Юліана, що стояла неподалік.

Перед тим, як піти до будинку розпусти, отець Сіроллі, настоятель парохії Спасителя в Лаворо, порадився з духовною владою, отримавши чітку інструкцію, священик рушив до хворої. Передусім він почав вимагати від неї повного розкаяння, відмови від прокльонів Святішого Отця й винагородження усіх, кого вона скривдила. Нещасна смиренно виконала усе, висповідалась й прийняла Святе Причастя. Відчуваючи наближення смерті, вона слізно просила пароха, залишитися поряд, все ще важко переживаючи переляк від вищезгаданої історії. Але була вже ніч, і отець Сіроллі, хоч милосердя й наказувало йому залишитись, не міг провести ніч у такому місці. Тож на його прохання прибули два працівники поліції, які залишилися на ніч біля власниці цього будинку, аж поки вона не відійшла у вічність. Невдовзі по усьому місті розійшлась чутка про ці події. І, як завжди, безбожники підняли усе на кпини й сміх, не бажаючи визнати правду. Ревних християн цей випадок спонукав стати кращими і вірнішими у своїх обов’язках.

З огляду на все сказане, запитую в кожного читача доброї віри: “Невже розумна людина може повторювати закид збаламученого натовпу про те, що якщо пекло дійсно існує, чому ніхто звідти не повертається?” Та навіть, якщо все хотіли би заперечити ці достовірні випадки, наведені вище, проте правда існування пекла залишилось би непохитною. Адже наша віра в пекло опирається не на ці надприродні явища, в які ми не зобов’язані вірити, а на докази, які дає нам здоровий глузд, а також на ті факти, які ми наводили вище, передусім на Божественне свідчення Ісуса Христа, Пророків і Святих Апостолів, а також на чітку, незмінну та непогрішиму науку Святої Церкви. Чудесні явища можуть лише утвердити й помножити нашу віру, тому ми вважали за необхідне навести декілька з них, аби таким чином закрити вуста тим, хто твердить, що пекла немає й укріпити у вірі тих, кого спокушає думка: “Хто знає, існує пекло чи ні?” І, нарешті, щоб більше просвітити тих добрих християн, які разом зі Святою Церквою вірять в існування пекла.

Попередній запис

Якщо пекло дійсно існує, чому ж ніхто з нього не повернувся?

Наступний запис

Чому стільки людей намагається заперечити існування пекла?