«Якщо людина не молиться, то це означає, що вона не надіється на Бога. А відсутність довіри до Бога – це гріх. Бо людина сподівається лише на себе, відмовляється від Бога. У Церкві ми покликані до того, щоб жити в єдності з Христом», – роздумує о. Роберт Скшипчак.
Молитва має фундаментальне значення. Вона пов’язана з першою Божою заповіддю. Це намагання віднайти Бога, Який діє в моєму житті. Молитва – це своєрідна форма навчитися відповідати на очікування Бога. Це теж форма визнання, прославлення Бога – Господа мого життя. Якщо я гублю в житті молитву, то це так, ніби гублю Бога, Який мене любить. Якщо людина не перебуває у зв’язку з Господом, то може підсвідомо стати божком для себе. Тоді людина сама приймає рішення, за все відповідає і цілковито керує своїм життям. Це дуже простий спосіб, щоб довести себе до кризи. Молитви нас навчив Ісус Христос. Він починав день молитвою, а після завершення Своєї земної діяльності, перед Своїми Страстями молився в Гефсиманському саду. Він також молився тоді, коли розмовляв із людьми, прославляв Отця, молився над Єрусалимом, а також за Своїх учнів. Ісус також запевняв Петра, що молиться про захист від злих впливів та сатани. Він також заохочував молитися і навчив нас молитви. Апостол Павло каже: «Моліться безперестанку». Християнин – це людина, яка молиться і сподівається благословенної та постійної залежности від Бога, щоб Господь надихав усі її вчинки.
«Релігійні» погани моляться тоді, коли відчувають якусь потребу. Про це дуже виразно свідчить наша приказка: «Як тривога, то до Бога». Стиль нашого життя, культура та виховання вчать нас, що Господа Бога немає з нами на щодень. Він є в храмі, під час свят, але найважливіше в нашому житті – це гроші, робота, щоденні турботи.
Ми є тим поколінням, якого ніхто не вчив мистецтва духовної боротьби. Молитва – це дуже важливий елемент боротьби зі своїми слабкостями, тілом, світом чи демоном. Є небезпека, що християнство може перетворитися в прагматизм, зовнішню активність. Життя християнина без молитви – це життя без використання надприродних джерел. Якщо людина не черпає сил із Триєдиного Бога і з дарів Святого Духа, то втрачає свою потребу молитви.
Якщо людина не молиться, то це означає, що вона не надіється на Бога. А відсутність довіри до Бога – це гріх. Бо людина сподівається лише на себе, відмовляється від Бога. У Церкві ми покликані до того, щоб жити в єдності з Христом. Більшість людей сповідається з того, що занедбали свій зв’язок з Богом. Вони не приступають до святих таїнств, не беруть участи в Божественній літургії, не святкують неділі, не моляться кожного дня. Відсутність молитви – це ще не смертний гріх, але він відкриває доступ до інших гріхів. Перш ніж людина скоїть смертний гріх, вона зробить чимало інших. Ідеться, між іншим, про гріх занедбання чи лінивства. Я вдячний за щоденну молитву, за «Молитвослов», за можливість вслухатися в Боже слово. Це мобілізує і вчить систематично молитися, впродовж дня і вночі. А ще мене навчили молитви, яка бере свій початок у східній духовності. Це молитва серця, вона полягає на постійному повторенні імени Ісуса та слів: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного».